В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                                                                              Справа № 1-118/07р.

19 листопада 2007 року                   Великобагачанський районний суд Полтавської області

в складі головуючого-судді               Білецької В.І.

при секретарі                                       Гавриленко Н.В.

з участю прокурора                            Школьний В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Велика Багачка кримінальну справу по обвинуваченню

                                    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                    уродженця та жителя с. Радивонівка В-Багачанського р-ну

                                    Полтавської області, громадянина України, українця, одруженого,

                                    з середньою  освітою, раніше не судимого,

                                    за ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

            02.10.2007 року ОСОБА_1, загрузивши на полі ПАФ «Україна» Великобагачанського району Полтавської області з бункера комбайна в кузов автомобіля САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 насіння соняшнику, та обмінявшись талонами з комбайнером ОСОБА_2, віддавши талон шофера № 380 та отримавши талон комбайнера № 6, поїхав на зернотік, щоб вигрузити зерно в бункер. Попередньо, при в»їзді на територію зернотоку зважившись на вагах, в кузові автомобіля згідно реєстру № 663 знаходилось 2400 кг насіння соняшнику. Під»їхавши до бункера, ОСОБА_1 підняв кузов автомобіля, імітуючи вигрузку з метою скоєння привласнення, щоб зерно соняшнику не висипалось з кузова не відкрив задній борт автомобіля. Не висипавши насіння соняшнику опустивши кузов автомобіля, поїхав з зерно току додому з метою привласнення насіння соняшнику для власного використання, але злочинний умисел не був доведений до кінця по незалежних від нього причиних, так як по дорозі додому був зупинений охоронником ПАФ «Україна» і змушений був повернути привласнене майно в ПАФ «Україна». Згідно довідки наданої ПАФ «Україна» на 02.09.2007 року вартість однієї тонни соняшнику становила 2750, 00 грн.

        В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю і суду показав, що 02.10.2007 року, загрузивши на полі з бункера комбайна  в кузов автомобіля САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1насінням соняшнику, обмінявшись талонами з комбайнером ОСОБА_2, віддавши йому талон шофера № 380 та отримавши талон комбайнера № 6, поїхав на зернотік, щоб вигрузити соняшник в бункер. Попередньо, при в»їзді на територію зернотоку зважившись на вагах, в кузові його  автомобіля згідно реєстру № 663 знаходилось 2400 кг. насіння соняшнику. Під»їхавши до бункера, він підняв кузов автомобіля, імітуючи вигрузку, щоб зерно соняшнику не висипалось з кузова не відкрив задній борт автомобіля. Не висипавши насіння соняшнику, опустивши кузов автомобіля, поїхав з зернотоку додому з метою привласнити насіння соняшнику для власного використання. По дорозі додому був зупинений охоронником ПАФ «Україна» ОСОБА_3 і змушений був повернути привласнене майно в ПАФ «Україна».

         На прохання учасників процесу суд, з дотриманням вимог ст. 299 КПК України, виніс постанову про обмеження обсягу дослідження доказів по справі лише допитом підсудного, а тому інші докази судом не досліджувалися.

         Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

         Дослідивши докази по даній справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, являючись матеріально відповідальною особою, скоїв замах на привласнення майна (насіння соняшнику), яке було йому ввірене, у кількості 2400 кг. на загальну суму 6600 грн., але не довів його до кінця, з причин, які не залежали від його волі, тобто скоїв злочин, передбачений ст.ст. 15 ч.2, 191 ч.1 КК України.

         При призначенні виду і міри покарання підсудному, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, те, що він вчинив злочин середньої тяжкості, суму викраденого, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину.

         Відповідно до ст.66 КК України, суд визнає обставину, що пом”якшує покарання ОСОБА_1 - визнання вини та щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

         Відповідно до ст. 67 КК України, суд, обставин, що обтяжують покарання підсудного, не вбачає.

         На підставі вище вказаного, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства з застосуванням до нього штрафу.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                                             З А С У Д И В:

          ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2 , ч.1 ст.191 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у вигляді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

         Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд  до набрання вироком законної сили.

         Апеляція на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб після його проголошення.

         Головуюча