18.09.2024

ЄУН 752/10687/24

2/337/1893/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді Калугіної Г.Б.,

за участю секретаря Волошина Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , адреса:  АДРЕСА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк», адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, про визнання іпотеки припиненою та зняття обтяження,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2024 матеріали позовної заяви направлені за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

10.07.2024 матеріали позовної заяви надійшли до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2024 матеріали позовної заяви направлені за підсудністю до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

15.08.2024 матеріали позовної заяви надійшли до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, в якій позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк» про визнання іпотеки припиненою та зняття обтяження з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс банк», було укладено кредитний договір № 0703/0508/71-090 (далі кредитний договір) на суму 18000,00 доларів США на строк з 16.05.2008 по 16 травня 2038 включно, за яким позивач ОСОБА_1 зобов`язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також 16.05.2008 між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір № 0703/0508/71-090-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Пянтковською О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3617 та накладено заборону, зареєстровану в реєстрі за № 3618, на відчуження нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 50,56 кв.м, житловою полощею 27.8 кв.м.

Позивач вважає, що АТ «Сенс Банк» в односторонньому порядку змінив строк дії укладеного кредитного договору, звернувшись до суду за стягненням всієї суми заборгованості, яку позивач у добровільному порядку повністю погасив.

У зв`язку з тим, що борг погашений в повному обсязі, а відповідач добровільно відмовився вжити заходів щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження квартири та продовжує нараховувати проценти, позивач просить суд: визнати іпотеку припиненою (у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження 7197987) за іпотечним договором від 16.08.2008 року № 0703/0508/71-090-Z-1 (3617, 16.05.2008, ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу), об`єктом обтяження за якою є квартира АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію обтяження із реєстраційним номером 7197548 (тип обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір від 16.08.2008 року № 0703/0508/71-090-Z-1, 3617, 16.05.2008, Пянтковська О.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу) квартири АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» - Ременюк Т.О. проти задоволення позову заперечила на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву від 28.08.2024, посилаючись на наступне.

16 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (в подальшому ПАТ «Сведбанк») та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 0703/0508/71-090, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 18000,00 доларів США строком повернення по 16 травня 2038 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк» та відповідними Договорами забезпечення.

25 травня 2015 року між ОСОБА_1 та вже новим кредитором ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року, в якому було зазначено, що «ПАТ «Альфа-Банк», що надалі іменується «Банк або Кредитор»…надалі за текстом. Та 03.07.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» також було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року. Та 29.10.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» також було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року. Та 26.11.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» також було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року. А також 02.12.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» також було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 5 до Кредитного договору № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року, яким Сторони погодили внести зміни до п.1.3 Кредитного договору.

15.12.2006 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між сторонами було укладено Іпотечний договір № 633Д-2. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Факт укладання як основного договору, так і договорів про внесення змін та доповнень вже встановлено та перевірено рішенням Касаційного цивільного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними.

Також представник відповідача зазначає, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 року у справі № 337/3565/22 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 в загальній сумі 19967,21 доларів США (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім доларів США 21 цент), яка складається з заборгованості по кредиту 12344,85 доларів США, заборгованості по відсотках 7622,36 доларів США. Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Представник відповідача звертає увагу на висновок, зроблений в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 61-5779св18 «Системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду, а тому не можна вважати, що зобов`язання виконано в повному обсязі, адже припинилось у зв`язку з виконанням і, як наслідок, припинились зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6- 1206цс15 та від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16.».

Окрім того відповідно до Позиції Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 18.09.2018 року у справі № 921/107/15-г/16: «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов 'язання».

Відповідач вважає, що задоволення позовних вимог в частині визнання відсутності права вимоги у АТ «Сенс Банк» за кредитним договором порушить право Банку на стягнення в порядку 625 ЦК України та позбавить останнього захистити своє порушене право у спосіб, передбачений законом. Адже, навіть виконання рішення про стягнення заборгованості, не позбавляє кредитора стягнути кошти в порядку ст. 625 ЦК за несвоєчасне виконання рішення.

Позивач надав відповідь на відзив від 05.09.2024, у якій зазначив, що твердження банка про те, що задоволення позовних вимог в частині визнання відсутності права вимоги у АТ «Сенс Банк» за кредитним договором порушить право Банку на стягнення в порядку 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення, є хибним, так як рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 по справі № 337/3565/22 було виконано ним повністю та своєчасно. Крім того, відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, для відповідальності за ст. 625 ЦК України відсутня ознака як «несвоєчасне виконання рішення», рішення ухвалено у 2024 році і у цей період ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню. З огляду на зазначене у АТ «Сенс Банк» відсутнє право на стягнення з позивача 3% річних та інфляційних. Щодо посилань відповідача на висновки Верховного Суду позивачем зазначено, що вони не є такими, які винесені у тотожних, релевантних справах, та не підлягають застосуванню.

Ухвалою від 16.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» - Ременюк Т.О. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс банк», було укладено кредитний договір № 0703/0508/71-090 на суму 18000,00 доларів США на строк з 16.05.2008 по 16.05.2038 включно (арк. 8-13).

Також 16.05.2008 між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір № 0703/0508/71-090-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області Пянтковською О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 3617 та накладено заборону, зареєстровану в реєстрі за № 3618, на відчуження нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 50,56 кв.м, житловою площею 27.8 кв.м.

Згідно договору від 16.05.2008 № 0703/0508/71-090-Z-1, ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки, за яким іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором № 0703/0508/71-090 від 16.05.2024 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Іпотекодавець зобов`язується повернути кредит у розмірі 18000 доларів США у строк до 16.05.2038 та сплатити проценти за користуванням кредитом (арк.27-30).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, в подальшому АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 0703/0508/71-090 від 16.05.2024 у загальній сумі 19967,21 доларів США (12344,85 доларів США - заборгованість з кредитом, 7622,36 доларів США - заборгованість по відсоткам) та судових витрат на суму 10952,59 грн. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 по справі № 337/3565/22, яке набрало законної сили 28.03.2024, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» було задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_1 стягнені вищезазначені суми.

Згідно квитанцій до платіжний інструкцій № 45-126К від 28.03.2024 та № 17103594 28.03.2024 (арк. 24-25), ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ «Сенс Банк» суму заборгованості у розмірі 19968,00 доларів США, еквівалент у гривні 783290,73 грн та суму судових витрат у розмірі 10953,00 грн. Таким чином, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 по справі № 337/3565/22, яке набрало законної сили 28.03.2024, було виконано повністю ОСОБА_1 28.03.2024.

Листом від 02.04.2024 позивач звернувся до голови правління АТ «Сенс Банк», в якому повідомив про сплату боргу та судових витрат за рішенням суду та просив вжити заходів щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 . Листом АТ «Сенс Банк» від 08.04.2024 № 17417-33.4-б/б ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що наявність судового розгляду справи про стягнення заборгованості, рішення суду, виконавчого напису або його виконання не звільняє від виконання договірних зобов`язань і сплати заборгованості за кредитом. Банком продовжуються нараховуватись проценти та станом на 08.04.2024 за позивачем обліковується заборгованість.

Таким чином, відповідач не заперечив факт погашення позивачем суми заборгованості з нарахованими процентами, які були з нього стягнуті за рішенням суду до закінчення строку надання кредиту – 16.05.2038. При цьому відповідач зазначив, що ним продовжується здійснення нарахування відсотків. Однак, відповідач не зазначив суму заборгованості, на яку ним на цей час нараховуються відсотки, підставу їх нарахування та розмір заборгованості по відсоткам.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Положеннями статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» встановлюють для іпотекодержателя обов`язок звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підстави припинення іпотеки визначені у ст. 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких однією з підстав у абз. 2 ч. 1 визначено припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, що визначено ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження. Відповідаю до пп. 5.1 п. 1 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, так право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п.п. 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов ’язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання. Аналогічні висновки були сформульовані у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №910/16461/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц.

Під час застосування вищенаведених норм права підлягає врахуванню також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70); іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України) - оскільки належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди мали ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, а не зобов`язувати вчинити такі дії нотаріуса.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання іпотеки припиненою та скасування державної реєстрації обтяження є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної.

Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором № 0703/0508/71-090 від 16.05.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим договір іпотеки від 16.05.2008 № 0703/0508/71-090-Z-1, що зареєстрований у реєстрі за № 3617 (у державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження 7197987), припинив свою дію, то і обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , повинно бути знято.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру в розмірі 2422,40 грн.

Питання про розподіл витрат на правничу допомогу судом при ухваленні цього рішення не вирішувалось у зв`язку з тим, що суду не надано документів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 352-356 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до Акціонерного товариства «Сенс Банк» ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, про визнання іпотеки припиненою та зняття обтяження – задовольнити повністю.

Визнати припиненою іпотеку (у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження 7197987) за іпотечним договором від 16.08.2008 року № 0703/0508/71-090-Z-1 (3617, 16.05.2008, Пянтковська О.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу), об`єктом обтяження за якою є квартира АДРЕСА_2 .

Скасувати державну реєстрацію обтяження із реєстраційним номером 7197548 (тип обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір від 16.08.2008 року № 0703/0508/71-090-Z-1, 3617, 16.05.2008, Пянтковська О.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу) квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.09.2024.

Суддя Г.Б. Калугіна