У Х В А Л А
23 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.,
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.,
з участю секретаря Сеньків Т.Б.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Мякищука О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третьої особи -Дубенської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Вимоги обґрунтовував тим, що до 46/100 частин будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5, він за згодою останнього самочинно добудував кухню 3-2, коридор 3-1, санвузол 3-3, гараж- 1, підвал 3 , мансарду та огорожу біля будинку. Із посиланням на ст.. 376 ЦК України просив визнати право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно.
У судовому засіданні суду першої інстанції сторони досягли мирової угоди за якою:
1. ОСОБА_5 визнав , що ОСОБА_1 належать самочинно збудовані приміщення до будинку АДРЕСА_1 за які зобов»язався сплатити ОСОБА_1 до 31 грудня 2008 року 100000 грн.
2. ОСОБА_1 погодився прийняти від ОСОБА_5 –за належні ОСОБА_1 приміщення у будинку АДРЕСА_1 грошову компенсацію в сумі 100000 грн. ;
3. ОСОБА_5 не заперечував проти того , що ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_6 до моменту сплати грошової компенсації будуть проживати в будинку АДРЕСА_1;
4. ОСОБА_1 зобов»язався після отримання грошей в сумі 100000 грн. від ОСОБА_5 звільнити з дружиною ОСОБА_6 вказаний будинок.
Дубенський міськрайонний суд ухвалою від 12 лютого 2008 року визнав вказану мирову угоду і закрив провадження у справі.
У поданій на цю ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказала, що ухвала суду першої інстанції є незаконною , оскільки суд цією ухвалою вирішив питання про її права та обов»язки , не залучивши її до участі в справі.
Зазначила, що вона є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 і їй належить 49/100 частини цього домоволодіння.
Вважає, що ухвала Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2008 року, якою визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, порушує її конституційне право на власність.
Просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити в повному обсязі . Зазначала , що ОСОБА_1 збудував мансардний поверх над цілим будинком , у тому числі і над її
справа № 22-441-11 Головуючий в суді 1 інст. Ходак С.К.
категорія № 6 Суддя-доповідач Мельник Ю.М.
частиною. Передавши за мировою угодою мансарду ОСОБА_5, сторони у справі цим самим вирішили питання про її права та обов"язки , позбавивши її права на мансарду.
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та представник третьої особи визнали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов»язків сторін та предмета позову.
Визнаючи мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суд виходив з того, що визнання мирової угоди здійснюється в інтересах сторін та не порушує інтересів інших осіб.
Проте, з таким висновком колегія суддів погодитися не може з таких підстав.
За правилами ч.5 ст. 175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Із змісту мирової угоди вбачається, що ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_5 самочинно добудовані до будинку АДРЕСА_1 приміщення, а ОСОБА_5 зобов»язувався сплатити за них ОСОБА_1 100 000 грн.
Характер спірних правовідносин вказує на те, що сторони таким чином уклали договір купівлі-продажу об»єктів нерухомого майна , яке було самочинно збудоване.
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього.
Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не набув права власності на самочинно збудоване майно , а тому не мав права здійснювати його відчуження.
Окрім того , суд не врахував , що мировою угодою сторін було вирішено питання про права та обов"язки ОСОБА_4, яка не була стороною в цій справі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що мирова угода , яка була визнана судом суперечить закону і порушує права ОСОБА_4 , якій належить 49/100 частин будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права , які призвели до неправильного вирішення питання є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2008 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 311, 315 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2008 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до Дубенського міськрайонного суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: