21.02.2011 Справа № 1-215/11

Справа N 1-215

                                2011 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         21 лютого 2011 року                                                                                Оболонський районний суд м.Києва

у складі: головуючого –судді                                                                      -                Мамонтової І.Ю.

              при секретарі                                                                                   -                Рахуба І.Л.

              за участю прокурора                                                                       -                Будник О.М.

 розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою –АДРЕСА_1, судимого:

- 25.01.2010 року вироком Оболонського районного суду м.Києва за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (штраф сплачений);

-  16.09.2010 року вироком Оболонського районного суду м.Києва за ст.185 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України на три роки  

у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3 КК України

У С Т А Н О В И В:

30.10.2010 року близько 09.45 год. ОСОБА_1, знаходячись у під’їзді АДРЕСА_2 з метою таємного викрадення чужого майна, вирвавши серцевину замка, проник до тамбурного приміщення квартир №71 та №72, звідки намагався таємно викрасти чуже майно на загальну суму 535 грн., яке належало ОСОБА_2, а саме складний столик зі складними стільцями, вартістю 285 грн., футляр для інструментів, вартістю 100 грн., морозильну камеру з веслами та латунним краном, вартістю 150 грн., але свій намір до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, тому, що був затриманий мешканцем вище зазначеного будинку.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину визнав та повністю підтвердив обставини, вказані вище. У вчиненому кається, просить суворо його не карати, запевняє суд, що він більше не буде вчиняти протиправних дій, фактичні обставини справи не оспорює.

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз’яснивши їм положення ч.3 ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_1 у судовому засіданні доведена повністю.

          На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 кваліфікувати за  ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразилися в замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, але злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують  покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст.66 КК України,  суд визнає щире каяття підсудного та з’явлення із зізнанням.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне виключити як обтяжуючі покарання ОСОБА_1 обставини  «повторно»та «рецидив злочинів», оскільки ОСОБА_1, який має непогашені судимості за умисні злочині, знову вчинив спільний з ними за об’єктом посягання злочин, у зв’язку з чим у ОСОБА_1 наявний спеціальний рецидив злочинів, який входить до кваліфікуючої ознаки "повторність". А у відповідності до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що підсудний ОСОБА_1 неодноразово судимий за аналогічні злочини, судимості не погашені у встановленому законом порядку, певних висновків для себе він не зробив та знову вчинив злочин протягом строку випробування за попереднім вироком, суд вважає за необхідне обрати йому покарання, у виді позбавлення волі, тому, що це покарання необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів, та не знаходить підстав для застосування щодо нього ст.75 КК України.

Також суд вважає за необхідне стягнути з підсудного судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На пiдставi ст.71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років шести місяця позбавлення волі шляхом часткового приєднання до призначеного судом покарання не відбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м.Києва від 16.09.2010 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 17.11.2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до вступу вироку у законну силу, залишити без змін – взяття під варту.

Речові докази по справі, а саме: туристичний набір меблів, латунний кран, верла, морозильну камеру та футляр для інструментів - повернути їх законному володільцю ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1 за послуги експерта 696,60 грн. (отримувач платежу –НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві, УДК у Київській області р/р №31253272210699 код ЗКПО 25575285, МФО  821018, код послуги 11110).          

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - протягом п’ятнадцяти діб з моменту отримання копії вироку.

Суддя :                                                                                              І.Ю.Мамонтова