Справа № 2-520-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л. І.

при секретарі Бензюрі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль і відшкодування моральної шкоди та позовом ОСОБА_2 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_1, про визнання права власності на автомобіль, -

встановив:

В серпні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача зняти з обліку автомобіль марки «Mersedes Benz С 180», інд. ном. НОМЕР_1, 1998 року випуску, який зареєстрований на ім’я ОСОБА_3 і надати дозвіл на перереєстрацію автомобіля на позивача ОСОБА_1. Просив також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він є сином померлого ОСОБА_3, користувався наданим йому автомобілем. Після смерті батька звернувся із заявою до відповідача про перереєстрацію автомобіля на його ім’я у зв’язку з тим, що був членом сім’ї померлого та теж є інвалідом.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги, просив, також визнати за ним ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Mersedes Benz С 180», інд. ном. НОМЕР_1, 1998 року випуску.

В січні 2009 року з позовом до суду звернулася ОСОБА_2, як третя особа з самостійними вимогами, в якому просила визнати право власності на автомобіль марки «Mersedes Benz С 180», інд. ном. НОМЕР_1, 1998 року випуску за нею, та зобов’язати Головне управління соціального захисту населення зняти з обліку і надати дозвіл на перереєстрацію вищезазначеного автомобіля на її ім’я.

У своєму позові ОСОБА_2 посилалася на те, що вона була дружиною померлого ОСОБА_3 і має право на автомобіль, оскільки також є інвалідом.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов ОСОБА_1 та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_2 в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що обидва позови не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що автомобіль марки «Mersedes Benz С 180», інд. ном. НОМЕР_1, 1998 року випуску, Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради отримало в якості гуманітарної допомоги для виділення ОСОБА_3, який був інвалідом ВВВ, та отримав його 03.03.2003 року в користування.

Зазначені обставини підтверджуються даними витягу з протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 07 лютого 2003 року, наказу Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 28 лютого 2003 року, зобов’язання ОСОБА_3 від 03 березня 2003 року, заяви та доручення Пьотраса Воейка від 16 грудня 2002 року.

Відповідно до даних свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер 12 липня 2007 року.

06.02.2008 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради, в якій просив зняти з обліку автомобіль марки «Mersedes Benz С 180», інд. ном. НОМЕР_1, 1998 року випуску, зареєстрований на ім»я ОСОБА_3 та перереєструвати вищезазначений автомобіль на позивача у зв’язку зі смертю ОСОБА_3

З даних довідок МСЕК видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є інвалідами другої групи.

Відповідно до даних паспорта ОСОБА_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 11 липня 2007 року.

Згідно з даними довідки ДЕЖ № 901 (формаЗ) від 12 липня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом з ОСОБА_3 і були членами його сім’ї.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим, відповідно до п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості. Автомобіль, отриманий органом соціального захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної фізичної особи, яка вже користується автомобілем, отриманим через орган соціального захисту населення безоплатно чи на пільгових умовах (у тому числі автомобілем, отриманим як гуманітарна допомога), видається такій особі за умови повернення органу соціального захисту населення автомобіля, яким вона користується, у повній комплектності. У разі відмови інваліда від автомобіля, отриманого органом соціального захисту населення як гуманітарна допомога, цей автомобіль надається згідно з чергою іншому інваліду, який перебуває на обліку для забезпечення автомобілем.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування. Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету, такі підакцизні товари, як легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як 8 років тому, з об’ємом двигуна не більш як 1800 куб. см, що отримуються Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Міністерством праці та соціальної політики України для подальшої передачі інвалідам, які перебувають в установленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством, та інше.

Пунктом 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім’ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім’ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

•   -     проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

•   -     немає іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім’я інваліда з числа членів сім’ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім’ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім’ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім’ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва -на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Ступінь зношення автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції і становить 0, 84 відсотка на місяць і 10 відсотків на рік. Під час розрахунку ступеня зношення автомобіля неповний місяць користування (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінпраці.

В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Якщо померлий інвалід був забезпечений автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), спадкоємцю інваліда за його заявою повертається сума, що була сплачена інвалідом за автомобіль, з урахуванням фактичного ступеня зношення автомобіля, але не більше ніж сума, обчислена головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції виходячи із ступеня зношення автомобіля.

Інвалід, який забезпечується автомобілем, що був у користуванні, на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), сплачує за автомобіль суму з урахуванням фактичного ступеня його зношення.

Дію пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями поширено на членів сімей інвалідів, які були забезпечені автомобілями і померли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 p. N 661 "Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 p. N 387.

Оскільки, ОСОБА_3 було надано в користування, а не на праві власності, автомобіль, строк експлуатації якого на момент смерті ОСОБА_3 становив менше десяти років, то зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль та зобов’язання надати дозволи на перереєстрацію спірного автомобіля не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, також, не підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що відповідачем не порушено його права, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про гуманітарну допомогу", Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", ст. ст. 328, 1166, 1174 ЦК України ст. ст. 10, 27, 31, 77, 212, 213-215 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль і відшкодування моральної шкоди - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_1, про визнання права власності на автомобіль - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.