Справа №  2-251/11                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18.02.2011р.  Куйбишевський районний суд м.Донецька у складі:

Головуючого - судді Машкіної Н.В.,

при секретарі -  Петровій Ю.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника тертьої сособи - Лаврової В.М.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_5, треті особи: житлово-будівельний кооператив «Мир-73», авто-гаражний кооператив «Стріла-2»,  про визнання майна спільною сумісною власнітю подружжя, поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя , -  

                                                                В С Т А Н О В И В:

           Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, треті особи: житлово-будівельний кооператив «Мир-73», авто-гаражний кооператив «Стріла-2».

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 20.02.1970 року перебувала з відповідачум в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15.11.2010 року.

За час шлюбу, відповідач отримав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Мир-73». Пайовий внесок родина повністю сплатила і 1985 році, тому зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя, яку позивач просить розділити, виділивши їй ѕ частини, а відповідачу ј частини, з урахуванням наступного.

Житлово-будівельний кооператив «Мир-73» був організований за місцем роботи відповідача, який став його членом. Пайовий внесок за квартиру складав 4313 рублів 10 коп. Гроші на перший пайовий внесок в розмірі 2100 рублів (1/2 частина) позивачу подарували її батьки. Решту пайових внесків родина сплатила за рахунок спільних коштів. Таким чином, позивачу належить Ѕ частина квартири, яка була придбана за рахунок коштів, отриманих нею в дар, а решта Ѕ частина квартири має бути поділена між сторонами порівну.

Також, перебуваючи в шлюбі, сторонами був придбаний гаражний бокс № НОМЕР_2 в авто гаражному кооперативі «Стріла-2» (1995 рік), зареєстрований на відповідача, вартістю 26000 грн, автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 (1990 рік), зареєстрований на відповідача, вартістю 8000 грн,  мебельний гарнітур – кабінет вартістю 2000 грн,  мебельний гарнітур – спальня вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, пральна машина-автомат вартістю 1500 грн, холодильник двокамерний вартістю 1500 грн, телевізор 2001 року випуску вартістю 1000 грн, телевізор 2005 року випуску вартістю 1500 грн,

піч мікрохвильова вартістю 1500 грн, дорожки напільні 4 шт вартістю 100 грн кожна, люстра плафон вартістю 100 грн, тумбочки вартістю 50 грн кожна.

          Зазначене майно позивач просить поділити наступним чином: виділити їй на праві власності мебельний гарнітур – кабінет вартістю 2000 грн, диван вартістю 3000 грн, пральну машину-автомат вартістю 1500 грн, телевізор 2001 року випуску вартістю 1000 грн, дорожки напільні 2 шт вартістю 200 грн, люстру плафон вартістю 100 грн, тумбочку під телевізор вартістю 50 грн, а відповідачу - автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 8000 грн, гаражний бокс № НОМЕР_2 в авто-гаражному кооперативі «Стріла-2» вартістю 26000 грн, мебельний гарнітур – спальня вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, холодильник двокамерний вартістю 1500 грн, телевізор 2005 року випуску вартістю 1500 грн, піч мікрохвильову – 1500 грн, дорожки напільні 2 шт вартістю 200 грн, тумбочку вартістю 50 грн. стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію різниці вартості майна.

          В судовому засіданні позивач, представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, а саме: щодо визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя; поділ автомобіля, гаражного боксу, побутової техніки та предметів хатньої обстановки в запропонованому позивачем варіанті. Щодо поділу спірної квартири наполягав, що їх з позивачум частки мають бути рівними, оскільки квартира була придбана за їх спільні кошти. На час придбання квартири він працював на шахті і віддавав всю зарплатню позивачу, яка вела сімейний бюджет. Не заперечував, що перший пайовий внесок за квартиру складав 2100 рублів, проте про подарунок цих грошей родиною позивача, йому нічого не відомо. Його батьки також матеріально допомагали їх молодій родині.

Представник третьої сосби - житлово-будівельного кооперативу «Мир-73» в судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін вважала такими, що підлягають задоволення, оскільки вони ґрунтуються на законі.

Представник третьої особи – авто-гаражного кооперативу «Стріла-2», будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, причини неявки суду не відомі.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК україни майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до ст. ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 20.02.1970 року перебували в зареєстрованиму шлюбі, який було розірвано рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15.11.2010 року (набрало чинності 26.11.2010 року).

Відповідач є членом житлово-будівельного кооперативу «Мир-73», створеного на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської Ради депутатів трудящих № 13/214-1 від 01.07.1971 року, де в 1972 році він отримав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Пайовий внесок за квартиру повністю сплачено в 1985 році.

Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 21.01.2011 року, на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що її інвентаризаційна вартість складає 29841 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін ґрунтуються на законі, є доведеними в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача стосовно того, що Ѕ частина спірної квартири є її власним майном, як одержаним під час шлюбу в дар, з посиланням на ст. 24 КпШС України, суд вважає неспроможними з урахуванням наступного.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що дійсно батьки позивача в 1972 році подарували їй 2100 рублів, як перший пайовий внесок за спірну квартиру.

Суд критично оцінює зазначені свідчення, оскільки всі свідки є рідними та близькими позивача, а повідомлені ними обставини не підтверджуються жодним іншим доказом у справі. При цьому, свідки повідомили, що батьки позивача дарували гроші на придбання квартири для родини позивача, а не для неї особисто. Між сторонами не було домовленостей про набуття позивачем прав на Ѕ частину спірної квартири, як таку, що була придбана за рахунок коштів, отриманих нею в дар.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що частки сторін у спірній квартирі є рівними, кожному з них слід виділити на праві власності по Ѕ її частині.

Також, в судовому засіданні встаовлено, що за час шлюбу сторони придбали гаражний бокс № НОМЕР_2 в авто-гаражному кооперативі «Стріла-2» вартістю 26000 грн, автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 (1990 рік), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, вартістю 8000 грн,  мебельний гарнітур – кабінет вартістю 2000 грн,  мебельний гарнітур – спальня вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, пральна машина-автомат вартістю 1500 грн, холодильник двокамерний вартістю 1500 грн, телевізор 2001 року випуску вартістю 1000 грн, телевізор 2005 року випуску вартістю 1500 грн, піч мікрохвильова вартістю 1500 грн, дорожки напільні 4 шт вартістю 100 грн кожна, люстра плафон вартістю 100 грн, тумбочки 2 шт вартістю 50 грн кожна.

      Обставини щодо придбання зазначеного майна за час шлюбу, його вартість визнані сторонами, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

       Позовні вимоги щодо поділу зазначеного майна в рівних частках та спосіб його поділу в натурі визнані відповідачем, ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

       За таких обставин, вартість спільного сумісного майна, що є об’єктом спільної сумісної власності сторін, складає 82441 грн, де Ѕ частка складає 41220,5 грн. Позивачу слід виділити на праві власності майно вартістю 22770,5 грн, а відповідачу – 59670,5 грн, стягнувши при цьому з відповідача на користь позивача грошову компенсацію різниці вартості майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 18450 грн.

        Відповідно до ст.ст. 82, 88 ЦПК України при вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить з наступного: позивачем заявлено позовні вимоги на суму 48680,75 (судовий збір складає 486,8 грн), а задоволено – на суму 41220,5 (судовий збір складає 412,20 грн). Позивачем сплачено судовий збір 338 грн, тобто з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 148,8 грн, на користь позивача – 263,4 грн (пропорційно задоволених позовних вимог), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 120 грн.  

             На підставі  60, 69-71 СК України, ст. 22 КпШС України, Закону України «Про власність», керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 61, 130, 212-215  ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

                   Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: житлово-будівельний кооператив «Мир-73», авто-гаражний кооператив «Стріла-2», про визнання майна спільною сумісною власнітю подружжя, поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя – задовольнити частково.

        Визнати спільною сумісною власнітю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, інвентаризаційна вартість 29841 грн.

         Поділити майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, виділивши на праві власності ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а також мебельний гарнітур – кабінет вартістю 2000 грн, диван вартістю 3000 грн, пральну машину-автомат вартістю 1500 грн, телевізор 2001 року випуску вартістю 1000 грн, дорожки напільні 2 шт вартістю 200 грн, люстру плафон вартістю 100 грн, тумбочку під телевізор вартістю 50 грн, а усього на суму 22770,5 грн.

Виділити ОСОБА_5 на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а також автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 8000 грн, гаражний бокс № НОМЕР_2 в авто-гаражному кооперативі «Стріла-2» вартістю 26000 грн, мебельний гарнітур – спальня вартістю 3000 грн, диван вартістю 3000 грн, холодильник двокамерний вартістю 1500 грн, телевізор 2005 року випуску вартістю 1500 грн, піч мікрохвильову – 1500 грн, дорожки напільні 2 шт вартістю 200 грн, тумбочку вартістю 50 грн, а усього майна на 59670,5 грн.

       Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 18450 грн, судовий збір в розмірі 263,4 грн.

          В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 148,80 грн.

 Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя: