Справа № 2/2506/390/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2011 р. року                                     м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

Головуючого судді Лямзіної Н.Ю.  

секретаряХурси О.О.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про  визнання права власності на 1/2 частину будинку, -

В С Т А Н О В И В :

19.10.2010 року позивачка звернулась  до суду з позовом до відповідача про розподіл сумісного майна та визнання права власності на майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що  зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила визнати за нею право власності на частку у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно у розмірі 1/2 будинку АДРЕСА_1

Відповідач та його представник позов не визнав зазначивши що будівництво розпочате  ще до одруження з позивачкою. Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

В судовому  засіданні  встановлено,  що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.11.1997 року (а.с.6)  який розірвали 15.05.2008 року (а.с.7).

Під час спільного подружнього життя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було збудовано будинок АДРЕСА_1 Згідно договору на будівництво житлового будинку складеного 16 липня 1997 року,  будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 здано в експлуатацію що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно видане 26.01.2008 року Деснянською районною владою(а.с.9).

За правилами ст.57 СК особистою приватною власністю дружини  та чоловіка слід вважати: майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вони отримали за особисті заслуги (щоправда, суд може визнати за другим із подружжя право на частку цієї премії чи нагороди, якщо буде встановлено, що він, вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяли її одержанню, кошти одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також: як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також: за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Усе інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, відповідно до ст. 60 СК належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. При цьому не має значення, якими були юридичні підстави його набуття – купівля, обмін, придбання в кредит. Також не має різниці, на кого з подружжя було придбано майно, - важливим є те, що це сталося під час шлюбу.

Режим спільності майна подружжя означає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, завжди вважатиметься спільним, подружжя має спільні права, щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності доти, поки не буде доведене протилежне.

Відповідачем не доведено, що будинок збудовано не під час шлюбу з позивачем.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно було придбано не в шлюбі, але за її особисті кошти. Втім, якщо заява про те, що річ була куплена на кошти, наприклад дружини, не буде належним чином підтверджена, презумпція права сумісної спільної власності подружжя залишиться непохитною. І не має значення, на кого проведена реєстрація цього майна.

Ст. 62 вказує на те, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось  в своїй вартості в результаті спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Втім визнання спільної сумісної власності на річ, яка належала одному із подружжя, не означає, що у разі спору частки дружини і чоловіка мають бути рівними. У даному випадку суд повинен виходити не тільки з матеріальних вкладень одного з подружжя чи обох, але й з особистої праці подружжя, у результаті якої значно зросла вартість спірного майна. Якщо ж дошлюбне майна визнається судом спільним (включається до складу спільного майна), то частка на це майно визначається відповідно до статей 63, 70 СК, тобто визнається рівною.

Враховуючи вищевикладене, суд  приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 136, 208-210, 212-215, 293 ЦПК України, ст.ст. 60, 61,70,71  СК України, ч.1 ст.321, ч.2 ст.372 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину будинку за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 739 грн. 59 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:  Н.Ю. Лямзіна