Справа № 1-25/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року                             Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді:                    Бондаренко О.І.

при секретарі:                                        Штойко О.П.

з участю прокурора:                             Ратушняка О.О.

підсудного:                                                 ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Вінниці справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта неповна середня, одруженого, непрацюючого, раніше судимого: 03.06.2002 року Літинським районним судом Вінницької області за ст. 140 ч. 2 КК України до  1 року позбавлення волі зі іспитовим строком на 1 рік;  02.07.2002 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ст.ст. 185 ч. 3, 15 - 185 ч. 3 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 17.10.2002 року вирок від 02.07.2002 року змінено до 3 років 2 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; 13.07.2004 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 13.05.2010 року Калинівським районним судом Вінницької області з ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;

          за ст.ст. 186 ч. 2, 345 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.02.2010 року приблизно о 00 год. 30 хв. спільно з ОСОБА_2, який з 14.06.2005 року по 28.10.2008 року теж відбував покарання у Літинській ВК-123 Вінницької області, знаходилися на АЗС «АВІАС»в с. Якушенці Вінницького району Вінницької області, зі сторони м. Вінниця. Перебуваючи на вищевказаній АЗС ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зустріли ОСОБА_3, якого впізнали, як того, що працює в Літинській виправній колоній №123 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. Коли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 впізнали ОСОБА_3, то пригадали, що під час відбування ними покарання у вищевказаній виправній колонії у ОСОБА_1 виникли неприязні відносини з вищевказаним молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ОСОБА_3, на підставі виконання останнім своїх службових обов’язків. В зв’язку з чим, переслідуючи мету помститися за нібито неправомірне ставлення ОСОБА_3 до них в колонії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи узгоджено, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, нанесли декілька ударів руками та ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_3 Після нанесених ударів останній сів в автомобіль «Део»та разом із своїми товаришами поїхав в напрямку смт. Літин Вінницької області. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали на автомобілі «Форд»наздоганяти автомобіль «ДЕО»в якому знаходився ОСОБА_3 Наздогнавши та зупинивши автомобіль «ДЕО», при в'їзді в с. Ксаверівка Вінницького району, зі сторони м. Вінниця, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи узгоджено, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, нанесли ще декілька ударів руками та ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_3, який після нанесених ударів з місця пригоди втік . Внаслідок заподіяних ударів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден на голові і шиї, садно слизової оболонки лівої щоки, крововиливу в кон’юктиву правого ока, сколу емалі другого зуба на нижній щелепі зліва, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 617 від 30.03.2010 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 після побиття ОСОБА_3, 28.02.2010 року приблизно о 01 год. 00 хв., перебуваючи при в'їзді в с. Ксаверівка Вінницького району зі сторони м. Вінниця, продовжуючи свій злочинний намір, повторно, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, із погрозою застосування фізичного насильства щодо потерпілого ОСОБА_4, який був разом із ОСОБА_3, відкрито відібрав в останнього мобільний телефон марки «Sony Ericsson W-200і»- вартість якого згідно висновку товарознавчого дослідження № 675 від 15.03.2010 року становить 513 грн. 80 коп., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.          

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному,  просив його суворо не карати, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному висновку.

          Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність дослідження інших доказів, у зв’язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі та вважає за необхідне обмежитися допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи, характеризуючих його особу.

          Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та кваліфікує його дії за ознаками ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв»язку з виконанням цим працівником службових обов»язків та за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, кваліфікуючими ознаками якого є: грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, вчинений повторно і дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході досудового та судового слідства.   

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів;  те, що відповідно до ст. 12 КК України один із них віднесений до тяжких злочинів, а інший до злочинів середньої тяжкості; те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий; посередньо  характеризується за місцем проживання;  має хворобливий стан здоров’я; відсутність тяжких наслідків від злочину та матеріальних і моральних претензій потерпілих;  їх думку  щодо покарання  підсудному згідно чинного законодавства.

До обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання підсудному, суд відносить  явку з повинною, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання підсудному,  суд  визнає рецидив злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

          Сукупність даних про обставини вчинення злочинів та особу винного дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 через схильність до вчинення повторних умисних злочинів представляє підвищену суспільну небезпеку, тому його виправлення і перевиховання можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, внаслідок чого йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій статей обвинувачення з застосуванням положень ст.70 КК України.

          З підсудного підлягають до стягнення судові витрат за проведення товарознавчого дослідження.

          Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 330 КПК України.

             Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 345  ч. 2, 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:

-  за ст. 345 ч. 2 КК України -   3 (три)  роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

           -  за ст. 186 ч. 2 КК України - 4 (чотири)  роки 6 (шість) місяців  позбавлення      волі.

          Згідно ст. 70 ч. 1 КК України міру покарання ОСОБА_1 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 13.05.2010 року  та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п»яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

          Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту виконання вироку.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при  ГУМВС України у Вінницькій області судові витрати за проведення товарознавчого дослідження  в сумі 1333 грн. 38 коп.

          Речові докази: мобільний телефон марки «Sony Eriсsson W –200i», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - залишити у його власності.

          До вступу вироку в законну силу запобіжний захід  відносно ОСОБА_1 залишити попередній –підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 - ти діб з моменту його проголошення.

Суддя: