Справа № 2-а-191/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

08.02.2011 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі судді  Дєдова С. М., розглянувши у скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Гайсинському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

Встановив:

14.01.2011 до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивач як проживаюча в зоні посиленого радіологічного контрою постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи особа четвертої категорії відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідачем така доплата йому виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (5,20 грн.), на його вимогу здійснити її перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати йому було відмовлено, що порушує законне його право, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати йому доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачену ст. 39 Закону, зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому таку доплату в розмірі, передбаченому ст. 39 Закону (одна мінімальна заробітна плата) з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» починаючи з 17.12.2010 р. з урахуванням проведених виплат.

26.01.2011 р. відповідачу надіслано копію позовної заяви з додатками, протягом визначеного строку заперечення проти позову не надійшли.

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 є постраждалою від Чорнобильської катастрофи особою четвертої категорії, непрацюючий пенсіонер, зареєстрований і постійно проживає в с. Бубнівка Гайсинського району Вінницької області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року додаток № 1 п.4 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, має право відповідно до ст. 39 Закону на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної зарплати, така доплата відповідачем йому у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі Постанова Уряду), хоча за Законом обмежена бути не може, а повинна бути ним позивачу в передбаченому Законом розмірі нарахована і щомісячно виплачувана до дня припинення права на неї.

Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

- ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам – учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

- ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

- практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

- ст. 39 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якою, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата;

- ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010р.» згідно з якою мінімальний розмір заробітної плати в 2010 році становив у місячному розмірі: з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким визнано неконституційними положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення передбаченого Законом розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

Оскільки, ОСОБА_1 як постраждалій від Чорнобильської катастрофи особі четвертої категорії, непрацюючому пенсіонеру, постійно проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю Законом передбачено підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яке обмежене або скасоване бути не може і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право вимоги, відповідачем таке підвищення у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (5,20 грн.), в тому числі через чинність Постанови Уряду наміру виконувати Закон відповідач не має, - то задля захисту конвенційного і законного права позивача на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміру, за період з 17.12.2010 р. по 14.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату йому такого підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону – одна мінімальна заробітна плата із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної заробітної плати - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє позивача необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

Відмова та чинність Постанови Уряду, яку, а не Закон, виконує відповідач як урядовий орган, підтверджують також тривалість, сталість, невизначений строк його протиправної бездіяльності, і саме ці її ознаки, конкретна практика Європейського Суду з прав людини та приписи ч. 3 ст. 162 КАС України визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, зобов'язанням відповідача одноразово усунути порушення права і щомісячно до дня припинення не допускати його порушення шляхом виконання Закону, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з визначеного чинним законодавством на період виконання цієї постанови її розміру.

Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони у справі звільнені від їх сплати.

Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

-          копією посвідчення серії НОМЕР_1, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до постраждалих від Чорнобильської катастрофи осіб четвертої категорії (а.с.9);

-          копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_2, з якої видно, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.8);

-          копією трудової книжки, з якої видно, що ОСОБА_1 не працює (а.с.11);

-          довідкою виконкому Бубнівської сільської ради № 1160 від 30.11.2010 р., з якої видно, що ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (а.с.7);

довідкою УПФ України у Гайсинському районі, з якої видно, що ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку позовної давності підвищення до пенсія за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю виплачувалась і виплачується в неповному обсязі у розмірі 5,20 грн. (а.с.10).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», з 17.12.2010 р. по 14.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану за проживання на території зони посиленого радіологічного контролю доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,- однієї мінімальної зарплати, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 14.01.2011 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя :