АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-153-2007 Головуючий у 1-й інстанції: Гулий В.П.
Категорія: ст. 146 ч.2 КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецкого О.П.,
суддів Карпія В.М., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Осипенко О.В.,
засудженої ОСОБА_1,
15 березня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2006 року, яким:
- ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкаАДРЕСА_1, громадянка України, не судима;
- засуджена за ч.2 ст. 146 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов'язана повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Постановлено стягнути із засудженої на користь законного представника потерпілої - ОСОБА_2 відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 1590 грн. і 3000 грн. моральної шкоди.
За вироком ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 21 червня 2006 року, о 9 годині, вона, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2
2
в смт. Казанка Миколаївської області, виявила на дереві шовковиці малолітніх дітей, після чого, маючи умисел на незаконне позбавлення волі, стягнула з дерева малолітню ОСОБА_3, завела її до нежилого приміщення і зачинила її там, де потерпіла перебувала до 12 год. 20 хв., коли збула звільнена своїм батьком.
В апеляції засуджена просить вирок районного суду скасувати.
Посилається на однобічність та упередженість як досудового слідства, так і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, відсутність доказів на підтвердження інкримінованого обвинувачення, фальсифікацію наданих по справі доказів та протоколу судового засідання, незаконні методи дізнання та досудового слідства, обмову її (ОСОБА_1) з боку потерпілої та її представників, неправильну оцінку судом пояснень свідків, суттєве порушення судом вимог кримінально-процесуального процесу, порушення її (ОСОБА_1) права на захист, безпідставне стягнення з неї позовних вимог.
У запереченнях на апеляцію представники потерпілої - ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять апеляцію засудженої залишити без задоволення за безпідставністю наведених у ній доводів.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої на підтримку апеляції та про повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, тобто незаконному позбавленні волі, вчиненому щодо малолітнього.
Так, сама засуджена у судовому засіданні не заперечувала факт, що в зазначені у вироку час та місці стягнула малолітню потерпілу ОСОБА_3 з дерева, яка злякалася та плакала. Згодом прийшла тітка потерпілої, яку остання просила звільнити. Через кілька хвилин прийшов батько дитини і забрав її.
Не згодна з тим, що позбавляла дитину свободи, наполягаючи, що дівчинка весь час перебувала на волі і вільно пересувалася на території домоволодіння.
Потерпіла ОСОБА_3 у суді надала пояснення про те, що разом із своїми братами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і подружкою ОСОБА_8 їли шовковицю на дереві, коли до них підійшла жінка, яка почала їх лаяти, потім стягнула її (потерпілу) з дерева за ногу і вона впала на землю. Підсудна вдарила її палкою, затягнула за руку до приміщення і закрила під замок.
Потім вона чула, як приходила її тітка ОСОБА_9, яку вона кликала на допомогу. Нарешті прийшов батько, ОСОБА_4, звільнив її та відвів додому.
3
Допитані у судовому засіданні малолітні свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що були очевидцями події, надали суду свідчення, аналогічні поясненням потерпілої.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що взнавши від дітей про те, що її племінницю ОСОБА_3 закрила у себе вдома ОСОБА_1, вона пішла туди, де стала вимагати відпустити дитину. Коли підсудна відмовилась, пішла за батьком потерпілої, який тоді прийшов до подвір'я підсудної і звільнив дочку.
Свідок ОСОБА_10 у суді надала пояснення, що літом 2006 року, проходячи по провулку, чула крики дитини та сварку між підсудною та ОСОБА_9, якій ОСОБА_1 погрожувала сапою та кричала, що віддасть дитину тільки батькам або міліції.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, потерпіла народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на момент скоєння у відношення неї злочину була малолітньою.
Повно та всебічно дослідивши викладені та інші докази інкримінованих ОСОБА_1 дій, суд 1-ї інстанції прийшов вірного висновку про те, що саме підсудна за обставин, викладених у вироку, незаконно позбавила волі малолітню потерпілу.
Тому підстави для скасування вироку з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, про що просить апелянт, колегія суддів визнає відсутніми.
Безпідставними з тих же мотивів є доводи засудженої про однобічність та упередженість досудового і судового слідства по справі, оскільки слідчими органами розслідування проведено повно і об'єктивно, надані докази, визнані судом достатніми для встановлення вини підсудною, на думку колегії, не потребують будь-якого доповнення, а кваліфікація скоєного ОСОБА_1 -уточнення чи зміни.
Посилання на необ'єктивність висновків суду та недостатність доказів вини є не суттєвими, бо не знайшли свого підтвердження ні на судовому слідстві, ні у апеляційному розгляді справи.
Безпідставні доводи і про обмову засудженої потерпілою та свідками, які є родичами останньої, оскільки пояснення цих осіб повністю узгоджуються з іншими викладеними доказами. До того ж, по справі не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у потерпілої та свідків мотивів для такої обмови.
Не відповідають дійсності і доводи про суперечливість пояснень вказаних осіб, оскільки повністю спростовуються змістом протоколу судового засідання та проколів допиту і пояснень на досудовому слідстві.
4
Не є порушенням кримінально-процесуального закону факт відсутності у судовому засіданні підсудної під час оголошення вироку 30 травня, а також потерпілої 29-го та 30 травня 2006 року, оскільки чинним КПК України це не заборонено.
Щодо доводів про фальсифікацію протоколу судового засідання, то вони також не доведені, тому як засуджена, якій належним чином були роз'яснені відповідні процесуальні права та повідомлено про виготовлення протоколу судового засідання (а.с. 195, 204), не скористалась правом, передбаченим ст. 88 КПК України, подавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти протоколу.
Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не вказано, які саме інші докази по кримінальній справі були сфальсифіковані досудовим слідством та судом і у чому полягає така фальсифікація.
Не надано конкретних посилань і на суттєві порушення КПК України з боку суду під час проведення судового слідства по чинній кримінальній справі.
Доводи про „тиск" з боку працівників прокуратури на обвинувачену та її доньку на досудовому слідстві є незмістовними, оскільки ні сама ОСОБА_1, ні її дочка, як на досудовому слідстві, так і у суді не надали свідчень на підтвердження обвинувачення, а навпаки його спростовували.
Безпідставність відмови суду викликати у судове засідання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про що йдеться у апеляції, не відповідає дійсності.
Так, сама ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_8, що разом з потерпілою була на дереві, одразу ж втекла з двору і більше не поверталась, тому не бачила, що надалі було з потерпілою.
Відповідно до того, суд визнав недоцільним допитувати у якості свідка особу, яка не була очевидцем події і не має відомостей про скоєне підсудною.
Щодо свідка ОСОБА_12, то ця особа на досудовому слідстві не була допитана, у додаток до обвинувального висновку слідчим не внесена, до того ж підсудною ОСОБА_1 клопотання про її виклик до суду не заявлялось, про що свідчить зміст протоколу судового засідання.
Твердження про порушення права на захист полишенні підгрунття, оскільки ОСОБА_1 мала захисника як на досудовому слідстві (адвокат ОСОБА_13; а.с. 48, 49), так і у судовому розгляді справи (адвокат ОСОБА_14; а.с. 137, 138).
Доводи про те, що захиснику ОСОБА_14 не була надана можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, спростовані самим захисником у його відповіді під час обговорення судом цієї обставини (а.с. 187).
5
Не є порушенням права на захист і відмова суду у задоволення заяви підсудної про відмову від послуг захисника ОСОБА_14, оскільки ухвала суду з цього питання не суперечить ч.2 с.46 КПК України.
Що стосується розв'язання цивільного позову, доводи апелянта про недопустимість доказів на підтвердження вимог про відшкодування завданих матеріальних збитків, а саме розписок водія ОСОБА_15 (а.с. 144-152) про надання ним транспортних послуг щодо перевезення потерпілої до м. Миколаєва на лікування, також неприйнятні, оскільки відомості цих розписок були предметом дослідження у судовому засіданні і їх достовірність про понесені батьками потерпілої витрати ні у суду 1-ї інстанції, ні у колегії суддів сумніву не викликає.
У зв'язку із смертю ОСОБА_15 (а.с. 154), свідчення на підтвердження розписок замість нього надала суду його дружина ОСОБА_16 (а.с. 182).
Відповідно до вимог закону, суд вмотивував своє рішення про доведення позовних вимог, зменшив їх розмір з урахуванням наданих доказів і стягнув матеріальні збитки і моральну шкоду із підсудної, винної у їх спричиненні.
За таких обставин, колегія суддів, визнавши всі доводи апеляції безпідставними, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323-324 КПК України, скасуванню з не підлягає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2006 року у відношенні засудженої ОСОБА_1 - без зміни.