_{ПОСТАНОВА}

Іменем України

23 квітня 2007 року     м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                             судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                     ДІДИКА В.М., МАШКАРИНЦЯ М.М.

при секретарі                         РОТМІСТРЕНКО О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1., представників відповідача ТОВТИН М.В., ГОРІНЕЦЬКОГО В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 03.03.2007 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання дій і рішень неправомірними, -

встановив:

Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1. 17.11.2006 р. звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до ДПІ у м. Ужгороді. Мотивувала вимоги тим, що вона здійснює незалежну професійну діяль­ність і вправі сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування, як це вона робила протягом 2004-2006 років, її право підтверджене й судом. Однак, відповідач за результатами проведеної в жовтні 2006 р. перевірки визначив заборгованість із сплати податків в розмірі 34143,79 грн. та попередив про можливість примусового її стягнення, чим порушив вимоги ст..19 ч. 2, ст. 124 ч. 5 Конституції України. Просила: визнати дії та рішення відповідача, а саме - акт перевірки № 92/17-119/2950018466 від 01.11.2006 p., податкове повідомлення-рішення № 4243/17-0/2950018466/30179 щодо сплати нею податку в сумі 34143,79 грн. та застосування податкової застави -протиправними; зобов'язати відповідача скасувати зазначені рішення та виконувати рішення Ужгородського, міськрайонного суду від 18.08.2004 р. Оскільки відповідач реально застосував податкову заставу, позивачка вимоги збільшила та просила й ці дії визнати протиправними.   '

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03.03.2007 р. змінений по­

зов задоволено. Дії по складенню зазначеного акту перевірки від 01.11.2006 р. щодо

донарахування податку в сумі 34143,79 грн., надісланню вказаного податкового по­

відомлення рішення та накладенню арешту на активи позивачки згідно витягу про ре­

єстрацію  рухомого майна від 23.11.2006 р. визнано

неправомірними, зобов'язано відповідача виконувати рішення Ужгородського міськ­

районного суду від 18.08.2004 р. щодо сплати позивачкою податків за спрощеною сис-

темою оподаткування.     

ДПІ у м. Ужгороді в апеляції ставить питання про скасування постанови Ужго­родського міськрайонного суду від 03.03.2007 р. та відмову в позові через порушення судом, першої інстанцїї норм матеріального та процесуального права. Так, діяльність приватних нотаріусів не є підприємницькою, вони відносяться до категорії самозайнятих осіб і як такі не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування своїх до­ходів. Ця система може бути застосована саме фізичними особами - суб'єктами під-

 Справа  №22a-205/07                                   .      Номер рядка статистичного звіту: 14

2

приємницької діяльності. Тому положення пп. 4.3.25. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та інші нормативні акти у відповідній частині на позивачку не поширюються. Крім того, відповідач на виконання рішень суду випи­сав позивачці Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2005-2007 роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: представників апелянта Товтин М.В. та Горінецького М.Й., які апеляцію з урахуванням часткової відмови від позову підтри­мали, стверджуючи про правомірність оспорюваних дій відповідача; позивачки ОСОБА_1., яка апеляцію заперечила, вказуючи на незаконність донарахування зазна­ченого податку, невиконання відповідачем судового рішення та на систематичні без­підставні відмови їй у праві застосування спрощеної системи оподаткуванні доходів, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до насту­пного.

ОСОБА_1. є приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу і як така здійснює незалежну професійну діяльність та відноситься до категорії самозайнятих осіб (п.п. 1.9., 1.19. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами), далі - Закон „Про податок...").

Саме в якості такої особи ОСОБА_1. оскаржила відмову ДПІ в м. Ужгороді в задоволенні заяви про перехід на спрощену систему оподаткування доходів. Рішен­ням Ужгородського міськрайонного суду від 19.08.2004 р. скаргу було задоволено та було зобов'язано відповідача, зокрема, перевести ОСОБА_1 на цю систему опода­ткування. Ухвалою апеляційної інстанції від 18.10.2004 р. це рішення було залишене без зміни (а.с. 12).

Чинне судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України). Відповідно до ст.ст. 71, 72 КАС України, обов'язок дока­зування правомірності оспорюваного рішення лежить на суб'єкті владних повнова­жень,^ обставини, встановлені чинним судовим рішенням в адміністративній чи ци­вільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиція судового рішення передбачалася й ст. 32 ЦПК України (1963 p.).

Ужгородський міськрайонний суд чинною ухвалою від 07.12.2006 р. додатково роз'яснив для ДПІ в м. Ужгороді вищезазначене рішення від 19.08.2004 p., вказавши, що інспекція зобов'язана видавати приватному нотаріусу ОСОБА_1. Свідоцтво про сплату єдиного податку щорічно, протягом перебування її на спеціальній (спрощеній) системі оподаткування (а.с. 71). Як ствердив і сам відповідач, внаслідок роз'яснення судового рішення позивачці виписані Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2005-2007 роки (а.с. 80).

За змістом положень пп. 4.3.25. п. 4.3. ст. 4, п. 22.2. ст. 22 Закону „Про пода­ток...", що мають пріоритет над іншими, зокрема - підзаконними, нормативними ак­тами, самозайнята особа вправі обрати спеціальну (спрощену) систему оподаткування доходів, одержаних від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності. При цьому, закон, надавши це право усім зазначеним особам, не пов'язує його з конкретними видами такої діяльності, не встановлює винятків з нього, відпові­дних заборон тощо.

Підпункт 4.4^1.  п. 4.4. ст. 4. Закону України „Про порядок погашення зо­бов'язань платників "податків перед бюджетами-та державі4имич4ільовими-фондами" (із змінами), далі - Закон „Про погашення...") встановлює обов'язок податкового.ор­гану приймати рішення на користь саме платника податків правових актів щодо оподаткування.

Отже, передбачене законом право особи не може заперечуватися внаслідок неналежної урегульованості певних правовідносин підзаконними нормативними акта­ми, що узгоджується з положеннями ст.ст. 8, 22, 24, 41, 67 Конституції України та відповідно до ст.ст, 8, 9 КАС України враховується судом.

Незважаючи на це,. протягом 2004-2006 років відповідач неодноразово відмов-" ляв ОСОБА_1- у переведенні на_спрощену систему оподаткування. За наслідками - зазначено висновок якої позивачка заперечила, відповідач, не

3

враховуючи сплату позивачкою за спрощеною системою оподаткування податку із до­ходів в розмірі 2400,00 грн., подачу відповідної звітності (а.с. 43-50, 56)", безпідставно > визначив їй відповідний податковий борг за 2005 рік за загальною системою оподат­кування в розмірі 34143,79 грн. Як наслідок, щодо активів позивачки застосовано й податкову заставу з метою стягнення цього боргу (а.с. 14, 32). Такими діями та рі­шеннями права позивачки порушено.

За таких обставин, суд першої інстанції, визнавши відповідні дії та рішення по­даткового органу щодо визначення та стягнення податкового боргу в сумі 34143,79 грн. неправомірними, правильно, на підставі наявних доказів та з урахуванням дово­дів сторін встановив обставини справи та вірно застосував законодавство про оподат­кування і процесуальний закон, які у відповідній частині регулюють спірні правовід­носини, що виникли. Вірно в контексті даної справи вказав суд і на обов'язок відпові­дача виконувати ігнороване ним чинне судове рішення. Не спростовують цих виснов­ків суду й доводи апеляції відповідача, позиція якого в справі, а дії щодо позивачки -також є суперечливими. В т.ч., не мають правового значення твердження про закон­ність даної перевірки як такої, оскільки йдеться не про сам по собі факт здійснення податковим органом своїх повноважень щодо проведення перевірки платника подат­ків, а про її висновки та наслідки.

- Разом з тим, кваліфікувавши дії відповідача по застосуванню податкової заста­ви як арешт активів позивачки, суд припустився помилки. Відповідно до Закону „Про погашення...", податкова застава (ст. 8) та адміністративний арешт активів (ст. 9), маючи певні спільні риси, є різними за своїм правовим змістом процедурами, даних про застосування арешту активів, на що не вказувала й позивачка, в справі немає. Крім того, судом помилково зазначено час постановления рішення Ужгородського міськрайонного суду „18.08.2004 p.", тоді коли фактично це рішення було прийняте 19.08.2004 р.

Таким чином, апеляцію ДПІ в м. Ужгороді слід задовольнити частково. Поста­нову суду першої інстанції на підставі ст. 201 п. 1 КАС України в частині висновку про накладення арешту на активи позивачки а також часу прийняття вищезазначеного су­дового рішення слід змінити, виключивши з неї відповідні судження та рішення, вка­завши на протиправність застосування податкової застави, зазначивши розмір подат­кового боргу та належну дату судового рішення. В решті, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляцію слід залишити без задоволення, а законне та обґрунтоване по суті спору рішення суду - без зміни.

Керуючись ст.ст. 198, 200, ст. 201 п. 1, ст. 205 КАС України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді задовольнити   частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 3 березня 2007 р. зміни-т и . Виключити з постанови судження про застосування арешту активів ОСОБА_1., вказавши на протиправність дій відповідача по складенню зазначеного акту перевірки щодо.донарахування податку в сумі 34143,79 грн., застосуванню податкової застави та виклавши другий абзац резолютивної частини постанови після слів „ОСОБА_1." в такій редакції: „та передачі в податкову заставу її активів", далі - за текстом. Виклю­чити з постанови посилання на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.08.2004 p., вказавши на рішення цього суду від „19.08.2004 р."