Справа № 127/38957/23

Провадження № 22-ц/801/1641/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуСправа № 127/38957/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Ковальчука О.В.

з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/38957/23 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою позивача   ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Борисюк І. Е., -

встановив:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В заяві зазначала, що перебуває у шлюбі із відповідачем з 28 січня 2000 року. Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2005 року, за час шлюбу ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Право власності на вказану квартиру зареєстроване на ім`я відповідача.

Просила поділити майно, що знаходиться у спільній сумісні власності подружжя, шляхом визнання за нею право власності на ідеальну частку спірної квартири.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, Шевченківський район, провулок Рильський, будинок, 4, поверх 6 (а.с. 35-37)).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що поділ майна ініційований позивачкою не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення сплати боргу боржником-відповідачем у цій справі, та що такі дії позивачки є недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Водночас, суд першої інстанції не заперечував право спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру та наголосив на тому, що реалізація такого права позивачкою ОСОБА_1 призведе до порушення прав та інтересів третьої особи без самостійних вимог – ТОВ «Девелоп Фінанс» яке є правонаступником первісного кредитора відповідача ОСОБА_2 (а.с. 184-189).

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на підстави визначені у частині 1 статті 376 ЦПК України (а.с. 193-201).

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи

Згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 28 січня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької міської ради Вінницької області, 28.01.2000 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 104. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_4 . (а.с. 5).

01 листопада 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/035-43/30644 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 70-71)

Того ж дня, 01.11.2005, відповідачем ОСОБА_2 було оформлено на своє ім`я право власності на вищевказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 5327. (а.с. 6-7, 9).

Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

01.11.2005 придбана подружжям Сологуб квартира була передана в іпотеку АППБ «Аваль» згідно із договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 5330, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/035-43/30644 від 01.11.2005. (а.с. 72-73).

Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої 01.11.2005 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. і зареєстрованої в реєстрі за № 5326, убачається надання нею згоди, зокрема на укладення її чоловіком ОСОБА_2 на умовах на свій розсуд договору іпотеки з банком та передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 74)

Також, 18.05.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/035-43/50143 з метою використання кредитних коштів на споживчі цілі. У відповідності до п. 2.1. цього договору, забезпечення зобов`язань позичальника за цим договором є квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 75-76).

18.05.2007 вищевказане нерухоме майно було передано в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2417, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/035-43/50143 від 18.05.2007. (а.с. 78-79).

Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої 18.05.2007 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. і зареєстрованої в реєстрі за № 2416, убачається надання нею згоди, зокрема на укладення її чоловіком ОСОБА_2 на умовах на свій розсуд договору іпотеки та передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 . Також у заяві зазначено: «З умовами кредитного договору, укладеного між моїм чоловіком та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо отримання кредиту ознайомлена, заперечень та зауважень до умов договору не маю.» (а.с. 74).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/2119/13-ц від 22.05.2013, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 було задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.05.2007 - квартиру по АДРЕСА_2 , загальною площею 62,40 кв. м, житловою площею 38,10 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_2    на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.11.2005 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. за № 5327, зареєстрованого в КП «ВООБТІ» 04.11.2005 за реєстровим № 111 в реєстрову книгу № 665,  з метою  стягнення заборгованості ОСОБА_2 на користь  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Вінницької обласної дирекції за кредитним договором № 014/035-43/50143 від 18.05.2007 в розмірі 15170, 71 доларів США (еквівалентно 121 259, 49 гривень), з яких 12 115, 01 доларів США - заборгованість по кредиту, 1 355, 18 доларів США - заборгованість по процентах, 1 700, 52 доларів США - пеня, встановивши  початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 392 057, 00 гривень, яка зазначена в договорі іпотеки,  шляхом продажу на прилюдних торгах; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Вінницької обласної дирекції 1 212, 59 гривень  судового збору.  

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/2115/13-ц від 05.06.2013, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 було задоволено частково; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/035-43/30644 від 01.11.2005 в розмірі 30 666, 23 доларів США (еквівалент в гривнях 245 115, 18 гривень), заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 6  352, 18 доларів США (еквівалент в гривнях 50 772, 97 гривень), пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 6 887 доларів США (еквівалент в гривнях 55 047, 79 гривень), а всього на суму 43 905, 41 доларів США (в еквіваленті 350 935, 94 гривень),  звернуто стягнення на предмет іпотеки, який переданий Банку згідно договору іпотеки від 01.11.2005 - цілу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві власності: на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. за № 5327 (шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 193 228, 00 гривень - зазначеною в договорі іпотеки); стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в сумі 2 974, 43 гривень.

Мотиви з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається апеляційним судом позивачем вимог про реальний поділ/виділ майна не заявлено, а лише поділ подружнього майна шляхом визнання права на частку в праві спільної власності на майно, унаслідок чого спільна сумісна власність трансформується у спільну часткову із визначенням ідеальних часток; суд першої інстанції у порядку вимог частини 3 статті 53 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», як сингулярного правонаступника первісного кредитора у порядку цесії.

Щодо поділу майна подружжя

Основні законодавчі положення щодо правового режиму майна подружжя полягають у наступному.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з

поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі відсутності між подружжям шлюбного договору, правовий режим їхнього майна визначається положеннями сімейного законодавства, згідно з яким подружжя не може односторонньо змінювати встановлений законом правовий режим на власний розсуд. Проте подружжя не позбавлене права вчиняти будь-які дії щодо придбаного за час шлюбу майна, у тому числі і поділити його між собою у будь-яких частках. Головним принципом прав подружжя на майно є принцип спільності всього майна, набутого за час шлюбу.

Зазначені висновки узгоджуються також із Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України.

У справі, яка переглядається, у разі визначення часток у спільній сумісній власності за рішенням суду за позовом одного із подружжя (співвласника) спільна сумісна власність подружжя припиняється шляхом перетворення у спільну часткову власність. Тобто, право власності до іншої особи не переходить, а змінюється вид спільної власності. Подружжя ОСОБА_4 залишаються співвласниками майна, що є частковою спільною власністю.

У разі задоволення позову одного з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, інший з подружжя, який не був стороною договору іпотеки, а надав лише згоду на вчинення договору іпотеки іншим з подружжя, стає співіпотекодавцем. Рішення суду про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, є підставою для внесення до державного реєстру запису про те, що така особа є співіпотекодавцем.

Щодо Закону України "Про іпотеку" й майна подружжя, переданого в іпотеку

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" містить перелік підстав припинення іпотеки, який не є вичерпним, але інші підстави, які не зазначені у цьому переліку, у будь-якому випадку мають бути передбачені цим Законом.

Серед підстав припинення іпотеки відсутній юридичний факт визнання права на частку в праві спільної власності на майно, що перебуває у спільній сумісній власності.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, зазначені у статті 23 Закону України "Про іпотеку", виникають лише у разі зміни суб`єкта права власності (особи власника). Отже, у разі задоволення позову ОСОБА_1 не відбудеться зміни власника (переходу права власності), оскільки у такому випадку спільна сумісна власність трансформується у спільну часткову власність тих самих співвласників, тому відсутні підстави для застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Щодо процесуального статусу іпотекодержателя у справі про поділ майна подружжя

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Сторони у цивільному процесі - це особи, правовий спір яких вирішується у суді, які мають юридичну заінтересованість у результатах справи, наділені комплексом цивільних процесуальних прав та обов`язків, необхідних для захисту своїх прав та законних інтересів, а також для здійснення судової діяльності.

У справі, яка переглядається, виник спір між подружжям щодо поділу майна подружжя шляхом визнання права на частку в праві спільної власності на майно, унаслідок чого спільна сумісна власність трансформується у спільну часткову із визначенням ідеальних часток. Матеріально-правову і процесуальну заінтересованість у результаті справи мають лише сторони цієї справи.

Разом з тим, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися нерухомим майном. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна.

Застосування наведених вище норм Закону України "Про іпотеку" можливе за умови зміни суб`єктного складу матеріально-правового іпотечного правовідношення. До такого результату призводить припинення права спільної власності на набуте подружжям за час шлюбу майно шляхом його поділу - встановлюється частка кожного у спільному майні.

Визнання права на частку в праві спільної власності на майно, що є предметом іпотеки, як у цій справі, не припиняє права іпотекодержателя, проте він може мати процесуальний інтерес до участі у справі, який може бути реалізований через його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зокрема, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі визначення часток у праві спільної сумісної власності чи їх зміни проводиться державна реєстрація таких змін. Цим, наприклад, може бути зумовлений процесуальний інтерес іпотекодержателя як обтяжувача речового права. Такий інтерес може бути зумовлений і необхідністю дотримання принципу добросовісності з боку подружжя при виконанні боргових зобов`язань та поділі майна, що передано в іпотеку.

Зазначене вище дає підстави вважати, що за певних обставин іпотекодержатель може бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у цивільному судочинстві має на меті обстоювання такими особами власних (суб`єктивних) прав і законних інтересів, на які може вплинути судове рішення у справі. Цей інститут процесуального права покликаний захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, зокрема, як у справі, яка переглядається, але знаходяться із однією із сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінюватись у результаті ухваленого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У справі за позовом одного з подружжя до іншого з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, матеріально-правову і процесуальну заінтересованість у результаті справи мають лише сторони цієї справи. Іпотекодержатель залежно від конкретних обставин справи може мати процесуальний інтерес до участі у справі про поділ майна подружжя, який може бути реалізований через його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (статті 52, 53 ЦПК України). Такими обставинами є, зокрема: існування матеріально-правового зв`язку зі стороною, на боці якої виступає третя особа, при обов`язковій відсутності спору про право з протилежною стороною у справі; можливість виникнення у майбутньому у третьої особи права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Суд залучає іпотекодержателя у справі за позовом одного з подружжя до іншого з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, якщо з урахуванням конкретних обставин справи встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки іпотекодержателя (Постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі № 523/8641/15 провадження № 61-9085сво21).

Як було зазначено вище, подружжя не позбавлене права вчиняти будь-які дії щодо придбаного за час шлюбу майна, переданого в іпотеку, у тому числі і поділити його між собою у будь-яких частках.

Зазначені висновки узгоджуються також із Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України.

Іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який лише обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися нерухомим майном.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, оскільки квартиру сторони набули за час шлюбу. Презумпцію спільності майна подружжя відповідачем не спростовано. При цьому знаходження спірного майна в іпотеці не змінює його правового режиму.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що у разі задоволення позову будуть порушені права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», як нового іпотекодержателя, є безпідставними, оскільки після визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на частини спірної квартири іпотека не припиниться. Предмет іпотеки було набуто за кредитні кошти у день укладення кредитного договору і передано первісному кредитору в іпотеку зі згоди іншого з подружжя – ОСОБА_1 .

Висновки Апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що перебування спірного майна в іпотеці перешкоджає поділу спільного майна подружжя та що така вимога позивачки є очевидно недобросовісною та зводиться до зловживання правом, до якого дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права і ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:  І.В. Міхасішин

Судді: М.В. Матківська

О.В. Ковальчук