ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

                 

13 червня 2006 р.                                                             Справа  № 14/124

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Ужгород П.С.Ю.”,                       м. Ужгород

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у  м. Ужгороді                                  від 27.02.2006р. №0001232341/0,  №0001252341/0, №0001262341/0, №0001272341/0 та від 04.05.2006р. №0001232341/1,  №0001252341/1, №0001262341/1, №0001272341/1 та рішення ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2006р. №10976/10/250 про результати розгляду скарги,

                                                                            Суддя : В.І. Карпинець

                                          Представники:

від позивача:  Товкач З.В. –представник за дов. від 22.06.2006р. №46,                                                             Сарай Р.Д. –представник за дов. від 22.06.2006р. №46

від відповідача: Товтин М.В. –начальник юридичного відділу за дов. від 10.01.2006р. №39/9/10

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ужгород П.С.Ю.”, м.Ужгород

(далі-  позивач) звернулося до господарського суду  з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у  м. Ужгороді від 27.02.2006р.:

-  №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому), №0001252341/0 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, №0001262341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість у  сумі 3351,08грн. (в тому числі 2234,05грн. –основний платіж та 1117,03грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому), №0001272341/0 ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” про визначення податкового зобов”язання по платі за воду  у сумі 806,42грн. (в тому числі 126,42грн. –основний платіж та 680грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому) (а.с.10,12, 14, 16);

- та повторно прийнятих ДПІ у м. Ужгороді податкових повідомлень-рішень  від 04.05.2006р. №0001232341/1,  №0001252341/1, №0001262341/1, №0001272341/1 за результатами розгляду первинним органом ДПС –ДПІ у м. Ужгороді скарги платника податків  на первинні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді та у яких зазначено новий строк сплати вищезазначених  податкових зобов”язань по податку на прибуток приватних підприємств, по податку на додану вартість,  по платі за воду   та штрафної (фінансової) санкції за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за первинними  податковими повідомленнями – рішеннями  (а.с.11,13,15,17);

- та рішення ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2006р. №10976/10/250 про результати розгляду скарги на первинні податкові повідомлення рішення, яким залишено без змін оскаржувані первинні податкові повідомлення рішення та  залишено скаргу без задоволення (а.с.61-68).

          Позивачем заявою від 08.06.2006р. уточнено позовні вимоги у відповідності до вимог ст.51  КАС України (а.с.88) та просить суд визнати:

          -  повністю нечинними первинне податкове повідомлення-рішення ДПІ у                   м. Ужгороді від  27.02.2006р. №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому) та повторно прийняте ДПІ у м. Ужгороді податкове повідомлення-рішення  від 04.05.2006р. №0001232341/1,   яким зазначено новий строк сплати вищезазначеного  податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств;

          -  повністю нечинними первинне податкове повідомлення-рішення ДПІ у                   м. Ужгороді від  27.02.2006р. №0001252341/0 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та повторно прийняте ДПІ у м. Ужгороді податкове повідомлення-рішення  від 04.05.2006р. №0001252341/1,   яким зазначено новий строк сплати вищезазначеної суми штрафної санкції за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

          -  частково нечинними первинне податкове повідомлення-рішення ДПІ у                   м. Ужгороді від  27.02.2006р. №0001262341/0 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість у  сумі 1296,15грн. (в тому числі 864,10грн. –основний платіж та 432,05грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому) та повторно прийняте ДПІ у м. Ужгороді податкове повідомлення-рішення  від 04.05.2006р. №0001262341/1  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість у  сумі 1296,15грн. (в тому числі 864,10грн. –основний платіж та 432,05грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  частково нечинними первинне податкове повідомлення-рішення ДПІ у                   м. Ужгороді від  27.02.2006р. №0001272341/0 ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” в частині визначення податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 70,25грн. та повторно прийняте ДПІ у м. Ужгороді податкове повідомлення-рішення  від 04.05.2006р. №0001272341/1 в частині визначення податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 70,25грн. та які є предметом судового оскарження.

Позивач, як у позовній заяві (а.с.2-9) так і у   письмовому додатковому поясненні до позовної заяви від 06.06.2006р. (а.с.89-93)  в обгрунтування своїх позовних вимог щодо визнання нечинними вищенаведених податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді в частинах, зазначених у  письмовій заяві від 08.06.2006р.  про уточнення позовних вимог,  наводить слідуючі обставини:

-          позивач вважає, що податковим органом неправомірно включено до валових доходів товариства невиплачені суми, які виникли при зменшенні статутного фонду товариства, оскільки така сума коштів відповідно до вимог чинного законодавства не включається до валового доходу та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств та  є такою, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.   Крім того, позивач у   письмовому додатковому поясненні до позовної заяви від 06.06.2006р. зазначив, що  сума 251 880грн., як сума яка виникла в зв”язку з зменшенням статутного фонду товариства, починаючи з січня 2006р.  повернута засновникам товариства;

-          базою оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу вторинної сировини для неплатників податку на додану вартість  є не вся вартість реалізованої такої сировини, а її частка,  оскільки вона вже  включає в себе ПДВ, в тому числі   на стадії   придбання. Також зазначає ту обставину, що операції з продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва та операції з продажу виробів медичного призначення згідно Закону України „Про податок на додану вартість” є такими, що звільнені від оподаткування, тому товариством такі операції правомірно не були віднесені   до податкового кредиту, що також, на думку позивача, не впливає на формування його податкового зобов”язання по ПДВ у періоді, що перевірявся;   

-          позивач вважає, що податковим органом неправомірно донараховано йому збору за спеціальне використання водних ресурсів на весь обсяг фактично використаної води, оскільки таке використання здійснювалось, як для виробничої діяльності по  9 точках водовідведення,  так і для  забезпечення госппитних потреб товариства по 27 точках водовідведення, тому вважає, що збір за спеціальне використання водних ресурсів у відповідності до вимог Інструкції „Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту” мав бути   визначений йому у розмірі 56,17грн., про  що зазначено ним (позивачем) у доданому до матеріалів справи розрахунку обсягів фактично використаної води товариством, пов”язаних з виробничою діяльністю за період з 01.01  по 30.09.2005р.   (а.с.159);   

-          позивач вважає, що висновок податкового органу щодо завищення товариством бюджетного відшкодування у періоді, що перевірявся є помилковим, оскільки, як податковими  деклараціями з податку на додану вартість за 2005р., так і  обліковими картками товариства по платежу „податок на додану вартість” підтверджується   наявність сум податкового кредиту,  достатніх для зменшення наявної у поточних звітних періодах  суми 93,41грн. податкового зобов”язання  по ПДВ, з урахуванням донарахованої суми податкового зобов”язання по ПДВ    з  реалізованої вторинної сировини.

          Відповідач (ДПІ у м. Ужгороді) заперечує проти позову з підстав наведених у запереченні на позовну заяву (а.с.79-82), зокрема, посилається на те, що:

          - оскільки у товариства згідно даних бухгалтерського обліку не відбулися зміни (зменшення) статутного фонду та з урахуванням тієї обставини, що станом на 01.10.2005р. відсутній факт повернення таких коштів засновникам, тому, на думку відповідача, кошти в сумі 708810грн., які залишились неповернутими після внесених змін до статутного фонду від 28.03.2005р., вважаються поворотною  фінансовою допомогою у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  та відповідно до вимог даного Закону, перевіркою правомірно  включені  до складу валового доходу позивача, як поворотна фінансова допомога;

          -   товариство не включало до складу податкових зобов”язань по ПДВ  вартість реалізованої вторинної сировини (пакувальний матеріал: макулатуру та відходи поліетилену), а відображало такі операції  у податковій декларації по податку на додану вартість, як операції, що звільнені від оподаткування. Оскільки вимогами   ст.3 та ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачено, що операції по реалізації власної вторинної сировини  звільнено або не є об”єктом оподаткування податком на додану вартість,  тому, на думку відповідача, є правомірним визначення податкового зобов”язання по ПДВ на всю суму реалізованої вторинної сировини;

          - товариством всупереч вимогам п.п. 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не проводилось коригування податкового кредиту на частину операцій, що звільнені від оподаткування, зокрема на операції з продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва та  на операції з продажу виробів медичного призначення, тому, на думку відповідача, є правомірним, з урахуванням того, що до таких операцій звільнених від оподаткування товариством включались операції по реалізації вторинної сировини, зменшення податкового кредиту за період січень –вересень 2005р. на суму 1267,52грн.;

          -   враховуючи факт донарахування податкового зобов”язання по ПДВ з реалізованої вторинної сировини та факт зменшення податкового кредиту за період січень –вересень 2005р. на суму 1267,52грн., у періоді коли було зазначено товариством   наявність бюджетного відшкодування у вигляді сум податкового кредиту за податковими  деклараціями з податку на додану вартість за 2005р., відповідач вважає  правомірним зменшення бюджетного відшкодування на суму 677,31грн. та відповідно правомірним застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, також і з тієї підстави, що товариству було відшкодовано суму 93,41грн. в рахунок зменшення поточних зобов”язань з ПДВ за січень 2005р. із заявленої  до відшкодування в рахунок майбутніх платежів  суми 1563грн.,  зазначеної по рядку 21 декларації з ПДВ за грудень 2004р., тоді як абз.6 п.8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій органами державної податкової служби  передбачено незастосування штрафних санкції тільки у тих випадках, якщо у результаті перевірки зменшується сума ПДВ заявлена до відшкодування та яка не була відшкодована з бюджету;

          -  товариством  09.11.2004р.  було укладено договір №225 з ДКП „ВУВКГ” на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації та  перевіркою встановлено, що  за весь перевірений період товариство  займалося виробничою діяльністю - реалізацією як придбаної товарної продукції так і продукції власного виробництва, що також підтверджено листом ДКП „ВУВКГ” від 04.11.2005р., згідно якого протягом 9 місяців 2005р. товариством в середньому споживалось 207 м. куб. води (розрахунок зроблено на підставі виставлених рахунків на воду КП „Водоканал” з березня 2005р. по вересень 2005р.) Разом з тим, товариством  за І-ІІІ квартали 2005р. до податкового органу розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів не подавались та оскільки за виробничу діяльність - реалізацію як придбаної товарної продукції так і продукції власного виробництва, передбачено справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, податковим органом правомірно донараховано збір за  спеціальне використання водних ресурсів  та відповідно правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

          Розгляд справи по суті розпочато у попередньому судовому засіданні 26.05.2006р. відповідно до вимог п.3 ст.121 КАС України  на підставі поданої представниками сторін до матеріалів справи письмової заяви від 26.05.2006р. (а.с.87).

          У судових засіданнях 26.05.2006р. та 08.06.2006р. при розгляді даної адміністративної справи оголошувались перерви /п.2 ст.150 КАС України/.

У судовому засіданні 13.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 20.06.2006р.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

                                   суд встановив, що:

Актом перевірки №275/23-0/10/32953730 від 20.02.200р. „Про результати планової виїзної перевірки дотримання  вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Ужгород П.С.Ю.”, ідентифікаційний код –32953730 за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р.”  (далі –акт перевірки, а.с.18-42) ДПІ  у м. Ужгороді було встановлено у  ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  ряд правопорушень, які полягали у слідуючому:

·          невключення товариством суми 708810грн. до валових доходів, як  суми здійсненого внеску в статутний фонд та  яка залишилась неповернутою засновникам,  після внесених змін до статутного фонду від 28.03.2005р.;

·          невключення товариством до складу податкових зобов”язань по ПДВ  вартості реалізованої вторинної сировини, а відображення таких операцій  у податковій декларації по податку на додану вартість, як операції, що звільнені від оподаткування;

·          товариством не проводились коригування податкового кредиту на частину операцій, що звільнені від оподаткування, зокрема на операції з продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва та  на операції з продажу виробів медичного призначення;

·          неподання товариством розрахунків  по збору за спеціальне використання водних ресурсів за І-ІІІ квартали 2005р. за обсяги фактично використаної води, пов”язані з виробничою діяльністю (кулінарний, м”ясний цех та гріль);

·          завищення бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 677,31грн. у періоді у якому було донараховано податкове зобов”язання по ПДВ та у цей період  отримання бюджетного відшкодування у сумі 93,41грн. в рахунок зменшення поточних зобов”язань з ПДВ за січень 2005р.

          За вищевказані порушення, за результатами розгляду матеріалів  вищенаведеного акту перевірки, податковим органом –ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкові повідомлення –рішення від 27.02.2006р.:

-          №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у  сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

-           №0001252341/0 про застосування до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

-           №0001262341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість  у сумі 3351,08грн (в тому числі 2234,05грн. –основний платіж та 1117,03грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

-           №0001272341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по платі за воду  у сумі 806,42грн. (в тому числі 126,42грн. –основний платіж та 680грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому).

          Не погоджуючись із вищенаведеними висновками, зазначеними перевіряючими в акті перевірки, позивачем вищезазначені оспорювані податкові повідомлення-рішення оскаржувались до первинного органу ДПС –  ДПІ у                          м. Ужгороді, яким було відмовлено позивачеві у задоволенні його скарги та за результатами її розгляду (скарги),  ДПІ  у м. Ужгороді було прийнято повторні податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006р.:

          -   №0001232341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

-   №0001252341/1 про застосування до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

-   №0001262341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість  у сумі 3351,08грн. (в тому числі 2234,05грн. –основний платіж та 1117,03грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  №0001272341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по платі за воду у сумі 806,42грн. (в тому числі 126,42грн. –основний платіж та 680грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому), якими зазначено новий строк сплати вищезазначених  податкових  зобов”язань та застосованої штрафної санкції.

          Предметом судового оскарження у даній адміністративній справі, з врахуванням  письмової заяви позивача від 08.06.2006р. про уточнення позовних вимог у відповідності до вимог ст.51  КАС України (а.с.88), є визнання нечинними:

          -  первинних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від  27.02.2006р.:

          - в повному обсязі №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  в повному обсязі №0001252341/0 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

          -  частково №0001262341/0 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість у  сумі 1296,15грн. (в тому числі 864,10грн. –основний платіж та 432,05грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  частково №0001272341/0 ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” в частині визначення податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 70,25грн.

-  повторно прийнятих  податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2006р., якими зазначено новий строк сплати вищезазначених  податкових  зобов”язань та застосованої штрафної санкції:

          -  в повному обсязі №0001232341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  в повному обсязі №0001252341/1 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

          -  частково №0001262341/1  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на додану вартість у  сумі 1296,15грн. (в тому числі 864,10грн. –основний платіж та 432,05грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  частково №0001272341/1 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 70,25грн.

          Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову в уточненому предметі позовних вимог, виходячи з наступного:

          1. У відповідності до вимог 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із наступними змінами) (далі –Закон №334/94-ВР)  валовим  доходом є  загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий  доход включає в себе  в тому числі доходи отримані з інших джерел та позареалізаційних операцій.

          Підпунктом  4.1.6 пункту п.4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції чинній з 01.01.2004р. передбачено, що валовий доход включає в себе доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема у вигляді сум поворотної  фінансової  допомоги,   отриманої   платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у   тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

          У ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” наведено визначення термінів, зокрема  п.п.  1.22.2 п.1.22 цієї статті зазначено, що поворотна фінансова допомога –це сума  коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

          Як вбачається з матеріалів акту перевірки, ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” 28.03.2005р. було внесено зміни до Статутного фонду, які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  за №13241050002000370  (протокол №4 від 09.03.2005р.),  а саме зменшено Статутний фонд з 2 000 000грн. до 1 000 000грн. та зазначено в акті перевірки, що станом на 01.10.2005р. ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  не повернуто засновникам частину  коштів в розмірі 708810грн. На цій підставі перевіряючими зроблено висновок про те, що кошти в сумі 708810грн., які залишились неповернутими після внесених змін  від 28.03.2005р. до Статутного фонду, у відповідності до вимог  п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є поворотною фінансовою допомогою та   у відповідності до п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 цього Закону включаються до складу валового  доходу, як доходи від позареалізаційних операцій та документальною перевіркою збільшено валові доходи  ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” за 3 кв. 2005р. (наростаючим підсумком за 9 місяців 2005р.) на суму  708810грн., що залишилася неповернутою засновникам після внесених змін  від 28.03.2005р. до Статутного фонду.    

          

          Підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що  під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Зокрема, прямою інвестицією є  господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

          Підпунктом 4.2.5. пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не  включаються  до  складу  валового  доходу суми коштів або вартість майна,  що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

          Абзацом п”ятим  підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, зокрема, що норми цього  пункту  не  поширюються  на  операції  з  емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

          Отже, виходячи з вищевикладеного, при зменшенні засновниками розміру статутного фонду товариства, валові доходи не виникають.   

          Оскільки, поворотною фінансовою допомогою, у розумінні п.п.  1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, є сума  коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами та враховуючи ту обставину, як було зазначено вище, що сума коштів  708810грн. є прямою інвестицією у розумінні п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону та відповідно не є валовим доходом та оскільки відсутні докази (договори), які б підтверджували  факт передачі засновниками вищевказаної суми коштів  708810грн., яка залишилась неповернутою їм товариством, після внесених змін  від 28.03.2005р. до Статутного фонду, у користування  товариству на визначений строк, також вищевказана сума не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, а відповідно є також неправомірним  висновок перевірки, що така сума  є поворотною фінансовою допомогою та такою, що підлягає включенню до складу валового  доходу, як доходи від позареалізаційних операцій.  

          Разом з тим, слід зазначити, що долученими до матеріалів справи видатковими касовими ордерами (а.с.150-158) товариством підтверджується виплата засновникам за період з січня по квітень 2006р. суми 251 880грн., як  повернення внеску в Статутний фонд із загальної суми 708810грн. коштів, які залишились неповернутими після внесених змін  від 28.03.2005р. до Статутного фонду, що також засвідчує обставину, що загальна сума 708810грн. не може вважатися валовим доходом, з огляду на вищенаведені обставини так і поворотною фінансовою допомогою, про що було зазначено вище.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в даній частині позову є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а заперечення відповідача в даній частині позовних вимог  є такими, що  спростовуються  фактичними обставинами, матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

          Отже, виходячи з вищенаведених обставин, позов в даній частині підлягає  до задоволення в повному обсязі та підлягають визнанню нечинними в повному обсязі, як податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 27.02.2006р. №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у  сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому), так і повторно прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді                                 від  04.05.2006р.  №0001232341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому), яким зазначено новий строк сплати вищезазначеного  податкового  зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств визначеного за первинним  податковим повідомленням-рішенням  ДПІ у м. Ужгороді  від 27.02.2006р. №0001232341/0.

          2. Відповідно до вимог п. п.3.1.1 п.3.1  ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

          Відповідно до вимог п.4.1  ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база  оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

          Як вбачається з матеріалів акту перевірки, ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” за період з січня  по вересень 2005р. було реалізовано вторинну сировину на загальну суму 8219,62грн. для неплатника податків. Оскільки товариством вищевказана сума реалізованої вторинної сировини  не включалась до об”єкту оподаткування ПДВ, документальною перевіркою вказана сума  в повному обсязі включена до об”єкту оподаткування ПДВ та  на яку донараховано податкове зобов”язання за ставкою 20% на загальну суму 1643,84грн.

          Разом з тим, з даною позицією податкового органу в повному обсязі погодитись не можна, оскільки з вищенаведеного вбачається, що при такому визначенні суми податкового зобов”язання з вартості реалізованої вторинної сировини, у покупця повинна виникати кредиторська заборгованість перед продавцем на суму 1643,84грн., що є невірним та виходячи з того, що, як було зазначено вище, з посиланням на вищезазначені норми Закону України „Про податок на додану вартість”, об”єктом оподаткування є вартість реалізованої вторинної сировини, яка включає в себе суму  ПДВ.        

          Отже, податкове зобов”язання по ПДВ з реалізованої вторинної сировини повинно визначатись за формулою: сума реалізації х 20 (ставка оподаткування) : 120 та  в даному випадку таке податкове зобов”язання  з вартості реалізованої вторинної сировини становить суму  1369,94грн. (8219,62грн. х 20 : 120).    

          За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 27.02.2006р. №0001262341/0 підлягає визнанню нечинним  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по податку на додану вартість з  вартості  реалізованої вторинної сировини у  сумі 273,90грн.  та                 у сумі 136,95грн.  застосованої штрафної (фінансової) санкції по ньому, так і повторно прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді                                 від  04.05.2006р.  №0001262341/1  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по податку на додану вартість з  вартості  реалізованої вторинної сировини у  сумі 273,90грн.  та у сумі 136,95грн.  застосованої штрафної (фінансової) санкції по ньому.

          В іншій частині визначене податкове зобов”язання по ПДВ за вищевказаним податковим повідомленням –рішенням, з підстав непроведення товариством  коригування податкового кредиту на частину операцій, що звільнені від оподаткування (на операції з продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва та  на операції з продажу виробів медичного призначення) так і на суму  реалізованої вторинної сировини, відображеної у податковій декларації по ПДВ,  як операції, що звільнені від оподаткування, є правомірним з огляду на норми Закону України „Про податок на додану вартість”, що також не заперечується позивачем у поданому письмовому додатковому поясненні до позовної заяви від 06.06.2006р. (а.с.89-93) так і представниками позивача у даному судовому засіданні.       

          3. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7  Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Як вбачається з матеріалів  акту перевірки (а.с.34-35) та з податкової декларації по податку на додану вартість за січень  та за лютий  2005р. у                         ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” була в наявності сума від”ємного значення по ПДВ  відповідно за січень –87194,59грн. та за лютий –60525,19грн., що не заперечується відповідачем та з урахуванням, як донарахованої суми податкового зобов”язання по ПДВ з реалізованої вторинної сировини, так і за рахунок зменшення податкового кредиту з підстав непроведення товариством  коригування податкового кредиту на частину операцій, що звільнені від оподаткування (на операції з продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва та  на операції з продажу виробів медичного призначення) так і на суму  реалізованої вторинної сировини, відображеної у податковій декларації по ПДВ,  як операції, що звільнені від оподаткування та вищезазначені  суми від”ємного значення  відповідно  були достатніми, як для проведеного  зменшення поточних зобов”язань з ПДВ за січень 2005р. у сумі 93,41грн., так і у сумі 583,90грн., зазначеної у зменшення поточних зобов”язань з ПДВ за лютий  2005р.   

          З  огляду на вищевикладене, не може вважатися правомірним застосування відповідачем (ДПІ у м. Ужгороді)  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2006р. №0001252341/0, оскільки застосування штрафної санкції можливе тільки з тієї підстави, коли платником податків було зазначено у поданих до податкового органу податкових деклараціях по податку на додану вартість у відповідних податкових звітних періодах від”ємне значення по ПДВ, яке в послідуючому, при проведенні перевірки податковим органом за даними податкового обліку такого платника податків було  спростовано у повному обсязі  та відповідно коли на вказану суму було  донараховано податкове зобов”язання у сумі, яка дорівнює сумі від”ємного значення або є більшою за таку суму. Вказане правило передбачено, як  нормами Закону України „Про податок на додану вартість” , так і нормами Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій органами державної податкової служби.     

          За вищенаведених обставин, позов в даній частині підлягає  до задоволення в повному обсязі та підлягають визнанню нечинними в повному обсязі, як податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 27.02.2006р. №0001252341/0 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, так і повторно прийняте податкове повідомлення – рішення  ДПІ у                             м. Ужгороді від  04.05.2006р. №0001252341/1 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, яким зазначено новий строк сплати вищезазначеної  штрафної (фінансової) санкції, застосованої за первинним  податковим повідомленням-рішенням  ДПІ у м. Ужгороді  від 27.02.2006р. №0001252341/0.

          4.   Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 16.08.1999р. №1494, з наступними змінами та доповненнями (далі –Порядок №1494), передбачено єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та п. 3   даного Порядку зазначено, що платниками   збору   за   спеціальне  використання  водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

          Пунктом 5  Порядку  №1494 передбачено, що об'єктом  обчислення  збору  за  спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

          Пунктом 16 Порядку  №1494 передбачено, що збір  за  використання водних ресурсів  не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб.

          Як вбачається з матеріалів акту перевірки,    товариством  09.11.2004р.  було укладено договір №225 з ДКП „ВУВКГ” на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації та за період протягом 9 місяців 2005р. товариством в середньому споживалось 207 м. куб. води  (розрахунок зроблено на підставі виставлених рахунків на воду КП „Водоканал” з березня 2005р. по вересень 2005р.) та загальна кількість спожитої води за даний період становить 2159м.куб., що зазначено на стор.22 акту перевірки (а.с.39).  Разом з тим, товариством  за І-ІІІ квартали 2005р. до податкового органу розрахунки по збору за спеціальне використання водних ресурсів не подавались та оскільки, як зазначено в акті перевірки, за виробничу діяльність - реалізацію як придбаної товарної продукції так і продукції власного виробництва, передбачено справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, податковим органом було донараховано товариству збір за  спеціальне використання водних ресурсів  за обсяги фактично використаної води, пов”язані з виробничою діяльністю (кулінарний, м”ясний цех та гріль) у загальній сумі 126,42грн.

          Як вбачається з матеріалів справи,  використання води для виробничої діяльності (кулінарного та м”ясного цехів  та грілю) здійснювалось товариством по  9 точках водовідведення та інше використання води здійснювалось для  забезпечення госппитних потреб товариства по 27 точках водовідведення (а.с.160-163).

          Як було зазначено вище, у відповідності до вимог норм  Порядку №1494, збір  за  спеціальне використання водних ресурсів справляється за воду, що використовується у виробничій діяльності підприємствами, установами та організаціям незалежно від форми власності та не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб.

           Отже, за вищенаведених обставин, збір  за  спеціальне використання водних ресурсів повинен справлятися за воду, яка використовувалась  товариством за період протягом 9 місяців 2005р. для виробничої діяльності (кулінарного та м”ясного цехів  та грілю) по  9 точках водовідведення.

          Оскільки на такі точки у товариства відсутні лічильники, які б засвідчували фактичний спожитий об”єм води  по  9 точках водовідведення, які використовувались товариством для  виробничої діяльності (кулінарного та м”ясного цехів  та грілю), тому суд бере за основу як кількість спожитої води по таких точках у пропорційному відношенні один до трьох у порівнянні з 27 точками  водовідведення використаної води для  забезпечення госппитних потреб товариства, тобто із загальної кількості 2159м.куб. спожитої води за період 9 місяців 2005р. на  9 точок  водовідведення, які використовувались товариством для  виробничої діяльності (кулінарного та м”ясного цехів  та грілю) припадає 1619,19м. куб. (2159м.куб. : 36 точок =59,97м.куб. х 9точок = 539,73м.куб. х 3) та з урахуванням встановленого нормативу збору 0,073 грн. за               1 м.куб. за період з 01.01. по 15.07.2005р.  та 0,1258 грн. за 1 м.куб. за період з 15.07. по 30.09.2005р., сума  збору  за  спеціальне використання водних ресурсів по  таких 9 точках водовідведення   за період з 01.01. по 15.07.2005р. повинна становити відповідно  122,58грн.  (2159м.куб. : 9 х 7 х 0,073грн.)  та  за період з 15.07 по 30.09.2005р. повинна становити відповідно  60,36грн.  (2159м.куб. : 9 х 2 х 0,1258грн.), а всього за 9 місяців  по 9 точках  водовідведення, які використовувались товариством для  виробничої діяльності (кулінарного та м”ясного цехів  та грілю) збір  за  спеціальне використання водних ресурсів становить  суму 182,94грн.

          Отже,  з урахуванням вищенаведених обставин, може вважатися правомірним донарахування  ДПІ у м. Ужгороді  ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” основного платежу по збору за  спеціальне використання водних ресурсів у сумі 182,94грн. за спірним податковим повідомленням –рішенням від  27.02.2006р. №0001272341/0.  

          Також вважається правомірним застосування  ДПІ у м. Ужгороді  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” за даним спірним податковим повідомленням –рішенням від  27.02.2006р. №0001272341/0 штрафної (фінансової) санкції у загальній сумі 680грн., як  за неподання  ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” за період 9 місяців 2005р.                                   (І–ІІІ квартали) розрахунків по збору  за  спеціальне використання водних ресурсів (170грн. х 3=510грн.) та у розмірі 170 грн.,  як  за донараховану суму податкового зобов” язання по збору за  спеціальне використання водних ресурсів.

          За вищенаведених обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у                       м. Ужгороді від 27.02.2006р. №0001272341/0 підлягає визнанню нечинним  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 56,52грн., так і повторно прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді     від  04.05.2006р. №0001272341/1 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 56,52грн.

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  5, 51,  105 п.3, 121 п.3, 122, 150 п.2, 160 п.3, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           1.    Позов задоволити частково, в уточненому предметі позовних вимог.

          2.     Визнати  нечинними:

        -    первинні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від  27.02.2006р.:

          - в повному обсязі №0001232341/0 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  в повному обсязі №0001252341/0 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

          -  частково №0001262341/0 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по податку на додану вартість з   вартості  реалізованої вторинної сировини у  сумі 273,90грн.  та  у сумі 136,95грн.  застосованої штрафної (фінансової) санкції по ньому;

          -  частково №0001272341/0 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 56,52грн.

          -  повторно прийняті  податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 04.05.2006р.:

          -  в повному обсязі №0001232341/1 про визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 212640грн. (в тому числі 177200грн. –основний платіж та 35440грн. штрафні (фінансові) санкції по ньому);

          -  в повному обсязі №0001252341/1 про застосування  до ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн. за виявлене завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість;

          -  частково №0001262341/1  в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.” податкового зобов”язання  по основному платежу по податку на додану вартість з   вартості  реалізованої вторинної сировини у  сумі 273,90грн.  та  у сумі 136,95грн.  застосованої штрафної (фінансової) санкції по ньому;

          -  частково №0001272341/1 в частині визначення ТОВ „Ужгород П.С.Ю.”  податкового зобов”язання  по основному платежу по платі за воду  у сумі 56,52грн.

3.  В іншій частині уточненого предмету  позовних вимог, у задоволенні позову відмовити.   

4.   Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

5.    Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

          Суддя                                                                       В.І. Карпинець