Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-527/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Колесник С.І.

                        Доповідач Савченко  С. О.   

постанова

Іменем України

18.02.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

Головуючої судді –Савченко С.О.

          Суддів –Єгорова С.М., Вербицький В.С.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2010 року у справі за  позовом ОСОБА_2  до управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області про зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,-

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

встановила:

           12 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з  позовом про зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в межах строків позовної давності, передбачених ЦПК України.  

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2010 року  позов задоволено. Суд, розглянувши справу в порядку письмового провадження, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 09 липня 2007 року  не вказавши кінцеву дату проведення перерахунку пенсії.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також судом безпідставно поновлено строк звернення до суду, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

         Так, судом першої інстанції правильно вказана початкова дата проведення даного             підвищення, а саме –09 липня 2007 року, однак не вказана кінцева дата проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу.

Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 р.).

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Крім того, враховуючи положення ч.2 ст. 152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року «10-рп/2008 року, суд правильно з урахуванням трьохрічного строку позовної давності, передбаченого ЦПК України, визначив період, з якого необхідно проводити перерахунок, але не вказав кінцеву дату проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії  позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року,  залишивши  в решті оскаржене рішення без змін.   

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2010 року  – змінити, вказавши кінцеву дату проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії  позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.   

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: