Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-377/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Мельничик Ю.С.
Категорія 57 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
Іменем України
16 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Полежая В.Д.
Суддів: Голованя А.М.
Кривохижі В.І. при секретарі Чернезі М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зазначав, що відповідно до договору дарування від 9 липня 1994 року він одержав в дар від своєї матері - ОСОБА_7 і є власником 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а власником іншої 1/2 частини вказаної квартири, одержаної в дар від ОСОБА_5, була ОСОБА_6 - донька ОСОБА_5, який був чоловіком його матері.
За позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Світловодської міської ради рішенням Світловодського міськрайонного суду від 4 липня 2006 року визнано за ОСОБА_5 в порядку набувальної давності право власності на належну ОСОБА_4 1/2 частину спірної квартири. Після чого ОСОБА_5 подарував її 8 серпня 2006 року своїй дочці ОСОБА_6, яка мешкає в м.Олександрія, і яка таким чином стала власником всієї квартири.
У червні 2009 року позивач дізнався про порушення його права власності і звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду першої інстанції від 4 липня 2006 року, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2009 року.
В той же час ОСОБА_6 15 липня 2009 року згідно договору купівлі-продажу квартири передала у власність ОСОБА_3 всю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_8 згідно договорів купівлі-продажу квартири передали у власність ОСОБА_6 дві свої квартири в м.Олександрії.
Тому позивач і просив визнати недійсними: договір дарування, належної йому 1/2 частини спірної квартири, укладений 8 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 15 липня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також на підставі ст. 388 ЦК України просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину спірної квартири, власником якої він являється.
Під час розгляду справи по суті за заявою позивача ухвалою суду від 30 листопада 2010 року залишені без розгляду позовні вимоги до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування, належної позивачу 1/2 частини спірної квартири, укладеного 8 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 15 липня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3
Ухвалою суду від 30 листопада 2010 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року позов задоволений. Постановлено витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 285 грн. 94 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_6, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у позові. Зазначає, зокрема, що вона стала власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_6 15 липня 2009 року, який на даний час не розірваний та не визнаний таким, що не відповідає вимогам закону, а тому є дійсним. Крім цього, жодна з осіб, яка володіла спірною часткою квартири, набувала право власності на неї на законних підставах на підставі правочинів і не один із них не був визнаний недійсним та не являється нікчемним, а спірна частка квартири вибула з володіння позивача на підставі рішення суду.
В письмових запереченнях представник позивача посилався на те, що вибуття спірної 1/2 частини квартири з володіння позивача було здійснено не на підставі недійсного або нікчемного правочину, а на підставі незаконного рішення суду, в подальшому скасованого апеляційною інстанцією. А оскільки ОСОБА_4 не був стороною у наступних правочинах щодо спірного майна, ним був заявлений віндикаційний позов до добросовісного набувача ОСОБА_3 про витребування свого нерухомого майна.
Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача - ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, представників третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтримували доводи скарги, представника позивача ОСОБА_12, який заперечував проти неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України).
Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Судом достовірно встановлено і підтверджується сторонами, що ОСОБА_13 згідно договору дарування від 9 липня 1994 року одержав в дар від своєї матері ОСОБА_7 і є власником 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а власником іншої 1/2 частини вказаної квартири, одержаної в дар від ОСОБА_5, була ОСОБА_6 - донька ОСОБА_5, який був чоловіком матері ОСОБА_4.(а.с.10-14).
За позовною заявою ОСОБА_5 до виконкому Світловодської міської ради рішенням цього ж суду від 4 липня 2006 року на підставі ч.1 ст. 344 ЦК України визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку набувальної давності на 1/2 частину спірної квартири, яка належала позивачу (а.с.150).
Також встановлено, що, одержавши цю частину спірної квартири у власність на підставі цього рішення суду, ОСОБА_5 подарував це майно своїй дочці ОСОБА_6 згідно договору дарування від 8 серпня 2006 року, яка в свою чергу передала у власність ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15 липня 2009 року (а.с.16-19).
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2009 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 та скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції від 4 липня 2006 року, яким було визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку набувальної давності на 1/2 частину спірної квартири, яка належала ОСОБА_4, а справу повернуто на новий розгляд (а.с.20,21).
Після чого ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 до виконавчого комітету Світловодської міської ради, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на 1\2 частину квартири залишено без розгляду у зв»язку з поданням позивачем заяви про залишення його позову без розгляду (а.с.22,23).
Оскільки договір купівлі-продажу спірної частини квартири від 15 липня 2009 року укладений на підставі незаконного судового рішення, скасованого апеляційним судом 15 липня 2009 року у зв»язку з порушенням прав позивача, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 не мала права відчужувати відповідачу належну позивачу 1/2 частину спірної квартири.
Виходячи із положень ст.388 ЦК добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.388 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку, що спірна 1/2 частина квартири придбана відповідачем не безпосередньо у власника, від якого майно вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно - у ОСОБА_6, за відплатним договором купівлі-продажу від 15 липня 2009 року, а тому підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_3
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.
Відповідно до роз»яснень, даних у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв»язку з цим вимога про повернення майна, переданного на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст.19,27 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: