КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.02.2011                                                                                           № 37/87

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондратової  І.Д.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача            ОСОБА_1; ОСОБА_2 – пред. за дов. від 02.07.2010 р.;

від відповідача  1          не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,

від відповідача  2          ОСОБА_3 -  пред. за дов. від 14.02.2011 р.,

від відповідача  3          ОСОБА_4- пред. за дов. № 112-01-10б від 24.12.2010 р.;

від третьої особи 1           не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,

від третьої особи 2          не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2010

 у справі № 37/87 ( )

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   ОСОБА_6

                                                  ОСОБА_5

                                                  Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права"

 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів           Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація

          ОСОБА_8

 про                                                   визнання недійсними рішень зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 29.12.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 та Київського університету туризму, економіки і права про визнання недійсними рішень зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права від 29.12.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Київського університету туризму, економіки і права про визнання недійсними рішень (з першого по п’яте включно) позачергових Зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права, оформлених протоколом № 1 від 29.12.2009 р. задоволено повністю. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень (з першого по п’яте включно) позачергових Зборів засновників Київського університету туризму, економіки і права, оформлених протоколом № 1 від 29.12.2009 р. відмовлено повністю.  

Не погоджуюсь із зазначеним рішенням Господарського суду м. Києва ОСОБА_5 звернулася до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2010 р. у справі № 37/87, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також скасувати заходи до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 37/87.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вказане рішення прийняте із неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник вказує, що при розгляді справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку, що Київський університет туризму, економіки і права є товариством з обмеженою відповідальністю. Відповідач 2 вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та розглянув спір, який не є корпоративний спором між учасниками господарського товариства та господарським товариством, а отже даний спір непідвідомчий господарським судам у відповідності до частини 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. апеляційну скаргу ОСОБА_5 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. № 01-23/1/3 внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 37/87 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.

02.11.2011 року Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подала документи на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р., а також заявила клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

24.01.2011 року ОСОБА_1 через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.11.2010 року № 37/87 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року та від 08.02.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладався у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.02.2011 р. представник ОСОБА_5 подав заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, відповідно до якої просив також скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 37/87 про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.02.2011 р. подав додаткові пояснення по справі, а також заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи протоколу № 1 від 29.12.2009 р.

Присутні в судовому засіданні представники відповідачів 2, 3 щодо зазначеного клопотання заперечували, вважаючи його безпідставним та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що воно підлягає відхиленню, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. № 37/87 (а.с. 160-164, т. 1) призначалась судова почеркознавча експертиза, проте згідно повідомлення № 5354/10-11 від 16.08.2010 р. (а.с. 1-2, т.2) було зазначено про неможливість провести почеркознавче дослідження за відсутності оригіналу досліджуваного протоколу № 1 від 29.12.2009 р. За таких обставин, в розумінні статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України у судуд апеляційної інстації відсутні підстави для задоволення клопотання позивача та призначення судової експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників заявника апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Зокрема, конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 2 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, господарські суди вирішують спори, якщо склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, відносно яких виник спір, носять господарський характер.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам, наведено у статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пунктом 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, за змістом вищенаведеної норми процесуального права господарським судам підвідомчі спори виключно між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Згідно частин 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.

Стаття 80 Господарського кодексу України так само, як і ст. 84, ч. 2 ст. 113 Цивільного кодексу України, а також Закон України "Про господарські товариства", визначає форми створення господарських товариств.

Зокрема, відповідно до статті 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Відповідно до частини 2 статті 113 Цивільного кодексу України, господарські товариства також можуть бути створені лише у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визначаються товариства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать лише: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Таким чином нормами чинного законодавства визначені наступні форми господарських товариств повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство.

Разом з тим, за змістом частин 1, 3 статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі, зокрема, установ. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу України установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Основною метою діяльності університету є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовки фахівців для потреб України (пункт 2.1 статуту).

Колегією суддів встановлено, що особливості правового статусу вищих навчальних закладів регулюються Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту".

Зокрема, відповідно до статті 1, частини 1 статті 22 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам). Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Організаційно-правові форми суб'єктів господарювання визначені Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N 97 (далі - Класифікація).

Цією Класифікацією для організацій, установ, закладів, які утворюються на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи, встановлена така організаційно-правова форма, як "приватна організація (установа, заклад)".

Таким чином, колегія суддів відзначає, що у відповідності до чинних норм законодавства поняття "господарське товариство" та "приватна організація (установа, заклад)" є відмінними та не тотожними, в свою чергу, господарським судам підвідомчі спори виключно між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

При цьому, посилання позивача та суду першої інстанції про те, що Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет туризму, економіки і права" є товариством з обмеженою відповідальністю є помилковим, оскільки відповідно частини 7 статті Закону України "Про вищу освіту" навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Разом з тим, ні статут Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права", ні установчий договір № 02549 від 06.02.2002 р. не містить умов про те, що організаційно-правовою формою Київського університету туризму, економіки і права є товариство з обмеженою відповідальністю.

В свою чергу, зі змісту довідки АБ № 242209 від 12.10.2010 р. вбачається, що організаційно-правова форма Київського університету туризму, економіки і права є приватна організація (установа, заклад).

Доводи позивача про те, що спір підвідомчий господарським судам, посилаючись на постанову ВГСУ № 48/278 від 16.06.2010 р., судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки підвідомчість спору господарським судам визначається на момент прийняття рішення у справі. Як встановлено колегією суддів, станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі 48/278 (09.11.2009 р.) Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет туризму, економіки і права" був зареєстрований в організаційно-правовій формі Товариство з обмеженою відповідальністю, тобто, господарське товариство, а тому на той момент даний спір був підвідомчий господарським судам. Разом з тим, на момент прийняття рішення у даній справі, як встановлено судом апеляційної інстанції, організаційно-правова форма Київського університету туризму, економіки і права - приватна організація (установа, заклад), а тому в розумінні пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України даний спір не є корпоративним спором, що виник між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), тобто, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах,

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір, який виник між засновниками приватної установи та установою не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки даний спір не є корпоративним в розумінні пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України,  при цьому, склад учасників спору не відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у справі має бути припинено у відповідності до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду в підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі № 37/87 підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційної інстанції має бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи вказані норми чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., які були сплачені позивачем за розгляд позовних вимог, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України, статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та частини 2 пункту 13 Постанови КМУ № 1258 від 21.12.2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

Крім того, у відповідності до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Відповідно до пункту 40 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. N 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що системний аналіз законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення.

Скасування забезпечення позову провадиться судом за наявності обставин, що свідчать про те, що відпали умови, які були підставою для винесення ухвали.

Оскільки провадження у справі підлягає припиненню, тобто відпала потреба у забезпеченні позову, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі N 37/87.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  12, 47, 49, 67, 80, 99, 101, п. 3 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року у справі № 37/87 скасувати та припинити провадження у справі.

3.          Повернути ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2) 85,00 грн. державного мита, перерахованого згідно квитанції № 11432.43.1 від 12.02.2010 р., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., перерахованих згідно квитанції № 11432.44.1 від 12.02.2010 р. (оригінали квитанцій залишити в матеріалах справи).

4.          Скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 р. № 37/87, про заборону Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації проводити державну реєстрацію змін і доповнень до установчих документів Київського університету туризму, економіки і права за підписом           ОСОБА_5 або нею уповноваженими особами, а також приймати документи і проводити реєстраційні дії щодо документів, необхідних для внесення змін до відомостей про керівника Київського університету туризму, економіки і права за підписом ОСОБА_5 або нею уповноваженими особами.

5.          Матеріали справи № 37/87 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.02.11 (відправлено)