Справа № 2-А-799/11

 2011рік.          

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді                      Погрібного М.О.,

розглянувши в порядку скороченого провадження (в залі судових засідань № 14) в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дитині війни»,  -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є «дитиною війни»і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, їй фактично виплачувалося 10% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, просить зобов’язати відповідача перерахувати та стягнути невиплачену державну соціальну допомогу, щомісячно, за період з 01.01.2007 року, виходячи із вимог Закону.

На підставі  ст.183-2 КАС України справа розглянута в скороченому провадженні.

Ухвалою суду від 10.01.2011 року, позовні вимоги пред’явлені до УПФУ в Суворовському районі

м. Одеси частково були залишені без розгляду в зв’язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду,  а саме за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року.  

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18.11.2004 року, є особою, яка віднесена до соціальної групи як  дитина війни.   Даний факт підтверджується копією паспорта громадянки України, пенсійним посвідченням.

Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на неї розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема її  право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст.6 названого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.

При цьому у п. 6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.152 Конституції України,  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік», «Про державний бюджет на 2010 рік»зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни не вносилися.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, забезпечення його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України.

Таким чином, посилання представника УПФ України в Суворовському районі м. Одеси на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є неспроможним, та судом до уваги не приймається.

Згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»прожитковий мінімум  для осіб, які втратили працездатність встановлений в 2010 році у розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня –734 грн.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією Управління пенсійного фонду України та його органів, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити, шляхом зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством,  за період з 30 червня 2010 року за виключенням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 122 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1  –задовольнити.

Визнати протиправною  відмову управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо не нарахування та невиплати,  як дитині війни  підвищення до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством починаючи з 30 червня 2010р., за виключенням виплачених за зазначений період сум.  

Постанову  може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії  постанови.

Суддя