ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

65110, м. Одеса, вул. Балківська 33, тел. (048) 784-71-10

справа №2-483/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011р.                                                                                                       м. Одеса                                        

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

судді –Турецького О.С.,

при секретарі судового засідання Курченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»про відшкодування завданої майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з вказаним позовом зазначивши, що 13.03.2010р. приблизно об 11 год. 40 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 по вул. Успенській у м. Одесі, порушив п.8.7.3. Правил дорожнього руху, а саме: здійснив виїзд на регульоване світлофором перехрестя з вул. Преображенською на заборонений сигнал світлофору, що призвело до зіткнення з належними позивачеві автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, що здійснював рух у зустрічному напрямку, виконуючи поворот ліворуч, та яким на підставі відповідно запису, зробленого в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.10.2009р., керував ОСОБА_3.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, отримав механічні пошкодження капоту, переднього бамперу, переднього радіатору, державного номерного знаку, лівої фари, що засвідчено довідкою №002983 від 13.03.2010р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем, закритим акціонерним товариством (надалі –ЗАТ) «Міська страхова компанія». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлений відповідним полісом, становить 25 500 гривень.

У зв’язку з цим позивач звернувся до страховика з заявою про відшкодування шкоди в межах встановленого ліміту відповідальності. Однак відповідач ЗАТ «Міська страхова компанія»відмовило здійснити страхову виплату.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №200/10 від 08.04.2010р., складеного фізичною особою-підприємцем, спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_4 на замовлення ЗАТ «Міська страхова компанія»сума  матеріальної шкоди, завданої власнику VOLKSWAGEN PASSAT, з врахуванням ступеню зносу станом на 23.03.2010р. склала 38 837,43 грн., 13 847,43 грн. з яких позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, а 24 990,00 грн. –з відповідача ЗАТ «Міська страхова компанія».

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ЗАТ «Міська страхова компанія»позов не визнали.

За доводами ОСОБА_2 13.03.2010р. він рухався по вул. Успенській та виїхав на перехрестя з вул. Преображенською в м. Одесі на зелений сигнал світлофору, що надавало йому перевагу перед автомобілем позивача, яким керував ОСОБА_3, у проїзді цього перехрестя, у зв'язку з чим останній зобов’язаний був надати йому можливість рухатися по перехрестю.

ЗАТ «Міська страхова компанія»заперечувало проти позову мотивуючи з тим, що вина в діях ОСОБА_2 у настанні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) та її наслідків відсутня, що в свою чергу не викликає обов’язку страховика відшкодувати завдану позивачу шкоду.

З’ясувавши обставини справи та правовідносини, що виникли між сторонами, вислухавши учасників цивільного процесу, перевіривши їх доводи наявними в справі доказами, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному розмірі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 березня 2010р. біля 11 год. 40 хв. на перехресті вулиць Успенської та Преображенської в м. Одесі сталася ДТП за участю ОСОБА_3, який керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, та ОСОБА_2, під керуванням якого перебував автомобіль ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_3.

В результаті вказаної пригоди механічні пошкодження отримали обидва автомобіля. Згідно висновку експертного, автотоварознавчого дослідження №200/10 від 08.04.2010р. сума  матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, з врахування ступеню зносу станом на 23.03.2010р. склала 38 837,43 грн.

Після визначення розміру завданої шкоди позивач звернулася до ЗАТ «Міська страхова компанія», де була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, з заявою про здійснення страхової виплати. Однак останнє, відмовило в цьому, оскільки вважало, що вина ОСОБА_2 у настанні ДТП не доведена.

Відомостей про розмір шкоди, завданої іншому учаснику ДТП –відповідачу ОСОБА_2 пошкодженням належному йому автомобілю ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_3, суду не надано.

18.03.2010р. старшим інспектором ВДАІ м. Одеси у відношенні ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого він 13.03.2010р. об 11год. 40хв., керуючи автомобілем по вул. Успенській в м. Одесі, здійснив виїзд на регульоване світлофорним об’єктом перехрестя з вул. Преображенською на заборонний сигнал, що призвело до зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, який здійснював рух у зустрічному напрямку, виконуючи поворот ліворуч виїжджаючи з перехрестя, чим порушив вимоги п.8.7.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі –КУпАП).

18.03.2010р. за результатами розгляду матеріалів ДТП старшим інспектором з дізнання відділення оформлення матеріалів ДТП та дізнання ВДАІ м. Одеси при УДАІ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_5 складено висновок про направлення матеріалів до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.8.7.3. Правил дорожнього руху.

02.06.2010р. суддею Приморського районного суду м. Одеси винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

06.07.2010р. постановою судді Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2010р. скасовано, провадження у справі закрито. Підставами скасування стали розбіжності в показаннях свідків, а також те, що в суді першої інстанції справа була розглянута без участі ОСОБА_2

У зв'язку з цим обставини зазначеної ДТП, а також встановлення наявності вини в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час розгляду даної цивільної справи підлягають дослідженню.

Так, під час допиту свідка ОСОБА_3, а також згідно схеми місця ДТП, яка сталася 13.03.2010р., складеної працівником ДПС відділу ДАІ м. Одеси УДАІ ГУМВС України в Одеській області, встановлено, що належний позивачеві автомобіль, яким керував допитаний свідок, рухався по вул. Успенській, з боку Олександрівського проспекту, в крайній лівій полосі проїзної частини, призначеній для руху в його напрямку.

Під’їжджаючи до перехрестя з вул. Преобрженською водій ОСОБА_3, маючи намір повернути ліворуч, увімкнув покажчик лівого повороту та на зелене світло світлофору виїхав на перехрестя де зупинився, надаючи можливість проїзду автомобілям, що рухалися в зустрічному напрямку по вул. Успенській та наближалися до нього з правого боку.

Після того, коли на світлофорі увімкнулося червоне світло, з метою закінчення маневру та звільнення перехрестя, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 почав рух ліворуч. Однак в цей час з протилежного боку, рухаючись також по вул. Успенській від вул. Кузнєчної, на перехрестя, де знаходився автомобіль позивача, на червоний сигнал світлофору, виїхав ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_3, та не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, що належить позивачеві.

02.12.2010р. був допитаний свідок ОСОБА_6, який повідомив, що 13.03.2010р. він рухався на своєму автомобілі в крайній правій полосі по вул. Успенській від вул. Кузнєчної. Наближаючись до перехрестя з вул. Преображенською у напрямку його руху загорілося червоне світло світлофора, у зв'язку з чим ОСОБА_6 почав зменшувати швидкість для зупинки перед світлофором. В цей час, по крайній лівій смузі, в тому самому напрямку, його автомобіль випередив транспортний засіб ВАЗ 21099, за участю якого невдовзі сталася ДТП, та на червоний сигнал світлофору виїхав на перехрестя де в цей час вже знаходився автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, який завершував проїзд цього перехрестя. Намагаючись уникнути зіткнення автомобіль ВАЗ 21099 змінив напрямок свого руху, змістившись вправо, однак не встиг проїхати перехрестя та допустив зіткнення з транспортним засобом позивача.

Під час допиту 17.01.2011р. свідок ОСОБА_7 повідомив, що 13.03.2010р. він рухався на своєму автомобілі по вул. Успенській в напрямку від вул. Кузнєчної до Олександрівського проспекту. Не доїжджаючи до перехрестя з вул. Преображенською, він зупинився з правого боку проїжджої частини та вийшов з автомобіля. В цей час його увагу привернув звук гальмуючого автомобіля, повернувшись на який ОСОБА_7 побачив, що гальмував автомобіль ВАЗ 21099, який наближався до перехрестя з вул. Преображенською в лівій смузі, призначеній для руху у його напрямку. Однак цей автомобіль перед перехрестям не зупинився, хоча йому вже горіло червоне світло світлофору, та виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем позивача.

В свою чергу ОСОБА_2, який також був допитаний в якості свідка, стверджував, що він виїхав на перехрестя вулиць Успенської та Преображенської на зелене світло світлофору, а тому мав перевагу перед автомобілем позивача у його проїзді. Не пропустивши автомобіль ВАЗ 21099, саме ОСОБА_3, на думку ОСОБА_2, є винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Відомості, повідомлені ОСОБА_2, стосовно того, що автомобіль під його керуванням виїжджав на перехрестя саме на зелене світло світлофору підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в момент ДТП знаходились в автомобілі відповідача.

Однак суд критично ставиться до показань вказаних свідків, оскільки відповідач ОСОБА_2, показання якого підтверджували його батько ОСОБА_8 та його знайома ОСОБА_9, даючи пояснення працівникам ДАІ, неодноразово їх змінював.

Так, 13.03.2010р. в письмових поясненнях відповідач зазначив, що в момент, коли сталася ДТП, він побачив автомобіль позивача тоді, коли проїжджав перехрестя.

16.03.2010р., також у письмовій формі, у ОСОБА_2 було відібране пояснення, в якому він повідомив, що виїжджаючи на перехрестя побачив автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5.

09.04.2010р., надаючи пояснення Приморському районному суду м. Одеси під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 вказав, що завершуючи проїзд даного перехрестя на сигнал світлофору, що дозволяє рух, він відчув удар з лівого боку. Згодом йому стало відомо, що сталося зіткнення з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_3

Таким чином відповідач ОСОБА_2 неодноразово змінював показання щодо моменту, коли він побачив автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, вказуючи, що це було в момент проїзду перехрестя, в момент виїзду на перехрестя, або ж завершуючи проїзд перехрестя, де сталася ДТП.

16.03.2010р. ОСОБА_2 в письмових поясненнях, які він надавав інспектору ДАІ, повідомив, що наближаючись до перехрестя вулиць Успенської та Преображенської, автомобіль під його керуванням рухався в лівій полосі. Натомість під час допиту в судовому засіданні 26.11.2010р. він стверджував, що рухався в крайній правій полосі.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не може впевнено вказати на те, в якій полосі він рухався, наближаючись до перехрестя, де 13.03.2010р. сталася ДТП, суд при цьому виходить з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та вважає встановленим, що 13.03.2010р. біля 11год. 40хв. ОСОБА_2, не доїжджаючи до вул. Преображенської, рухався на своєму автомобілі по вул. Успенській саме в крайній лівій полосі, яка дозволяє рух у його напрямку, так-як про це стверджував і він сам в поясненні від 16.03.2010р., що більш відповідає дійсності в порівнянні з його показаннями в суді від 26.11.2010р., оскільки максимально наближено до моменту ДТП, яка сталася 13.03.2010р.

З цих підстав суд не довіряє обставинам, повідомленим свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, щодо смуги в якій рухався автомобіль відповідача безпосередньо перед ДТП, а також про сигнал світлофору, на який ОСОБА_2 виїхав на перехрестя вулиць Успенської та Преображенської.

Допитані в судовому засіданні 26.11.2010р. свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що ОСОБА_2 13.03.2010р. безпосередньо перед ДТП виїжджав на перехрестя на зелений сигнал світлофору. Вказані повідомлення свідки мотивували тим, що в момент виїзду водія ОСОБА_2 на вказане вище перехрестя, вони знаходились на пішохідному переході через вулицю Успенську на її перехресті з вул. Преображенською. В цей час їм, як пішоходам, горіло червоне світло світлофору, призначеного для регулювання руху пішоходів. Таким чином, на їх думку, в момент, коли горить сигнал світлофору, призначеного для регулювання руху пішоходів, який забороняє їх рух, водіям автомобілів, рух яких перетинає пішохідний перехід, горить зелене світло світлофору.

Суд не погоджується з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у зв’язку з тим, що відповідно до листа директора комунального підприємства «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ»№144/03-П від 16.03.2010р. світлофорний об’єкт на перехресті вулиць Преображенської та Успенської 13.03.2010р. в 11год. 40хв. працював в паспортному режимі згідно графіку координації для даного часового інтервалу.

Виходячи з графіку роботи світлофору, в момент ДТП, яка сталася 13.03.2010р., та згідно часової діаграми перемикання світлофорної сигналізації в режимі резервної програми, випливає, що на перехресті вказаних вулиць, в момент, коли для пішоходів, які переходять через вул. Успенську, горить червоне світло, тобто так, як повідомляли свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, для транспортних засобів, що мають напрямок руху по вул. Успенській, також може горіти червоний сигнал світлофору, на що також вказує позивач.

У зв'язку з цим суд вважає, що між показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказують, що ОСОБА_2 виїжджав на перехрестя на червоний сигнал світлофору, та показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, про те, що в момент виїзду ОСОБА_2 на перехрестя, їм, як пішоходам, які перетинають вулицю Успенську, горіло також червоне світло світлофору, суперечностей немає.

Висновки свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про сигнал світлофору, який регулює рух транспортних засобів по вул. Успенській, в момент виїзду на нього 13.03.2010р. ОСОБА_2, які зроблені виходячи з сигналу світлофору, який призначений для регулювання руху пішоходів по вул. Преображенській, є їх припущеннями, що не впливають на встановлення дійсних обставин ДТП.

На підставі зазначеного не мають правового значення відомості, зазначені в постанові судді Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2010р., якою була скасована постанова Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2010р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення 13.03.2010р. правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Суд також приймає до уваги поведінку відповідача ОСОБА_2 після настання ДТП 13.03.2010р. Так, ОСОБА_2, який вважав себе невинуватим у ДТП, в результаті якої отримав механічні пошкодження й належний йому легковий автомобіль ВАЗ 21099, чим власникові була завдана шкода, не вчинив будь-яких дій для встановлення розміру такої шкоди та притягнення винного до відповідальності. Навіть після скасування 06.07.2010р. в апеляційному порядку постанови Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2010р., якою ОСОБА_2 було визнано винним в ДТП, він не звернув своїх вимог до особи, яка на його думку є винним у зіткненні транспортних засобів.

У зв'язку з зазначеним суд вважає встановленим ту обставину, що 13.03.2010р. об 11год. 40хв. ОСОБА_2 виїхав на своєму автомобілі на перехрестя вулиць Успенської та Преображенської на червоний сигнал світлофору, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем позивача.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України, з якими кореспондується норма ч.2 ст.509 цього Кодексу, визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до цивільної відповідальності є наявність в її діях складу цивільно-правового правопорушення.

Відповідно до підпункту «е»п.8.7.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Таким чином дії ОСОБА_2, які полягали у виїзді на перехрестя на червоний сигнал світлофору, що спричинило завдання шкоди майну позивача, є неправомірними.

Наявність майнової шкоди, завданої позивачу, випливає також з довідки №002983, виданої 13.03.2010р. позивачу інспектором ДПС ДАІ, а її розмір визначено у висновку експертного, автотоварознавчого дослідження №200/10 від 08.04.2010р., виконаного суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, згідно якого сума  матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, з врахування ступеню зносу станом на 23.03.2010р. склала 38 837,43 грн.

Зазначений розмір шкоди ніким з осіб, які беруть участь у справі, не заперечувалась, у зв'язку з чим, відповідно до ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу (надалі –ЦПК) України, дана обставина не підлягає доказуванню.

Між вказаними неправомірними діями ОСОБА_2 та шкодою, завданою позивачу пошкодженням належного йому автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT, д.н. НОМЕР_5, вбачається прямий причинний зв'язок, оскільки неправомірна поведінка відповідача передувала настанню шкідливих наслідків, які стали результатом такої поведінки відповідача.

Виходячи з вимог пунктів 1.3. –1.5. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Таким чином ОСОБА_2 знав про свій обов’язок не виїжджати на регульоване світлофором перехрестя вулиць Успенської та Преображенської на червоний сигнал світлофору, та зобов’язаний був виконати цей обов’язок.

Невиконання відповідачем вимог п.8.7.3. Правил дорожнього руху, що потягло за собою зіткнення з автомобілем позивача, в результаті чого автомобіль останнього було пошкоджено, вказує на вину ОСОБА_2 у завданні ОСОБА_1 майнової шкоди.

З цих зазначених підстав суд доходить до висновку про настання 13.03.2010р. ДТП тільки з вини ОСОБА_2, при відсутності вини ОСОБА_3

Отже, дії відповідача, вчинені ним 13.03.2010р. о 11год. 40хв. під час проїзду перехрестя вулиць Успенської та Перображенської, містять в собі склад цивільного правопорушення, за яке ст.1188 ЦК України передбачена цивільно-правова відповідальність внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки у вигляді відшкодування особою завданої з її вини майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до виданого страховиком –ЗАТ «Міська страхова компанія»полісу №ВС/9253131 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі –Поліс), строк дії якого з 00год. 00хв. 11.12.2009р. по 10.12.2010р. включно, відповідачем була застрахована власна відповідальність на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.6 цього Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1. ст.22 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1. (ст.12 цього Закону).

Відповідно до п.6 Полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_3, 2001 року виписку, номер кузова НОМЕР_4.

Пунктом 2 Полісу визначено, що ліміт відповідальності ЗАТ «Міська страхова компанія» за шкоду, заподіяну майну третій особі, становить 25 500 гривень, а франшиза –510 грн.

Таким чином, враховуючи, що 13.03.2010р. настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за завдану ним в результаті ДТП ОСОБА_1 майнову шкоду, вона має бути відшкодована страховиком в розмірі встановленому Полісом ліміту відповідальності зменшеного на величину франшизи, що в результаті становить 24 990,00 грн.

Виходячи з положень ст.ст. 22, 623, 1166 ЦК України одним з правових принципів відшкодування завданої шкоди являється те, що така шкода має бути відшкодована потерпілому у повному обсязі, якщо інше не встановлено законом.

Так, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв'язку з цим підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми, якої недостатньо для повного покриття завданої майнової шкоди, в розмірі 13 847,43 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з вимог ст.ст.79, 84 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення та витрати на правову допомогу.

Згідно наявних в справі квитанцій №5159750 та №5159718 від 04.11.2010р. позивачем, при зверненні до суду з позовом, було сплачено 389,00 грн. судового збору, та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог щодо кожного з них.

В матеріалах справи міститься також договір про надання правової допомоги від 02.11.2010р., згідно пунктів 1.1. та 1.2. якого Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж»за дорученням позивача та в його інтересах, зобов’язується надати правову допомогу щодо захисту прав та представництва інтересів під час вирішення питання (спору) про відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.03.2010р. за участю ОСОБА_2, а позивач зобов’язується сплатити за це гонорар.

Ордером №061 від 10.11.2010р. зазначене адвокатське об'єднання уповноважило адвоката ОСОБА_12, який й брав участь у судових засіданнях, захищати права та представляти інтереси позивача під час вирішення спору з ОСОБА_2

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. вказаного договору гонорар являється єдиною формою отримання Компанією винагороди за надання правової допомоги Клієнтові. Розмір гонорару та порядок його сплати визначаються в Додатку №1 до цього договору та складає три тисячі п’ятсот гривень, які мають бути сплачені позивачем до ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення у справі про стягнення з ОСОБА_2 завданої шкоди.

14.01.2011р. ОСОБА_1 сплатила юридичній компанії «Лекс Ноледж»гонорар у повному розмірі, про що свідчить виданий прибутковий касовий ордер №1 від 14.01.2011р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. N590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до якої витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно табелів обліку та звіту про використання адвокатом робочого часу на надання правової допомоги за листопад та грудень 2010р., вказаним адвокатом було витрачено 39 годин 40 хв. робочого часу.

Враховуючи встановлений у листопаді та грудні 2010р. розмір мінімальної заробітної плати, який становив 907,00 грн. та 922,00 грн. відповідно, сплачений позивачем за правову допомогу гонорар має бути повністю компенсований відповідачами пропорційно задоволеним стосовно кожного з них вимогам, оскільки він не перевищує встановлений законодавством граничний розмір такої компенсації.

У зв'язку з зазначеним суд вважає цілком обґрунтованим та підтвердженим належними доказами розрахунок судових витрат, викладений представником позивача у клопотанні від 17.01.2011р. про розподіл судових витрат.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, п.8.7.3 Правил дорожнього руху, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»про відшкодування завданої шкоди задовольнити повністю;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 847 (тринадцять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 43 коп. у відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»на користь ОСОБА_1 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) гривень 00 коп. у відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 138 (сто тридцять вісім) гривень 47 копійок судового збору, 42 (сорок дві) гривні 78 копійок –витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 247 (одну тисячу двісті сорок сім) гривень 75 копійок –витрат на правову допомогу.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»на користь ОСОБА_1 249 (двісті сорок дев’ять) гривень 90 копійок судового збору, 77 (сімдесят сім) гривень 20 копійок –витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2 251 (дві тисячі двісті п’ятдесят одну) гривню 90 копійок –витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    О.С. Турецький