У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корецького районного суду від 14 грудня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третіх осіб –ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про розірвання договору купівлі-продажу , -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 у зв’язку з невиконанням покупцем –ОСОБА_2 істотних умов договору.
На обґрунтування позову вказувала, що її зять ОСОБА_2 мав намір отримати в банку кредит. Оскільки банк вимагав забезпечити повернення кредиту шляхом укладення іпотечного договору на нерухоме майно , а в ОСОБА_2 такого майна не було, то позивачка на прохання ОСОБА_2 уклала з ним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1
За придбаний у неї будинок ОСОБА_2 коштів їй не сплатив.
Із посиланням на ст. 651 ЦК України просила розірвати договір купівлі-продажу спірного будинку , що був укладений сторонами 4 травня 2007 року , у зв»язку з невиконанням ОСОБА_2 істотних умов договору –відмовою оплатити вартість купленого будинку.
Рішенням Корецького районного суду від 14 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказувала на незаконність рішення місцевого суду .
Зазначила , що суд безпідставно прийшов до висновку , що позивачка не довела факту невиконання покупцем істотних умов договору купівлі-продажу , хоча в судовому засіданні ОСОБА_2 визнавав той факт , що він за придбаний у позивачки будинок їй кошти не сплатив.
Із цих підстав просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_2 вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги і просив її відхилити , а рішення місцевого суду –залишити без зміни. Зазначав , що кошти за придбаний у ОСОБА_4 будинок він сплатив у повному обсязі.
Представник третьої особи - ПАТ «Дельта Банк»просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку,
Справа № 22-360-11 Головуючий в суді 1 інст. ОСОБА_7
Категорія № 19, 20 Суддя-доповідач ОСОБА_8
що апеляційну скаргу слід відхилити із таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того , що досліджені в судовому засіданні докази свідчать , що ОСОБА_2 виконав свої зобов»язання за договором купівлі-продажу , а тому позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду , оскільки вони ґрунтуються на досліджених судом доказах та відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зорбов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар ) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 травня 2007 року ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 за 71200 грн. ( а.с. 46).
Із пункту 4 вказаного договору вбачається , що ОСОБА_2 в момент підписання договору купівлі-продажу передав ОСОБА_4 20700 грн., а решту грошей 50500 грн. зобов»язувався передати продавцю на протязі 10 банківських днів з дня підписання цього договору.
У заяві , яка була датована 7 травня 2007 року , ОСОБА_4 вказала, що розрахунок за проданий нею ОСОБА_2 будинок з нею проведений повністю і претензій фінансового характеру вона до покупця не має. ( а.с. 24).
ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вказував , що він сплатив ОСОБА_4 кошти за придбаний у неї будинок.
Зазначені докази свідчать про те, що ОСОБА_2 виконав своє зобов»язання перед ОСОБА_4 і умов договору щодо оплати коштів за придбаний будинок не порушував.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини , на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст. 61 ЦПК України.
ОСОБА_4 доказів , які б свідчили , що ОСОБА_2 не сплатив їй кошти за придбаний будинок , суду не надала.
Колегія суддів вважає, що пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_2 не сплачував кошти за придбаний будинок , не спростовують висновків суду , оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України пояснення сторони ( представника сторони) не є доказами, а наявні в матеріалах справи докази вказують на виконання покупцем своїх зобов»язань за договором купівлі-продажу.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду .
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст.. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити , а рішення Корецького районного суду від 14 грудня 2010 року - залишити без зміни.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді :