Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-695/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Павелко І.Л.

                        Доповідач Савченко  С. О.   

Постанова

Іменем України

18.02.2011     колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

Головуючої судді –Белінська І.М.

          Суддів –Савченко С.О., Гайсюк О.В

розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня  2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2  до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

17 лютого 2010 року ОСОБА_2  звернувся в суд з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не нараховувалося та не виплачувалося, просив поновити строк звернення з позовом до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2010 року позов задоволено. Суд, розглянувши справу в порядку письмового провадження, поновив позивачу пропущений строк звернення в суд, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року.  

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також судом безпідставно поновлено строк звернення до суду, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 р.).

Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.  

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду.  Позивач не надав доводів причин пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Позивач звернувся до суду 17 лютого 2010  року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 17 лютого 2009  року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 17 лютого  2009 року по 31  грудня 2009 року.

Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 16 лютого  2009 року.   

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2010 року –скасувати.

Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2  підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 17 лютого  2009 року по 31  грудня 2009 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2  підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 17 лютого  2009 року по 31  грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: