Справа № 2а-40/11

Машівський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого –судді                                                             Косик С.М.,

за участю: секретаря                                                             Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в :

у грудні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що  як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІ групи інвалідності) він отримує щорічну допомогу на оздоровлення, однак в значно нижчому рівні, ніж це передбачено законодавством. Оскільки відповідач відмовляє йому у проведенні перерахунку вказаної допомоги, а тому просив поновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 року, застосувавши при цьому практику Європейського Суду з прав людини, визнати дії відповідача такими, що були помилково здійсненні без урахування вимог ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ст.268 ЦК України відносно нарахування й виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов’язати відповідача усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 2007 року. Зобов’язати відповідача виплатити згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 01.01.2006 року.  Зобов’язати відповідача призначити (встановити) йому в подальшому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (3 групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплено лише право даної категорії громадян на отримання грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, але ці норми не встановлюють механізму реалізації цього права, який визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, виплати позивачу за вказаний період здійснювалися в межах бюджетних асигнувань. Також відповідач вказує на пропущення позивачем строку позовної давності.

В судове засіданні позивач не з’явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі. Відповідач не з’явився, надав клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності  представника управління праці та соціального захисту населення, проти позову заперечує за безпідставністю.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині  перерахунку  щорічної допомоги на оздоровлення  за період до 01.04.2010р. –залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.   

Судом установлено, що згідно ксерокопії посвідчення серії НОМЕР_1 с  від 19 березня  2010 року ОСОБА_1 віднесено до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, серія МСЄ № 0374135 від 04.03.2010р. встановлено 2 групу інвалідності. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно копії вкладки № НОМЕР_2 с до посвідчення серії НОМЕР_1 с  позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 7-11).

Згідно розпорядження відповідача від 19.10.2010 року позивачеві було призначено одноразову щорічну допомогу на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи у розмірі 120 грн.(а.с. 30).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1997р. № 796-ХІІ (далі –Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)  інвалідам другої групи ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах і в спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.  Частиною 1 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є безпідставним. Згідно ч.7 ст.48 Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на відповідний рік, а не Постанова  Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р.№526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку посилається відповідач при нарахуванні допомоги на оздоровлення.

Законом, який встановлює пільги та доплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору, суд дійшов висновку, що відповідач у 2010 році повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№1646-VI від 20.10.2009 року встановлено мінімальну заробітну плату з 01.10.2010року в розмірі 907 грн., з 01.12.2010 року в розмірі 922 грн., тобто відповідач повинен був нарахувати позивачу ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 4535 грн. (907х5), а не в розмірі 120 грн.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної допомоги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати допомоги.

 Щодо захисту права позивача на отримання в майбутньому щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, так як відповідно до ст.2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З урахуванням викладеного, суд вважає відповідачем безпідставно відмовлено в перерахунку та виплаті недоотриманих коштів одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  позивачу.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до  ст. ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-14, 17, 71, 122-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 19, 22, 46, 50 Конституції України, ст.ст.13, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення  –задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя           С. М. Косик

судді