ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-523/10 Номер провадження 22-ц/814/2315/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.Ю.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гонтара Валерія Миколайовича, який представляє ОСОБА_1 , на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, заміну сторони виконавчого провадження

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року   ОСОБА_1 звернулось до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви посилається на те, що на примусовому виконанні в Автозаводському ВДВС в період із 27 жовтня 2010 року по 12 грудня 2011 року перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 75149,32 грн.

Відповідно до повідомлення Автозаводського ВДВС виконавчий лист було повернуто 18 листопада 2011 року.

Разом із тим, вона не отримувала оригінал виконавчого документу, а тому є підстави вважати, що виконавчий лист втрачений.

Просила врахувати, що строк пред`явлення виконавчого документу має бути поновлений з огляду на те, що вона не отримувала постанови про повернення виконавчого листа та оригінал виконавчого документу.

Також в своїй заяві просила замінити боржника - ОСОБА_2 , який помер, на його

правонаступників -  ОСОБА_3  та ОСОБА_4 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, заміну сторони виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Гонтар В.М. Просив зазначену ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 виконавчий лист не повертався та не надходив. Доказів отримання виконавчого листа стягувачем матеріали справи не містять. Вважає, що наявні підстави для поновлення строку подання виконавчого листа на виконання, оскільки стягувач не отримувала з виконавчої служби ні постанови про повернення виконавчого листа, ні самого виконавчого листа. При цьому, процедура примусового виконання – це обов`язок державної виконавчої служби або приватного виконавця, а не стягувача, а тому вона не повинна була вживати якихось додаткових заходів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 – адвокат Галінкін В.Ф. посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали просив апеляційну скаргу без задоволення. а ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Гонтара В.М. та представника ОСОБА_4 – адвокат Галінкіна В.Ф., вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішення Автозаводський районний суд .Кременчука від 22 січня 2010 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 74519,32 грн та судові витрати в сумі 630 грн.

23 березня 2010 року ОСОБА_1 отримала виконавчий лист.

Згідно копії листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 2-523 про стягнення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 75149,32 грн. перебували на виконанні з 16 квітня 2010 року по 15 жовтня 2010 року, з 27 жовтня 2010 року по 18 листопада 2011 року, з 12 грудня 2011 року по 23 липня 2013 року.

Вищевказане виконавче провадження завершено 24 липня 2013 року відповідно до пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в старій редакції Закону.

Оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу. Заборгованість по ВП № 30307554 боржником не сплачено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час видання виконавчого листа) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час видання виконавчого листа) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом (05 жовтня 2016 року). Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Враховуючи, що постановою від 24 липня 2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-523 завершено відповідно до пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», то строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 24 липня 2016 року.

Згідно вимог частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа суд повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12).

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що заявником не надано доказів того, що з моменту останньої подачі виконавчого листа до виконання вона цікавилася виконавчим провадження та виконанням рішення суду, отримувала інформацію про стан виконавчого провадження, в тому числі ознайомлювалася з усіма документами виконавчого провадження та діями, вчиненими державним виконавцем.

У свою чергу стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що стягувач, як учасник виконавчого провадження, має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, має право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони виконавчого провадження зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Однак ОСОБА_1 не надала доказів того, що протягом більше аніж десяти років з моменту подачі виконавчого листа вона цікавилася виконавчим провадженням, сумлінно виконувала свої права та обов`язки стягувача. Єдиною підставою для поновлення строку зазначає не отримання нею виконавчого листа та постанови про завершення виконавчого провадження.

У рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом зазначено, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) «про захист прав людини і основоположних свобод».

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що неотримання скаржником виконавчого листа та постанови про завершення виконавчого провадження, зважаючи на пасивну поведінку останньої протягом 12 років з моменту відкриття виконавчого провадження, не є достатньою підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Тобто, непоновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про видачі дублікату виконавчого листа та заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на наведене, суду першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення всіх вимог заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гонтара Валерія Миколайовича, який представляє ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2024 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та заміни сторони виконавчого провадження протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року

Головуючий                        О.В. Чумак

Судді                                        Ю.В. Дряниця

                                                                       Л.І. Пилипчук