Справа №  2-а-93/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року   суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Пелипенко К.В., розглянувши в порядку скороченого провадження  адміністративну справу

за позовом  Прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 (с. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

       про  перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії «Дітям війни», -

                                                          ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Прокурор Петропавлівського району Дніпропетровської області звернувся з позовом до суду, в інтересах ОСОБА_1 (с. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області), відповідно до якого просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії неправомірною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) нарахувати недоотриману державну допомогу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 01.11.2010р., згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону,  не нараховує та не сплачує позивачу пенсію в передбаченому законодавством розмірі чим порушує права та законні інтереси позивача. Про порушення його прав позивачу стало відомо у вересні 2010р., що і стало причиною звернення до суду.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення  виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. 

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 4).  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.  

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена  п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».   

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення  дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.  

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Отже, Управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по  9 липня 2007 року були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому, підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008р. були відсутні, оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачувалась.   

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.  

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Отже, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.  

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував.

Крім того, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що  у 2009 році прожитковий  мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008  року, та змінено з 01.11.2009р.   

Також підлягають задоволенню і вимоги позивача про підвищення пенсії з 01.01.2010р. по 01.11.2010р., оскільки вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що  відповідач  має  нарахувати  та  виплатити  на  користь  позивача  державну соціальну допомогу  за період з  01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року та з 01.01.2010р. по 01.11.2010р.,  у  розмірах,  визначених   ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  оскільки  на  цей  момент вищевказана  норма є діючою.   

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством  не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.     

Крім того, суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк звернення до суду  з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалам справи, позивач  дізнався про порушення своїх прав щодо неправильного нарахування відповідачем пенсії у вересні 2010р., тоді ж він і звернувся до відповідача стосовно перерахунку пенсії.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки позивач просить про поновлення пропущеного строку та надає відповідну мотивацію, суд  вважає за можливе поновити строк звернення позивача до суду.

Керуючись  ст.ст. 6, 9,11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 159-163, 183-2 КАС України,  суд, -    

                                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 01.11.2010р. - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, ідентифікаційний код 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 01.11.2010р., з урахуванням виплачених раніше сум.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Петропавлівський районний суд.

Суддя    К. В. Пелипенко