ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03 лютого 2022 рокуСправа №: 695/185/22

Номер провадження 3/695/404/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

прокурора – Потокі А.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Ніколаєва О.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідування Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Скориківка, Золотоніського району, Черкаської області, громадянки України, працюючої бухгалтером у СТОВ «ПРОГРЕС», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла справа про адміністративне правопорушення з складеним протоколом № 32/2021 від 13.01.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 32/2021 від 13.01.2022, ОСОБА_1 , припинивши повноваження депутата Богуславецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону, без поважних причин, несвоєчасно подала до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (перед звільненням), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні порушення не визнала.

Захисник у судовому засіданні підтримав позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у своїх поясненнях посилався на твердження викладені у наданих до початку судового засідання письмових запереченнях від 24.01.2022 (вх. № 1155 від 27.01.2022), в яких ОСОБА_1 вказала, що під час своєї каденції вона щорічно, як того вимагають приписи ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» до 01.04.2021 подавала декларації. Оскільки вимогами ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не передбачені строки для подачі декларації перед звільненням, нею 31.03.2021 було подано декларації «перед звільненням» та декларацію «після звільнення». Умислу на порушення вимог фінансового контролю під час подання декларації перед звільненням ОСОБА_1 не мала, будь-яких фактів вона не скривала та не викривляла. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, захисник адвокат Ніколаєнко О.В. зазначив, що станом на момент виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з подачі декларації до 02.12.2020, діючим законодавством не було передбачено відповідальність за скоєння корупційного правопорушення, а тому в оперуповноваженого не було жодних правових підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на наведене, на думку ОСОБА_1 та її захисника, в діях останньої відсутній склад правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор Потокі А.А. підтримав складений протокол у повному обсязі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, прокурора та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя зазначає про таке.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як зазначено у роз`ясненнях, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

З системного аналізу положень ст. 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним та відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд зауважує, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 32/2021 від 13.01.2022, ОСОБА_1 , припинивши повноваження депутата Богуславецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону, без поважних причин, несвоєчасно подала до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (перед звільненням), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При вирішенні питання про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, містить вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчується в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата ради або ради до складу якої його обрано.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а. с. 24), що згідно із рішенням № 1-1/VІІ Богуславецької сільської ради від 10.11.2015 ОСОБА_1 визнано депутатом Богуславецької сільської ради VII скликання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 728-р до складу Вознесенської сільської територіальної громади Черкаської області включено Вознесенську, Богуславецьку, Привітненську, Синьооківську сільські ради.

Згідно з рішенням Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 1-1/VІІІ від 12.11.2020 (а. с. 25) повноваження депутатів сільських рад, у тому числі, ОСОБА_1 закінчились 12.11.2020 в день відкриття першої сесії Вознесенської сільської ради восьмого скликання.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частин першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше доданими деклараціями.

Декларація перед звільненням – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого ч.1 ст.45 Закону не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної підпунктах "а", "в" пункту 2 ч. 1 ст.3 Закону, зазначено у чинній редакції Порядку.

Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2 ч.1 ст.3 Закону. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону.

Відповідно до вимог ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України стосовно відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції», яка визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

За змістом статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суду України» закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України скасовано як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за вчинення корупційних діянь.

Відповідно до норм законодавства чинного на час розгляду даної справи, адміністративна відповідальність за скоєння корупційних правопорушень відновлена лише 30.12.2020.

Відтак, на момент виникнення у ОСОБА_1 обов`язку подати декларацію до 02.12.2020, законодавством не було передбачено адміністративної відповідальності за скоєння корупційних правопорушень.

Згідно з п.6 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.

Отже, старший уповноважений Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області ДСР Національної поліції України Блізніков В.С. не мав повноважень 13.01.2022 складати протокол №32/2021 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та направляти його в подальшому для розгляду по суті до місцевого суду.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що у ОСОБА_1 закінчились повноваження депутата сільської ради, 12.11.2020.

Оскільки, вимогами ч. 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» не передбачені строки для подачі декларації перед звільненням, а інших строків подачі декларацій ОСОБА_1 не знала, 31.03.2021, тобто в межах граничних строків подання декларацій нею було подано декларації «перед звільненням» та декларацію «після звільнення».

ОСОБА_1 знала про загальні строки подачі декларації (щорічно до 01 квітня), а 20-денний термін, на даний час, передбачений лише Порядком формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 10.06.2016 тобто чинного станом на 12.11.2020, та роз`ясненнями НАЗК, а тому, як того вимагає закон до першого квітня щорічно подавала декларації.

Таким чином, на думку судді Лисенко Віра Василівна не мала наміру уникнути фінансового моніторингу доходів.

У матеріалах провадження відсутні також і дані про мету ОСОБА_1 уникнути від фінансового контролю.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, що поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_1 умислу та корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на неподання декларації перед звільненням.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Також суддя при вирішенні даної справи зазначає, що наявний в матеріалах справи протокол № 32/2021 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією містить виправлення в даті його складання, що є грубим порушенням вимог закону.

Так, відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376 , не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, та беручи до уваги, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП відсутні, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, належить закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 7, 9, 172-6, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,  закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська