Справа № 2-А-37/ 2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 січня  2011  року                                                                              смт. Білозерка

Білозерський  районний суд Херсонської області в складі:

головуючого –судді:                              Кусік І.В.,

при секретарі:                                        Богдан І.В.,

за участю:

позивача:                                                 ОСОБА_1.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні адміністративний позов  ОСОБА_1  до Управління  пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області, в якому просив поновити  пропущений ним  строк для звернення до суду  за захистом своїх порушених прав, свобод і інтересів, визнати незаконними дії УПФУ в Білозерському районі Херсонської області  щодо ненарахування та невиплати йому основної та додаткової пенсії  як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інваліду ІІ групи у зв?язку з захворюванням пов?язаним з наслідками  аварії на ЧАЕС, зобов`язати відповідача виплатити йому не нараховану та невиплачену державну основну  пенсію 1 категорії та додаткову пенсію з інвалідності ІІ групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами з ліквідації аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних  пенсій та 75% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат, починаючи з 22.05.2008 року для основної пенсії та з 22.08.2008 року для додаткової пенсії і сплачувати їх довічно.

          У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

          Представник відповідача  в судове засідання не з?явився, надав заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника відповідача та надав заперечення проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що пенсія позивачу нараховується відповідно до змін, внесених п.29 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»статтю 50 Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі постанов Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008р. №530 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008р. №654. Саме ці нормативні акти визначають розмір пенсій, які повинні нараховуватись і виплачуватись особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункову величину для підвищення пенсії згідно з вимогами ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а визначення мінімальної пенсії за віком у ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  згідно ч.3 цієї статті, стосується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, у Державному бюджеті України  на 2008 рік не передбачено видатків на виконання рішень суду про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що:

          На підставі ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          В Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені та закріплені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

          Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв»язку із захворюванням, пов»язаним з наслідками аварії, його визнано інвалідом 2 групи. Положенням ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»ОСОБА_1  віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дані факти підтверджуються копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.022004 року, вкладкою до посвідчення за НОМЕР_2 від 19.02.2010 р., довідкою МСЕК №092841  від 16.02.2010 р. експертного висновку від 09.10.1991 року.

          Підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007р. №107-/І  ст.50  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, а саме: встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю інвалідам 1 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а в ч.4 ст.54 цього Закону внесено зміни, якими передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв»язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів 1групи –130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інвалідів 2 групи –120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інвалідів 3 групи –110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 вказані зміни у ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          На підставі ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Оскільки зазначені зміни у ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнано неконституційними, суд приходить до висновку, що потрібно застосовувати редакції цих статей, які діяли до внесення у них вищевказаних змін, а саме : відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 1 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів 1 групи 10 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 2 групи 8 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 3 групи 6 мінімальних пенсій за віком.

          Із ч.2 ст.19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

          Відповідно до положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          На підставі викладеного, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(з урахуванням Рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008), а не постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та №654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

          Доводи відповідача, викладені в запереченнях,  на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставними, так як органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

          Крім того, суд не бере до уваги доводи  відповідача, викладені  заперечення про те, що ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачає застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.2  ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з адміністративного позову позивач просив поновити пропущений ним встановлений законом строк для звернення до суду. Закони та інші  нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення з ними усіма громадянами України, можливість обізнаності громадянина про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання особи, тому суд приходить до висновку про неповажність пропуску позивачем  встановленого строку для звернення до суду. 

Отже, законною є вимога позивача щодо нарахування та виплати  йому державної  основної  пенсії 1 категорії та додаткової пенсії з інвалідності ІІ групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами з ліквідації аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних  пенсій та 75% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат, за період, який враховує 6 –ти місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України і на час звернення до суду, тобто з   15.06.2010  року по 15.12.2010 року.

          На підставі викладеного, враховуючи те,  що нарахування позивачу пенсії у вищевикладеному порядку та розмірах необхідно проводити з 15.06.2010 року, тобто в 6—ти місячний строк позовної давності, вимоги  позивача  про забов?язання відповідача  довічно проводити перерахунок та виплату йому основної та додаткової пенсії у вищезазначених розмірах задоволенню не підлягають, оскільки суд не може визначити відповідачу забов??язання на майбутнє, без наявності спірних  правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені,   суд приходить до висновку, що  позов підлягає задоволенню частково.   

          Керуючись ст.ст.8,9,12, 158-163, 167 КАС України, на підставі ст.19 ч.2,46, 152 ч.2 Конституції України, ст.50, 54 Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_1  до Управління  пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинення дій задовольнити частково.

          Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інваліду 2 групи додаткової пенсії, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та основної пенсії, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 15.06.2010 року по 15.12.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат.

Постанова  може бути оскаржена  протягом десяти днів до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом  подання апеляційної скарги.

Головуючий: (підпис)

/КОПІЯ ВІРНА/

Суддя:

Ст. секретар:

Постанова набрала законної сили: „_____”_______________20_____р.