ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 р. Справа № 27/63
Господарський суд Івано-Франківської області у складі
судді Михайлишин В. В.
при секретарі Федорук О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04074)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306)
про стягнення заборгованості в розмірі 1 869 700, 58 гривень
За участі представників сторін:
Від позивача: Шиманська Н.С. - представник (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 06.05.2001 року, довіреність № 1/2011 від 11.01.2011 року).
Від відповідача: Дітковська С.А. - провідний юрист (паспорт серія НОМЕР_2 виданий Калуським МРВ УМВС в Івано-Франківській області від 09.12.2001 року, довіреність № 53-ЮР-277 від 29.12.2007 року).
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (далі позивач), звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості, в сумі 1 869 700, 58 гривень, з яких 1 772 323, 47 гривень - основний борг, 68 350, 04 гривень - інфляційні втрати, 29 027, 06 гривень - 3% річних.
Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором № Т/А 200905118 від 03.12.2009 року, який є договором поставки.
Ухвалою від 28 грудня 2010 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 27/63 та призначив до судового розгляду на 13.01.2011 року.
Ухвалою суду від 17.01.2011 року розгляд справи призначено до розгляду в засіданні на 26.01.2011 року.
26.01.2011 року судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 10.02.2011 року.
Ухвалою суду від 10.02.2011 року розгляд справи призначено до розгляду в засіданні на 24.02.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Крім цього, у відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, 14.02.2011 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (Вх. № 1433/2011с-вх. від 28.02.2011 року), у відповідності до якої просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості 1 887 767, 22 гривень, з яких 1 772 323, 47 гривень - основний борг, 86 416, 69 гривень - інфляційні втрати, 29 027, 06 гривень - 3% річних, а також покласти судові витрати на відповідача. Заява прийнята судом до розгляду, справа розглядається відповідно до збільшених позовних вимог.
Представник відповідача надіслав суду (Вх. № 250/11-свх від 13.01.2011 року) відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач визнає борг в сумі 1 772 323, 47 гривень, проте на даний час фінансовий стан відповідача не дозволяє виконати грошове зобов'язання негайно, у зв'язку з чим просить відстрочити виконання рішення на три місяці, на підставі ч. 6 ст. 83 ГПК України. Своє прохання мотивує тим, що внаслідок значної бюджетної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" по поверненню податку на додану вартість, фінансовий стан відповідача не дозволяє виконувати грошові зобов'язання негайно, в тому числі оплатити борг в сумі 1 772 313, 47 гривень. Крім цього, у відповідності із п. 4 "Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку", затверджений постановою КМ України № 544 від 27.07.1995 року, "Положенням про Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів", затвердженого постановою КМ України № 1228 від 28.08.2002 року, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності внесений до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки (Свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки від 17.10.2005 року) і виконання даного грошового зобов'язання, до надходження відповідачу коштів з бюджету по відшкодуванні ПДВ, спричинить термінову, непланову зупинку виробництва. А це в свою чергу, обумовить виникнення техно - екологічної небезпечної ситуації).
Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечує, мотивуючи тим, що договір поставки № Т/А 200905118 між ТзОВ "Теплолюкс Україна" та ТзОВ "Карпатнафтохім" був укладений 03.12.2009 року і у цей період у відповідача була можливість провести повний розрахунок з позивачем, однак заборгованість становить 1 772 323, 47 гривень.
Розглянувши дане клопотання відповідача, враховуючи вказівки, що містяться в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" та Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення, оскільки вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема і те, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності внесений до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки.
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, слід враховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, у виняткових випадках залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Слід зазначити, що відстрочити виконання рішення господарський суд може лише у виняткових випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при заявлені клопотання до відзиву (клопотання) не додані докази, які підтверджують обставини, викладені у відзиві, щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Адже, представник відповідача посилається на бюджетну заборгованості по поверненню податку на додану вартість і фінансовий стан відповідача, однак жодних документів на підтвердження даних обставин суду не представлено.
Додатково слід зазначити, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
03.12.2009 року між ТзОВ "Теплолюкс Україна" (постачальник) та ТзОВ "Карпатнафтохім" (покупець) був укладений договір № Т/А 200905118, який є договором поставки.
Згідно пункту 1.1 договору, постачальник, на умовах та у встановлені даним договором строки, зобов'язався поставити і передати у власність покупця матеріали та обладнання, що визначені в специфікації (додаток 1 до даного договору), а покупець зобов'язувався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 5.3 договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату за договором поетапно відповідно до графіку поставок товару:
По першому етапу: покупець сплачує авансовий платіж в розмірі 20 000, 00 гривень від загальної вартості першої партії товару. Остаточний розрахунок за першу партію переданого покупцю товару в розмірі 632 827, 93 гривень, останній здійснює протягом п'яти банківських днів з дати поставки (дата поставки є дата, вказана у видатковій накладній на відповідний переданий товар).
По другому етапу: покупець сплачує авансовий платіж в розмірі 20 000, 00 гривень від загальної вартості другої партії товару. Остаточний розрахунок за другу партію переданого покупцю товару, в розмірі 393 091,18 гривень, останній здійснює протягом п'яти банківських днів з дати поставки.
По третьому етапу: покупець сплачує авансовий платіж в розмірі 20 000, 00 гривень від загальної вартості третьої партії товару. Остаточний розрахунок за третю партію переданого покупцю товару, в розмірі 689 336, 30 гривень, останній здійснює протягом п'яти банківських днів з дати поставки.
По четвертому етапу: покупець сплачує авансовий платіж в розмірі 20 000, 00 гривень від загальної вартості четвертої партії товару. Остаточний розрахунок за четверту партію переданого покупцю товару, в розмірі 689 336, 30 гривень, останній здійснює протягом п'яти банківських днів з дати поставки.
По п'ятому етапу: покупець сплачує авансовий платіж в розмірі 20 000, 00 гривень від загальної вартості п'ятої партії товару. Остаточний розрахунок за п'яту партію переданого покупцю товару, в розмірі 170 352, 72 гривень останній здійснює протягом п'яти банківських днів з дати поставки.
Грошове зобов'язання вважається належно виконаним покупцем з моменту зарахування суми коштів, вказаної в рахунку - фактурі постачальника, на розрахунковий рахунок останнього.
Загальна сума переданого відповідачу товару становить 3 213 338, 55 гривень.
Зокрема, 08.09.2010 року позивач повністю виконав перед відповідачем договірні зобов'язання та передав останньому матеріали та обладнання на загальну суму договору, що підтверджується видатковими накладними: ТУ № - 0000306 від 17.02.2010 року, ТУ № - 0000625 від 01.04.2010 року, ТУ№ - 0001559 від 30.06.2010 року, ТУ№ - 0001558 від 30.06.2010 року, ТУ№ - 0001557 від 30.06.2010 року, ТУ№ - 0001868 від 26.07.2010 року, ТУ№ - 0001845 від 26.07.2010 року, ТУ№ - 0002233 від 21.08.2010 року, ТУ№ - 0002251 від 08.09.2010 року, ТУ№ - 0002244 від 08.09.2010 року.
Водночас, відповідачем порушено умови п. 5.3 договору, щодо своєчасності розрахунків за отриманий товар по кожному етапу поставок. Таким чином розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 20.12.2010 року становить 1 772 323, 47 гривень, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТзОВ "Теплолюкс Україна" та ТзОВ "Карпатнафтохім".
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.
Таким чином згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.
На підставі вище наведеного та згідно розрахунку за період прострочення грошового зобов'язання станом на 22.12.2010 року відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 86 416, 69 гривень та 3% річних в сумі 29 027, 06 гривень за період з 24.02.2010 року по 22.12.2010 року.
Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити існуючу заборгованість за переданий йому товар за договором (претензія про сплату заборгованості в розмірі 1 772 323, 47 гривень від № 289 11.11.2010 року) з проханням сплатити переданий йому товар протягом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги. Разом з вимогою відповідачу були направлені Акти звірки взаєморозрахунків. Факт направлення претензії відповідачу підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, які отримані ТзОВ "Карпатнафтохім" 07.12.2010 року. Відповіді на претензію відповідач не подав, борг не сплатив, акт звірки не повернув.
Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 86 416, 69 гривень та 3% річних в сумі 29 027, 06 гривень, враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви збільшення розміру позовних вимог від 14.02.2011 року (Вх. № 1433/2011с-вх. від 28.02.2011 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 1 772 323, 47 гривень - основного боргу за договором поставки № Т/А 200905118 від 03.12.2009 року, 86 416, 69 гривень - інфляційних втрат та 29 027, 06 гривень - 3% річних. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Задовольняючи позов суд відхиляє, як передчасно подане та не обґрунтоване, клопотання про відстрочку виконання судового рішення.
Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04074) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306 ) про стягнення заборгованості в сумі 1 887 767, 22 гривень за договором № Т/А 200905118 від 03.12.2009 року, який є договором поставки - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс Україна" (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код 33635413) - 1 887 767, 22 гривень (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень двадцять дві копійки), з яких - 1 772 323, 47 гривень заборгованість за поставлений товар, 86 416, 69 - інфляційні втрати та 29 027, 06 гривень - 3% річних, а також 18 877, 67 гривень (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень) - державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В.В.
Повне рішення складено 24.02.2011 року.
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Осудар І. Б. 24.02.11