Справа №22-ц-207/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Лебедько

Код категорії 26 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Семеній,  

суддів -  Білецького , Кононенко  

при секретарі - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2010 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 211062,99 грн. основного боргу, 59213,28 грн. відсотків, 34875 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 41863,32 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, а всього 347014,59 грн.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0929/82/68469 від 21 грудня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями №38 по вул. Ніжинській у м. Конотопі, загальною площею 196,7 кв.м, житловою площею 88,1 кв.м, земельну ділянку площею 0,0393 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарсько-побутових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність ухваленого рішення, просить його скасувати.

Визнаючи факт прострочення виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання, він зазначає, що  судом не враховано дострокове погашення ним наприкінці 2008 року  відсотків за користування кредитом до грудня 2009 року, а заборгованість, яка виникла, склалася внаслідок  його складного матеріального становища.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору належним чином не виконує, порушує терміни виконання зобов’язань, в зв’язку з чим утворилася заборгованість, а тому право позивача порушене і підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 21 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №014/0929/82/68469, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 300000 грн. з терміном погашення до 21 грудня 2016 року та процентною ставкою за користування кредитом – 20% річних.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов’язується щомісячно (до 15 числа кожного місяця), починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а в разі порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за його користування та комісій – сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 10-11).

Для забезпечення повного і своєчасного виконання цього договору 25 грудня 2006 року укладений договір іпотеки, згідно якого в заставу банку передано нерухоме майно – житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями, загальною площею 196,7 кв.м, житловою площею 88,1 кв.м., земельну ділянку площею 0,0393 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарсько-побутових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.14-16).

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2010 року становить 211062,99 грн. основного боргу, 59213,28 грн. відсотків, 34875 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 41863,32 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, а всього 347014,59 грн. Сума простроченої заборгованості по кредиту, на яку нараховано пеню становить 35000 грн., а сума простроченої заборгованості по процентам, на яку нараховано пеню становить 44988,21 грн.

Факт утворення заборгованості та її розмір відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням сторін.

Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам ст.ст.526, 536, 549, 610, 1054 ЦК України, положенням Закону України «Про іпотеку» та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а тому не має можливості належним чином та у повному обсязі виконати кредитні зобов’язання, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки при укладенні кредитного договору та під час його виконання відповідачу були відомі наслідки порушення зобов’язань, зазначені в кредитному договорі, з умовами якого він був ознайомлений та погодився з ними. Неможливість боржника виконати свої зобов’язання не звільняє його від відповідальності. Підстав для зменшення розміру санкцій колегія суддів не вбачає, оскільки відповідач в підтвердження свого скрутного матеріального становища жодних доказів суду не надав.

Посилання відповідача на те, що ним наприкінці 2008 року достроково сплачено відсотки за користування кредитом до 2009 року висновків суду не спростовують.  

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування  рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -