КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2011 № 05-5-43/10640
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Іваненко Ю.Г.
Разіна Т.І.
при секретарі: Семенович А.В.
За участю представників:
від заявника не з’явився;
від ТОВ „Вікс” не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010
у справі № 05-5-43/10640 (ОСОБА_3 .....)
за позовом ОСОБА_2
до ТОВ "Вікс"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 заяву ОСОБА_2 було повернуто без розгляду на підставі ст. ст. 57, 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. апеляційну скаргу було залишено без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 – без змін.
На погоджуючись із Постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргу, в якій просив Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. та Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. по справі №05-5-43/10640 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2011р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2011р.
14.02.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява (вих.№36г від 07.02.2011р.), в якій він навів пояснення по суті обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав документи на вимогу суду, викладену в ухвалі від 28.01.2011р., а також просив суд розглядати справу без участі апелянта.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікс” у судове засідання 16.02.2011р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу не надав, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність повноважних представників ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікс” за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікс” з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 заяву ОСОБА_2 було повернуто без розгляду з посиланням на те, що заявник не надав доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про відсутність керівних органів юридичної особи боржника за її місцезнаходженням; до заяви не додано реєстру опису вкладення на підтвердження її надіслання іншій стороні; не надано доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, оскільки додані до заяви документи не засвідчені належним чином, тобто не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
В своїй апеляційній скарзі та заяві вих.№36г від 07.02.2011р. ОСОБА_2 зазначив про те, що він не наполягає на відкритті спрощеної процедури банкрутства і просить відкрити загальну процедуру банкрутства, у зв’язку з чим посилання суду першої інстанції витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відміткою “записів не знайдено” як на підставу повернення заяви є необґрунтованим.
Відносно того, що до заяви були додані незасвідчені копії документів, апелянт наголосив на тому, що він не мав можливості завірити копії деяких документів, оскільки є інвалідом 2 групи.
Щодо відсутності доказів надсилання копії заяви з додатками на адресу боржника (ТОВ „Вікс”), апелянт зазначив про те, що відповідні докази наявні в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором у разі, якщо громадянин-підприємець-боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
На підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням заявник надав витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців записів не знайдено.
В ч.5 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що лише наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням не може вважатись належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням у розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання ОСОБА_2 в заяві вих.№36г від 07.02.2011р. на те, що він не наполягає на застосуванні ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” щодо спрощеної процедури і не заперечує проти розгляд його заяви на розсуд суду в порядку загальної процедури, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки предмет звернення визначається виключно заявником при зверненні до суду першої інстанції і не належить до повноважень суду.
Відносно висновку місцевого господарського суду про те, що заявником в порушення вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України додано до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ „Вікс” незасвідчені копії документів, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в даному випадку місцевим господарським судом не надано належної оцінки вимогам ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, в якій передбачено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Тобто, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у заявника оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ „Вікс”.
Окрім того, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_2 до заяви не було додано реєстр опису вкладення, а отже не надано доказів надіслання цієї заяви на адресу відповідача (ТОВ „Вікс”).
Насамперед, у застосуванні п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України необхідно враховувати, що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п.36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази надіслання заяви ОСОБА_2 на адресу боржника (ТОВ „Вікс”), тобто в справі відсутні квитанції або фіскальні чеки.
На вимогу апеляційного господарського суду ОСОБА_2 надав заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ „Вікс” із доданими до неї документами. В п.2 додатків до названої заяви вказано квитанцію про надіслання заяви боржнику, але жодних квитанцій до заяви не додано, тоді як відсутність доказів надіслання іншій стороні копії позовної заяви і доданих до неї документів є безумовною підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зібраними у справі доказами підтверджено наявність обставин, які є підставою для повернення заяви ОСОБА_2 про порушення справи про банкрутство ТОВ „Вікс” без розгляду, у зв’язку з чим Ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст. ст. 36, 63, 75, 86, 99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. №05-5-43/10640 – без змін.
2. Матеріали справи №05-5-43/10640 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Іваненко Ю.Г.
Разіна Т.І.
22.02.11 (відправлено)