АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої Матковської Л.О.
суддів : Ніколової Б.Ю. Ніколаєвої В.М.
при секретарі: Коник О.М. з участю: позивача ОСОБА_1
відповідачаОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-2108 за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року цивільної справи за позовом ОСОБА_1до Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції, головного лікаря Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції ОСОБА_2про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В травні 2006 рокуОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він з липня 1981 року по 5 травня 2006 року працював в Хмельницькій санітарно-епідеміологічній станції на посаді лікаря по гігієні праці. Наказом №26-к від 05 травня 2006 року звільнений з роботи за прогул. Вважаючи звільнення незаконним, просив суд поновити його на посаді лікаря з гігієни праці та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що йому було відмовлено в наданні відпусток без збереження заробітної плати 03 лютого 2006 року, 27 березня 2006 року, відпустку як потерпілому Чорнобильської катастрофи з 21 лютого 2006 року по 9 березня 2006 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2841 грн. 40 коп., та компенсацію за невикористані відпустки протягом 2000-2006 років в сумі 186 грн. 81 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за період 2001-2005 років в сумі 131 грн. 17 коп. з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, та в дохід держави судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзіОСОБА_1. вважає рішення незаконним і просить його скасувати в частині відмови в позові про поновлення на роботі, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, судом не з"ясовано причини відсутності
Головуючий у першій інстанції -Трембач О.Л. Справа № 22ц-2108
Доповідач - Матковська Л.О. Категорія 40
його на роботі 1 лютого 2006 року, 3.02 2006 року, з 21.02.по 07.03 2006 року, та 27.03 2006 року , не досліджено протокол профспілкового комітету щодо надання згоди на його звільнення, не враховано, що звільнення проведено в період хвороби.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних мотивів.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин.
Встановлено, щоОСОБА_1. з липня 1981 року по 5 травня 2006 року працював в Хмельницькій районній санітарно-епідеміологічній станції на посаді лікаря по гігієні праці.Наказом № 26- к від 5 травня 2006 року він був звільнений з роботи за допущені прогули Ілютого 2006 p., З лютого 2006 р.,з 22 лотого по 9 березня 2006р., 27 березня 2006 р.
Позивач, незаперечуючи своєї відсутності на робочому місці в зазначені дні посилався на те, що 1 лютого 2006 року відлучався в органи ДПІ, про що зробив запис в журналі, З лютого 2006 року просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати та зазначенння причини саме в цей день, а згідно другої заяви - відпустку терміном 15 календарних днів з 3 лютого.
Згідно наказу №4 від 3.02.2006р відпустка була надана з з 6 по 20 лютого 2006р.
Подаючи послідуючі заяви на відпустки, позивач не ознайомившись з наказами головного лікаря про час їх надання, на роботу не виходив, вважав, що перебуває в відпустках.
В цей же періодОСОБА_1. неодноразово перебував на лікуванні, що підтверджується лікарняними листками, що позбавляло адміністрацію можливості в місячний термін вирішити питання про притягнення його до відповідальносьті.
За таких обставин, суд огрунтовано визнав, що позивач був відсутній на робочому місці в зазначені дні без поважних причин.
5 травня 2006 року - в день звільнення,ОСОБА_1. був присутній на роботі, приймав участь в засіданні профспілкового комітету, де вирішувалось питання про його звільнення і в лікувальний заклад звернувся, отримавши наказ про звільнення та трудову книжку.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище обставинами, не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог позову не вбачається.
Керуючись ст.307, 308,315, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.