Справа № 2-а-159/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

08.02.2011 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі судді Дєдова С.М., розглянувши у скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Гайсинському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

Встановив:

14.01.2011 р. до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивач як інвалід третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і постраждала першої категорії особа має право відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) на одержання державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком до дня припинення права на них (довічно), такі пенсії відповідачем йому виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, на його вимогу здійснити їх перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати йому було відмовлено, що порушує законне його право, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати йому державної та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (загалом 6,5 мінімальних пенсій за віком) з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.07.2010 р. з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою від 08.02.2011 р. позов заява в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії та пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду за період з 01.07.2010 р. по 13.07.2010 р залишено без розгляду з підстав, передбачених ч.1 ст.100 КАС України.

26.01.2011 р. відповідачу надіслано копію позовної заяви з додатками, протягом визначеного строку заперечення проти позову не надійшли.

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і постраждалою першої категорії особою, має право відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону на одержання щомісячної державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, такі пенсії відповідачем йому у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі Постанова Уряду), хоча за Законом обмежені бути не можуть, а повинні бути ним позивачу в передбаченому Законом розмірі нараховані і щомісячно виплачувані до дня припинення права на них.

Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

- ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам –учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

- ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

- практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно»являє собою «існуюче майно»або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

- ст. 50 та ст. 54 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якими, позивач має право на отримання державної пенсії в усіх випадках не нижчої шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком;

- ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким визнано неконституційними положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення передбаченого Законом розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

Оскільки, ОСОБА_1 як постраждалій від Чорнобильської катастрофи особі першої категорії і внаслідок неї інваліду третьої групи Законом передбачено виплату державної пенсії у розмірі, не меншому шести мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, які обмежені або скасовані бути не можуть і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право вимоги, відповідачем вони у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, в тому числі через чинність Постанови Уряду наміру виконувати Закон відповідач не має, - то задля захисту конвенційного і законного права позивача на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати державної пенсії і додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію і додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі загалом 6,5 мінімальних пенсії за віком з, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розміру, за шість місяців до дня звернення до суду,- з 14.07.2010 р. по 14.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату йому державної пенсії та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, передбачену ст.ст. 50, 54 Закону - 6,5 мінімальних пенсій за віком із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє позивача необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

Відмова та чинність Постанови Уряду, яку, а не Закон, виконує відповідач як урядовий орган, підтверджують також тривалість, сталість, невизначений строк його протиправної бездіяльності, і саме ці її ознаки, конкретна практика Європейського Суду з прав людини та приписи ч. 3 ст. 162 КАС України визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язанням відповідача одноразово усунути порушення права і щомісячно до дня припинення не допускати його порушення шляхом виконання Закону, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачеві державну пенсію в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на період виконання цієї постанови її розміру.

Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони у справі звільнені від їх сплати.

Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

-          копією посвідчення серії АДРЕСА_1, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (а.с.8);

-          довідкою серії МСЕ №053238, з якої видно, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ-ої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою (а.с.9);

-          листом УПФ України у Гайсинському районі, з якої видно, що ОСОБА_1 відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті державна пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю (а.с.15-18).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 14.07.2010 р. по 14.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 14.07.2010 р. по 14.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану передбачену ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державну пенсію в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14.01.2011 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану передбачену ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14.01.2011 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя: