Справа №  2-а-233/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          12 лютого 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання права та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва в якому просить:

Визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати державної пенсії, нижче ніж вісім мінімальних пенсій за віком розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії нижче ніж 75 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом неправомірними;

Визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати підвищеної пенсії як дитині війни у меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними;

Зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії згідно ст.. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом з 18.07.2010 року;

Зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованої відповідно встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 18.07.2010 року, з урахуванням раніше виплаченого підвищення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона народилася 04.10.1939 року, є дитиною війни та являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1-ї категорії та інвалідом другої групи, друга група інвалідності встановлена з 24.03.1994 року.

Зазначає, що у 2006 – 2010 роках доплата (підвищення) до її пенсії, як дитині війни виплачувалася у меншому розмірі ніж це було передбачено законом. Позивачка також вказує, що відповідач нараховував та виплачував пенсію у розмірі відшкодування фактичних збитків, а також відповідно до Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року та Постанови КМ України № 654 від 16.07.2008 року, що значно менше ніж встановлено законодавцем у м.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до яких відповідач повинен здійснювати перерахунок та виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком розрахованих відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованих відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. Позивачка зазначає, що відповідачем у перерахунку пенсії було відмовлено

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва направило письмові заперечення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив відмовити у задоволенні позову. При цьому вказав, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».  

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом другої групи, та одержав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності з 24.03.1994 року у зв’язку із заподіяною шкодою здоров’ю, пов’язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково.   

Позивачці призначена та виплачується пенсія відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

У відповідь на звернення позивачки до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії, їй було відмовлено, посилаючись на те, що пенсії виплачуються відповідно до норм чинного законодавства, порушень щодо призначення пенсії позивачці не вбачається.   

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.   

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року були внесені зміни у ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року).   

Так, згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 28.12.2007 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок та виплата додаткової пенсії та пенсії   по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання,   позивачу була здійснена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п. 4 якої встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.   

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Таким чином, статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.   

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, позивачу необхідно застосовувати норми ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».   

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.   

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Таким чином, дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, з порушенням вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року) є незаконними.   

Крім того, суд звертає увагу, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.   

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.   

Суд також зазначає, що згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.   

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.   

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.   

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.   

За таких обставин, викладені в позовній заяві доводи ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва незаконними та зобов’язання   Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва    зробити перерахунок    пенсії позивача з урахуванням норм, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакцій від 06.06.1996 року   за період з 22.05.2008 року по 19.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.   

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимоги позивачки щодо визнання дії відповідача  стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни у меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, зобов’язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії як дитині війни передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованої відповідно встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 18.07.2010 року, з урахуванням раніше виплаченого підвищення з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами (частина третя статті 45 цього Закону).

При цьому, Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.20065 року, зареєстрованою МЮ України 27.12.2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачка отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та має право на щомісячну додаткову пенсію передбачено ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб.

Таким чином, підстав для виплати одночасно підвищення до пенсії як дитині війни передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованої відповідно встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не має.

Разом з тим, позивачка не позбавлена права звернутися до Управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва згідно «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із відповідною заявою та документами для переведення з одного виду пенсії на інший.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва щодо нарахування та виплати державної пенсії, нижче ніж вісім мінімальних пенсій за віком розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії нижче ніж 75 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованих від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом неправомірними;

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провести перерахунок та виплату державної пенсії згідно ст.. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком розрахованої від встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом з 18.07.2010 року;

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань за один місяць.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська