Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03          лютого 2011року.                                                                                     Справа № 2-114/11

          Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області  в складі:  

          головуючого судді                      Шаповала Г.І.

                                                  при секретарі                               Кудіній Н.І.

                                                   з участю:

                                                представника відповідача           Савельєва С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу  за позовом  ОСОБА_2 до  ЗАТ „Кримський Титан”  ( в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”) про стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні за власним бажанням та компенсації за завдану моральну шкоду,

УС Т А Н О В И В:

          Згідно позову, що надійшов до суду   15.01.2010  року, та змін до нього, наданих 29.04.2010 року та  23.12.2010 року,  позивач прохає: стягнути з відповідача на  користь позивача середню заробітну плату  за період  часу з 19 січня 2009 року по 02 березня 2009 року включно в розмірі 4623,07 гривень, з яких здійснити передбачені законом обов’язкові утримання згідно з розрахунком відповідача; стягнути з відповідача на користь позивачки одноразову грошову допомогу при її звільненні на пенсію до досягнення нею пенсійного віку –55 років, в розмірі чотирьох окладів, відповідно до умов Колективного договору на 2007-2009 роки, що діяв на підприємстві відповідача на момент звільнення позивачки, що складає суму 11 749 гривень 08 копійок без обов’язкових відрахувань 15% податку на доходи фізичних осіб; стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію за завдану їй відповідачем моральну шкоду, в розмірі 10000 гривень; стягнути  з відповідача на користь позивачки зазнані нею витрати, пов’язані з наданням позивачці юридичної допомоги адвоката.

          В обґрунтування позову зазначено, що згідно з рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02.03.2009 року у справі № 2-86/09,  звільнення позивача з посади диспетчера виробничо-диспетчерського відділу підприємства  відповідача було визнано незаконним, її було поновлено на посаді та стягнуто на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, преміальну винагороду, компенсацію за завдану моральну шкоду та частково відшкодовано витрати  за надання допомоги адвокатом.

          Зазначене вище рішення Вільногірського міського суду оскаржувалось відповідачем  до судів вищих інстанцій та на цей час залишено без змін, тобто набрало законної сили.

          05 березня 2009 року  позивачка за власним бажанням, звільнилась із підприємства відповідача в зв’язку з виходом на пенсію та в зв’язку  з тим, що вона є інвалідом третьої групи. Загальний  стаж роботи позивачки на підприємстві відповідача  склав 20 років та 15 днів, звання «Ветеран праці комбінату»позивачці  відповідачем  не присвоювалось. За три дні березня місяця 2009 року з 03 по 05 березня включно, при  звільненні, вона отримала  розрахунок в сумі 2705,37 гривень, з яких  заробітна плата 302,86 грн., компенсація за невикористану відпустку 2508,10 грн.,  медична матеріальна допомога 525 грн. Із зазначених нарахувань в сумі 3335,96 грн. було утримано відповідачем  прибутковий податок в сумі 482,38 грн., профспілковий внесок 28,11 грн., 20,02 грн. внесок у фонд на випадок  безробіття, пенсійний внесок 66,72 грн.,  соціальне страхування в сумі 33,36 грн., тобто на руки позивачка отримала кошти в сумі 2705,37 гривень.

          Однак, оскільки заробітна плата за вимушений прогул була розрахована бухгалтерією відповідача по 17.01.2009 р. включно, після набрання рішенням суду законної сили, а саме 10.08.2009 року та 18 грудня 2009 року, позивачка зверталась на адресу  керівника відповідача з вимогою виплатити їй заробітну  плату за період  часу з 18 січня 2009 року по 2 березня  2009 року включно, оскільки зазначений строк не ввійшов  в рішення Вільногірського міського суду, згідно з яким, борг за вимушений прогул було розраховано по 17 січня 2009 року включно, тобто на дату, коли відповідачем було надано  до суду останню довідку  з розрахунком заробітної плати позивачки. Згідно з довідкою відповідача № 349 від 23.03.2010 року  розмір середнього заробітку склав 2937 грн. 27 коп. на місяць, з яких утримується податок  на доходи фізичних осіб в розмірі 15%, що складає 440,59  грн.  Згідно  з довідкою відповідача № 346 від 23.03.2010 року, компенсація за вимушений прогул  з 19.01.2009 року по день звільнення позивачки 02.03.2009 року  склала 4623 грн. 07 коп., з яких має бути утримано 834 грн. 93 коп. та до оплати підлягає сума 3788 грн. 14 коп.

          Крім того, відповідно до умов Колективного договору на 2007-2009 роки, укладеного між стороною власника та трудовим колективом відповідача, який діяв на момент звільнення позивачки з підприємства відповідача, згідно з розділом 6 колдоговору «Соціальний захист та задоволення духовних потреб», адміністрація зобов’язувалась виплачувати  одноразову допомогу працівникам комбінату (п.6.10.2) при звільненні на  пенсію (враховуючи всі види пенсії), до досягнення ними пенсійного віку в залежності від стажу роботи на комбінаті: жінок –більше 20 років, за клопотанням адміністрації  та профспілкового органу, який представляє інтереси трудового колективу підрозділу, в розмірі середньомісячної заробітної подати по останньому року роботи за кожні п’ять років роботи на комбінаті працівникам, яким не було присвоєно звання  «Ветеран праці комбінату». При цьому, будь-яких виключень, які б унеможливлювали або позбавляли працівника його права на отримання  виплати  зазначеної допомоги у встановлених розмірах, колдоговір не передбачає. Більш того, виплата такої допомоги  є не правом –а саме обов’язком відповідача, як це визначено в самому колдоговорі. Таким чином,  виходячи з зазначених вище положень Колдоговору, що діяв на момент звільнення позивачки на підприємстві відповідача, вона  мала право отримати одноразову грошову допомогу в розмірі чотирьох окладів за кожні п’ять років, відпрацьованих нею на підприємстві відповідача, що становить суму в розмірі 11 749 гривень 08 копійок без обов’язкових відрахувань, які відповідач також незаконно  виплатити добровільно позивачці відмовився.

          Крім того, оскільки  відповідач безпідставно та незаконно відмовляється  в  добровільному порядку виплатити позивачу зазначені вище кошти, їй протиправними діями відповідача також було завдано й моральної шкоди, яка, зокрема полягає в наступному.

          Позивачка є інвалідом третьої групи, захворювання вона отримала в період роботи на підприємстві відповідача, а відношення адміністрації відповідача  до неї носить  виключно негуманний, агресивний, протиправний характер, замість позиції  партнерства та намагання  добровільного вирішення  зазначеного спору, що завдає позивачці додаткових душевних та моральних страждань; в період намагання мирного вирішення спорів з адміністрацією відповідача, у позивачки значно погіршився загальний стан її здоров’я  та загострилися наявні в неї захворювання, в зв’язку з чим, вона на сьогоднішній день перебуває на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі м. Дніпропетровська, де їй буде проводитись оперативне лікування;  замість організації свого відпочинку та лікування, позивачка змушена свої фізичні та моральні зусилля витрачати на спори з відповідачем; вона на цей час має гостру потребу  в коштах, які відповідач протиправно їй не виплачує, оскільки за станом її здоров’я позивачка потребує оперативного лікування, для чого їй потрібні додаткові кошти; з вини відповідача позивачка змушена займатися справами, які  є незвичними для неї –звертатися за допомогою до адвокатів та до суду, що також завдає їй  додаткових клопотів та  незручностей. Перелічені вище обставини завдали позивачці значних страждань та переживань, погіршують звичний  перебіг життя позивачки, змушують її витрачати додаткові фізичні та моральні зусилля для вирішення зазначених вище проблем. Таким чином, завдану незаконними, протиправними діями відповідача моральну  шкоду, позивачка оцінює в суму 10000 гривень.

          В судове засідання позивач та її представник адвокат ОСОБА_3 не з’явилися, але надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Раніше в судовому засіданні, представник позивача давав пояснення, що виплата допомоги позивачеві, що передбачена п.6.10.2 Колективного договору ВГМК,  це обов’язок адміністрації. Позивачка при звільненні з  роботи на пенсію не мала  не погашених дисциплінарних стягнень. З рішенням суду  два дисциплінарні стягнення були з неї зняті, стосовно третього дисциплінарного стягнення був пропущений строк для звернення до суду з позовом, але це стягнення на момент звільнення позивачки також  втратило юридичне значення у зв’язку з спливом річного терміну. Позивачка на момент звільнення була визнана інвалідом 3 групи, тобто за час роботи на підприємстві її здоров’ю було заподіяно значної шкоди.  На його думку, допомога позивачці не виплачується із-за упередженого ставлення адміністрації до позивачки.  

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, та пояснив, що він визнає позовну вимогу про виплату позивачеві коштів в рахунок  відшкодування вимушеного прогулу на суму 4623.07 грн. в редакції, в якій викладена ця вимога. Раніше позивачці були виплачені кошти за вимушений прогул не за весь період, але у відповідності з рішенням суду, без врахування обов’язкових відрахувань із зарплати працівника і підприємство змушене було на суму близько 5 тис. грн. за свій рахунок перерахувати обов’язкові платежі в пенсійний фонд, соцстрах, подоходний податок, тобто позивачеві  було переплачено кошти. Підприємство не стало оспорювати рішення суду. Всіх інших вимог не визнає в повному обсязі. На його думку, моральна шкода позивачеві була відшкодована відповідно до раніше винесеного судового рішення про поновлення позивачки на роботі. Підстав виплачувати  позивачці одноразову допомогу відповідно до п. 6.10.2 Колективного договору немає, оскільки ця виплата здійснюється лише у випадку наявності про це клопотання адміністрації та профкому підрозділу, де працювала позивачка, тобто, виробничо-технічного відділу. Якщо таке клопотання є, тоді настає обов’язок адміністрації підприємства здійснити виплату такої допомоги.  Такого клопотання до адміністрації підприємства надано не було. Подача такого клопотання це не обов’язок, а право адміністрації та профкому підрозділу, в залежності від того, як працівник себе зарекомендував протягом більше 20 років роботи на комбінаті. Ніяких  спеціальних умов  для подання такого клопотання в Колективному договорі не передбачено. Тому рішення про подачу такого клопотання приймаються за ініціативою адміністрації та профкому підрозділу, де працює працівник, який має певний стаж роботи, для жінок це більше 20 років,  і звільняється на пенсію до досягнення пенсійного віку, для жінок –до 55 років.  На час звільнення ОСОБА_2 на пенсію, дисциплінарних стягнень у неї не було, але факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності мав місце.

          Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який є головою Профспілкового комітету ВГМК, показав, що йому відомо, що позивач звільнилася з підприємства на пенсію і  претендує на отримання одноразової  допомоги згідно п. 6.10.2 чи 6.10.3  Колективного договору.  Клопотання про виплату такої допомоги ініціює адміністрація підрозділу, де працював працівник, з узгодженням з цеховою профспілкою. Після чого клопотання про виплату допомоги подається до адміністрації підприємства. Стосовно позивачки  ОСОБА_2 клопотання не було ні від адміністрації підрозділу, де вона працювала, ні від   профспілки цього підрозділу.  Таке клопотання обов’язкове, без нього виплата допомоги неможлива. Такий порядок установлено тому, що не всі пенсіонери заслуговують право на цю допомогу. Ніякої дискримінації працівників тут не вбачається. Виплата здійснюється за наявності клопотання, якщо виплата такої допомоги не здійснюється, то спеціального якогось документу про відмову у виплаті не вимагається. Теоретично, можлива виплата такої допомоги за рішенням генерального директора підприємства, узгодженого з Профспілковим комітетом ВГМК, але таких випадків ще не було.

          Допитаний в якості свідка  ОСОБА_5, який працює начальником виробничо-технічного відділу, показав, що, відповідно до умов Колективного договору,  він  надає клопотання до адміністрації ВГМК про виплату допомоги працівникам, що звільняються на пенсію в його підрозділі. Позивач на час звільнення була його підлеглою. Він не подавав на неї клопотання щодо виплати їй допомоги при звільненні, оскільки це не  є його обов’язок, а є його право. Позивач мала порушення трудової дисципліни. Були випадки, коли він не надавав клопотання і стосовно інших  працівників, всього дві особи, в тому числі і стосовно ОСОБА_2 Чи була здійснена їй виплата допомоги, йому невідомо. Адміністрація підприємства і без його клопотання могла  призначити виплату.

          Згідно копії трудової книжки на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,   вона звільнилася з ВГМК за власним бажанням в зв’язку з виходом на пенсію 05.03.2009 року. (а.с. 3).

          Згідно копій Колективного договору на 2007-2009 роки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», з врахуванням внесених до договору змін,  розділ 6 -  «Соціальний захист та задоволення духових потреб», зазначено: Адміністрація зобов’язується: п.6.10 - Виплачувати одноразову допомогу працівникам  комбінату і працівникам профкому (виборним і найманим) лише за одним з наведених пунктів: п. 6.10.2 -  при звільненні на пенсію (враховуються всі види пенсії), до досягнення ними пенсійного віку (жінками 55 років, чоловіками 60 років), в залежності від стажу роботи на комбінаті: - жінок –більше 20 років, - чоловіків –більше 25 років, за клопотанням адміністрації та профкому підрозділу в розмірі середньомісячної  заробітної плати (по останньому року роботи) за кожні 4 роки роботи на комбінаті.(а.с.4-6, 76-106).

          Згідно копії заяви ОСОБА_2 на ім’я генерального директора філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»Баранова Ю.Д. від 10.08.09 р., зазначено прохання виплатити заборгованість по зарплаті за період вимушеного прогулу з 18.01.2009 р. по 02.03.2009 р., а також згідно до умов Колективного  договору, здійснити виплату коштів у розмірі 5 окладів ( стаж роботи 20 років: 17.02.89 р. –05.03.09 р.). Додаток копія виконавчого листа від 02.03.09 р., рішення апеляційного суду від 12.05.2009 р. Відмітка: прийнято 10.08.09 . (а.с. 7)

          Згідно  копії заяви ОСОБА_2, інв. 3 гр., на ім’я Голови профкому філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»Носова К.В. від 10.08.09 р., зазначено прохання про клопотання  про виплату коштів у розмірі 5 окладів згідно умов колективного договору (стаж роботи 20 років: 17.02.89 р. –05.03.09 р.). Відмітка: прийнято 10.08.09. (а.с.8).

          Згідно копії  заяви ОСОБА_2 на ім’я генерального директора філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»Баранова Ю.Д. від 18.12.2009 р., зазначено  прохання виплатити заборгованість по зарплаті за період вимушеного прогулу з 18.01.2009 р. по 02.03.2009 р., а також згідно до умов колективного договору, здійснити виплату коштів у розмірі 5 окладів  (щодо наказів до дисциплінарної відповідальності строки їх дії закінчились). Стаж роботи: з  17.02.89 р. по 05.03.09 р.).  Додаток: рішення Вільногірського міського суду від 02.03.2009 р., рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.05.2009 р., ухвала (рішення) Верховного суду України від 27.11.2009 р. Відмітка: прийнято 18.12.09 . (а.с. 9)

          Згідно листа за підписом в.о. генерального директора філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», Лазнікова О.М., на ім’я ОСОБА_2 від 18.08.09 р., зазначено відповідь на заяву від 10.08.09 р., та повідомляється, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржено до Верховного Суду України, що кошти за вищезазначеним рішеннями суду будуть виплачені після прийняття рішення Верховним Судом України, та повідомляється, що виплата одноразової допомоги працівникам комбінату при звільненні на пенсію в залежності від стажу роботи на комбінаті здійснюється за клопотанням адміністрації та профкому підрозділу (п.6.10). Враховуючи, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності, підстави для клопотання про виплату зазначеної допомоги відсутні, тому дані виплати їй проводитися не будуть. (а.с.10)

          Згідно листа за підписом  генерального директора філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан», Баранова Ю.Д., на ім’я ОСОБА_2 від 30.12.09 р., повідомляється про часткове виконання рішення суду, що питання про  виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 32 309.97 грн. буде вирішено після 18.01.2010 року, повідомляється, що стосовно виплати 5 окладів згідно колективного договору, то про це адресат була проінформована листом від 18.08.09 р., повідомляється, що з  адресатом, при її звільненні 05.03.09 р. в зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності, було здійснено повний розрахунок згідно законодавства. (а.с.11)

          Згідно копії довідки Вільногірської ЦМЛ № 198 від 12.10.09 р., ОСОБА_2 перебуває на Д нагляді та амбулаторному лікуванні у лікаря -онколога. З 01.08.09 р. інвалід 3 гр. (а.с.12)

          Згідно копії довідки  Вільногірської ЦМЛ від 11.01.10 р., ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-терапевта з 2008 р. з діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 ст. (а.с.13)

          Згідно копії епікризу № 353 Дніпропетровського обласного онкологічного диспансеру від 10.06.09 р., ОСОБА_2 перебувала на лікуванні. (а.с.14)

          Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Закрите акціонерне товариство «Кримський Титан»має і/к № 32785994, дата державної реєстрації 31.08.2004 р. (а.с.22)

          Згідно копії довідки з ЄДРПОУ ЗАТ «Кримський Титан»є юридичною особою, форма власності –приватна. (а.с.23)

          Згідно копії довідки з ЄДРПОУ, Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ «Кримський Титан»має реєстраційний номер –33173973, без права юридичної особи, організаційно-правова форма –філія (інший відокремлений підрозділ), форма власності –приватна. (а.с.24)

          Згідно витягу з Статуту ЗАТ «Кримський Титан», п. 4.6 -  товариство є правонаступником прав та обов’язків ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»та ДП «Іршанський державний гірничо-металургійний комбінат»відповідно до умов договорів про оренду цих комплексів. (а.с.25)

          Згідно копії Положення про філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»(ВГМК) ЗАТ «Кримський Титан»від 0.02.09 р., визначено юридичний статус філії, що вона не є юридичною особою. (а.с.26)

          Згідно копії наказу філії ВГМК № 60-к від 03.03.09 р., ОСОБА_2, згідно рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 02.03.09 р.,, поновлено на роботі  на посаді диспетчера виробничо-технічного відділу філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»з 18.02.2008 року. (а.с.27).

          Згідно листів ДПА України від  20.04.07 р. та Міністерства юстиції України від 18.04.06 р. роз’яснюється порядок утримання із коштів, які виплачуються за рішенням суду працівникам, обов’язкових платежів, зокрема  податку з доходів. (а.с.28-29)

          Згідно копії рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 02.03.2009 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, її поновлено на роботі на посаді диспетчера виробничо-диспетчерського відділу філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан з 18.02.08 р., на її користь стягнуто середній заробіток за вимушений прогул –32 309.97 грн., преміальну винагороду за грудень 2007 р. та за 4-й квартал 2007 р., відповідно, 278.38 грн. та 656.00 грн., моральну шкоду –1 000.00 грн., витрати з оплати  правової допомоги адвоката –75.00 грн. (а.с.30-35).

          Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 23.03.2010 р., середній заробіток ОСОБА_2 за період вимушеного прогулу  з 19.01.09 р. по 02.03.09 р. складає 4623.07 грн. (а.с.43)

          Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 23.03.2010 р., середній заробіток ОСОБА_2 за період  з 01.12.2007 р. по 31.01.08 р. складає 2937.27 грн. (а.с.43)

          Згідно довідки філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»від 23.03.2010 р., для розрахунку одноразової виплати при виході на пенсію згідно п.п.6.9.2 колективного договору враховується середньомісячна заробітна плата по останньому місцю роботи, яка складає для ОСОБА_2 до 05.03.09 р. - 2937.27 грн., в тому числі податок з доходів фізичних осіб –15% - 440.59 грн. (а.с.45)

          Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із  факту порушення  вимог закону щодо  виплати роботодавцем  працівникові середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,  з факту  спору щодо виконання умов Колективного договору стосовно  виплати  коштів  працівникові у випадку його звільнення з роботи до досягнення ним пенсійного віку, та з факту заподіяння моральної шкоди внаслідок порушення трудових прав працівника.

          Відповідно до цих правовідносин, пояснень представника позивача, та представника відповідача, внаслідок  дослідження в судовому засіданні та оцінки в  сукупності всіх  представлених доказів, керуючись законом,  суд дійшов  висновку, що позовна заява підлягає  задоволенню частково,  з наступних підстав.

          Позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем  та була звільнена з роботи за власним бажанням в зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності 05.03.2009 року, що підтверджується  записом № 19 в копії трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.3)

          Позивач була поновлена на роботі на посаді диспетчера в виробничо-диспетчерському відділі філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»на підставі рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від  02.03.2009 року, та відповідно до наказу по підприємству на підставі цього рішення, № 60-к від 03.03.2009 року. (а.с.27, 30-35)

          Згідно рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 02.03.09 р., з ЗАТ «Кримський Титан»(в особі філії ВГМК) на користь ОСОБА_2 було стягнуто середній заробіток за період вимушеного прогулу з 18.02.2008 року по 18.01.2009 року на загальну суму 32 309.97 грн.

          Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.01.09 р. по 02.03.09 р., тобто на час постановлення рішення суду, залишився  не стягнутим, судове рішення про це не виносилося, розрахунок цієї виплати за вказаний період не був здійснений.  Позивач зверталася до відповідача з проханням здійснити виплату  середньої заробітної плати за вказаний період, але відповідач добровільно ці кошти не виплатив, проте в судовому засіданні,  в цій частині позов був визнаний представником відповідача, що не суперечить обставинам справи та закону. Згідно довідки № 346 відповідача, загальна сума коштів, що підлягає виплаті з розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.01.09 р. по 02.03.09 р., складає  4623.07 грн., з якої слід зробити відповідні відрахування, що передбачені законом, в пенсійний фонд, податок з фізичних осіб та інші. (а.с.43, 44)

          Суд доходить висновку,  що, згідно рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 02.03.09 р., було визнано факт незаконного звільнення позивачки з роботи та прийнято рішення про поновлення її на роботі  на попередній посаді, про часткову виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 18.01.09 р. включно,  чим встановлено і обов’язок для відповідача відшкодувати середній заробіток позивачу за час вимушеного прогулу з 19.01.09 р. по час винесення судового рішення, тобто по 02.03.09 р. Також, частково було задоволено  вимогу про відшкодування позивачеві моральної шкоди за незаконне звільнення. Таким чином, було  встановлено факт порушення відповідачем трудових прав позивачки на відшкодування їй вимушеного прогулу, тобто відмова в цьому  порушує права позивача на гарантії в оплаті праці.              

          Згідно ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний неухильно додержуватися законодавства про працю.

          Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо в цей день працівник не працював, то виплата зазначених сум проводиться не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до заяв позивачки від 10.08.09 р. від 18.12.09 р. (а.с.7,9) адміністрації підприємства відповідача було повідомлено про необхідність виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.01.09 р. по 02.03.09 р., також про необхідність цієї виплати адміністрації підприємства відповідача було відомо і раніше із рішення Вільногірського міського суду від 02.03.09р. на час звільнення позивачки з роботи за власним бажанням 05.03.09 р., проте  ці виплати відповідач не провів, тобто не виконав вимог відповідно до ст. 116 та  ч.1 ст. 117 КЗпП України.

          Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці»,  суб'єкти організації  оплати   праці   не   мають   права   в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують   умови,   встановлені   законодавством,   угодами    і колективними договорами.     

          Згідно ч.4 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»,   за особистою письмовою згодою працівника  виплата  заробітної плати   може   здійснюватися   через  установи  банків,  поштовими переказами  на  вказаний  ними  рахунок  (адресу)  з  обов'язковою оплатою  цих  послуг  за  рахунок  власника або уповноваженого ним органу.

          Своєчасність  та  обсяги виплати заробітної плати працівникам не  можуть  бути  поставлені  в  залежність  від  здійснення інших платежів  та  їх черговості.

          Суд вважає, що відповідач також не виконав вимогу закону про  своєчасне в письмовому виді  повідомлення позивача про розмір всіх належних  до виплати їй сум, перед їх фактичною виплатою,  що передбачено ст. 116 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому вимірі,  суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. слід задовольнити частково, враховуючи, що  внаслідок протиправних дій відповідача були порушені  трудові права позивача і їй  було завдано моральної шкоди, позивач зазнала душевних страждань, змушена була  вживати заходів для захисту своїх прав, тобто змушена була вживати додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи також те, що позивач уже мала погіршений стан здоров’я, оскільки, як встановлено рішенням Вільногірського міського суду, станом на 02.03.09 року вона була інвалідом 2 гр. (а.с.8), а з 01.08.09 р. –інвалідом 3 гр. (а.с.12-13). Керуючись вимогами розумності і справедливості, враховуючи обсяг та  глибину моральних страждань,  характер та обсяг порушених прав,  суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в грошовому вимірі слід зменшити до 600 грн.

                    Згідно копії Колективного договору на 2007-2009 роки, який діяв на час звільнення позивача з роботи,  розділ 6 -  «Соціальний захист та задоволення духових потреб», зазначено: Адміністрація зобов’язується: п.6.10 - Виплачувати одноразову допомогу працівникам  комбінату і працівникам профкому (виборним і найманим) лише за одним з наведених пунктів: п. 6.10.2 -  при звільненні на пенсію (враховуються всі види пенсії), до досягнення ними пенсійного віку (жінками 55 років, чоловіками 60 років), в залежності від стажу роботи на комбінаті: - жінок –більше 20 років, - чоловіків –більше 25 років, за клопотанням адміністрації та профкому підрозділу в розмірі середньомісячної  заробітної плати (по останньому року роботи) за кожні 4 роки роботи на комбінаті.(а.с.4-6, 76-106). Стосовно позовної вимоги про виплату зазначеної допомоги, суд дійшов висновку, що підстав для її задоволення немає. Відповідно до змісту всього розділу 6 та п. 6.10.2 Колективного договору, витікає, що обов’язок адміністрації підприємства здійснити виплату зазначеної допомоги наступає лише тоді, коли від адміністрації підрозділу, де працював працівник, та профкому цього підрозділу надійде відповідне  клопотання. Тобто для  виплати цієї одноразової допомоги потрібна  наявність не тільки таких обставин як: стаж роботи на підприємстві для жінок  - більше 20 років,  недосягнення пенсійного віку при звільнення на пенсію, а і клопотання адміністрації та профкому підрозділу, де працював працівник, що звільняється на пенсію. Із змісту цієї норми колективного договору не витікає, за яких обставин клопотання не подається і виплата допомоги не здійснюється, тобто, ця норма, на думку суду,  надає адміністрації та профкому підрозділу підприємства абсолютне право вирішувати, кому одноразову допомогу виплачувати, а кому –ні, при цьому в Колективному договорі не зазначено обставин, за яких клопотання подається чи не подається. Відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин, установлено, що такого клопотання стосовно позивачки від адміністрації та профкому підрозділу –виробничо-диспетчерського відділу на адресу адміністрації підприємства  філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»не надходило, про що позивач повідомлялася листами за підписом керівника підприємства (а.с.10,11), що підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Таким чином, суд дійшов висновку, що для задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь позивачки зазначеної одноразової допомоги підстав немає. За викладених обставин суд не може перебрати на себе повноваження, які надані в Колективному договорі, виключно, адміністрації та профкому підрозділу, щодо подання клопотання про виплату одноразової допомоги, або за відсутності такого клопотання зобов’язати адміністрацію підприємства здійснити зазначену виплату допомоги позивачці. Такі дії суду вийшли б за межі його повноважень.

          Вирішуючи питання про розподіл   судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, доходить висновку, що з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір (державне мито) у розмірі 51.00  грн. –за задоволені  вимоги майнового характеру, 08.50 грн. –за задоволені вимоги немайнового характеру (моральна шкода), та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120.00 грн., і про відсутність у позивача  документально підтверджених судових витрат.   

          На підставі ст.ст. 8, 43, 124 Конституції України, ст.ст.3-6,9-16, 22,23,1166,1167   ЦК України, ст.ст. 1-3, 21, 94,116, 117,221, 233, 237-1, 238 КЗпП України, ст.ст. 21,24 Закону України «Про оплату  праці», керуючись  ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294, 367 ч.2  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов  задовольнити  частково.

          Стягнути з  ЗАТ „Кримський Титан”, ЄДРПОУ 32785994, юридична адреса: 96012, Автономна Республіка Крим, м. Армянськ, Північна Промзона,  ( в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат,” ЄДРПУ 33173973, юридична адреса: вул. Степова 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області)  на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  яка мешкає та зареєстрована за місцем проживання  по АДРЕСА_1, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, (інші дані відсутні) - 4623.07 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 07 копійок) в рахунок відшкодування середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу  з 19.01.2009 року по 02.03.2009 року, з утриманням з зазначеної суми передбачених законом обов’язкових платежів згідно з розрахунком відповідача; - 600 грн. (шістсот гривень 00 копійок)  в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням трудових прав позивача.

          В задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні позивача на пенсію до досягнення нею пенсійного віку –55 років в розмірі  чотирьох окладів, відповідно до умов Колективного договору на 2007-2009 роки, що складає 11 749 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок дев’ять гривень  08 копійок), без відрахування  15 % податку на доходи фізичних осіб, - відмовити.

          В стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат – відмовити за відсутності їх документального підтвердження.

          Стягнути з ЗАТ „Кримський Титан” ( в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”,  ЄДРПУ 33173973, юридична адреса: вул. Степова 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області)  в дохід держави України: судовий збір (державне мито) у розмірі 51.00 грн. –за задоволені  вимоги майнового характеру, 08.50 грн. –за задоволені вимоги немайнового характеру (моральна шкода),  та  для відшкодування  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи –120.00 грн..   

          Допустити негайне  виконання рішення в частині стягнення розрахункової  суми –4623.07 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 07 копійок) в рахунок відшкодування середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу  з 19.01.2009 року по 02.03.2009 року, з утриманням з зазначеної суми передбачених законом обов’язкових платежів згідно з розрахунком відповідача.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області.

          Копію рішення протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення представнику позивача - адвокату ОСОБА_3  

          Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.