УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2011 р.справа № 2а-5242/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Рома"
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 03.12.2009р. у справі № 2а-5242/09/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Рома"
до
про Запорізької митниці
визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Рома" (далі по тексту позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням усіх уточнень, просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці (далі по тексту відповідач) про визначення митної вартості товарів від 27.08.2009 № 112000010/2009/000638/1; - зобов'язати відповідача прийняти рішення про застосування (визначення) митної вартості згідно з вантажною митною декларацією від 27.08.2009 № 1120000002/9/009384 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції); - визнати протиправним здійснене відповідачем нарахування в картці особових рахунків позивача податку на додану вартість по вантажній митній декларації від 27.08.2009 № 1120000002/9/009384; - зобов'язати відповідача внести зміни до картки особових рахунків позивача, здійснивши нарахування в картці особових рахунків позивача податку на додану вартість, що підлягав перерахуванню до держбюджету згідно з вантажною митною декларацією від 27.08.2009 № 1120000002/9/009384 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року було відкрито провадження у адміністартивній справі №2а-5242\09\0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Рома»до Запорізької митниці про скасування рішення суб»єкта про визначення митної вартості. \а.с.1\
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2009р. у справі № 2а-5242/09/0870 у задоволенні позову відмовлено \а.с.196 –суддя Прудивус О.В.\.
Постанова суду обґрунтована тим, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якого документу, поданого з метою визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Митна вартість товарів, яка була заявлена до митного оформлення позивачем, значно менша вартості, визначеної митним органом. На вимогу митного органу позивач не зміг підтвердити заявлену ним митну вартість товарів, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення № 638. На підставі зазначеного висновку, інші вимоги позивача суд також визнав неправомірними.
Позивач, не погодившись із винесеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність фактичних обставин справи висновкам суду, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити вимоги позову повністю \а.с.206-214\.
Прокурор про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому порядку, правом на участь в судовому засіданні не скористався. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі прокурора.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в суді, просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача просив суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити за їх необгрунтованістю, а постанову суду першої інстанції –залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2001р. товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика «Рома»було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Запорізької міської ради. \а.с.57\
Відповідач –Запорізька митниця, у відповідності до ст..14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
З наданої суду ксерокопії контракту \а.с.9-13\, 08.01.2009 між позивачем та CENTRAL NATIONAL GOTTESMAN EUROPE GMBH (Австрія) –продавець, був укладений контракт, за умовами якого продавець зобов'язався поставити позивачу паперову продукцію виробництва фірма Appleton (США), на умовах CIF - Одеса, в асортименті та кількості, визначених в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару встановлювалась у доларах США у відповідності до інвойсів.
Для митного оформлення товарів, які надійшли позивачу за контрактом, а саме: паперу самокопіювального в рулонах СВ, Black Superior WHT, RW 480 мм - 19383 кг - 91 рулон - довжина 8230 мм - щільність 54 г/кв. м, виробництва фірми Appleton (США), торгівельна марка NCR Paper (далі - товар), 26.08.2009 декларантом до відповідача була подана ВМД 9265, в графі 42 якої митна вартість товару була визначена як - 182 136,12 грн., в графі 44 були визначені документи, які додавались до ВМД.
Для визначення митної вартості зазначеного товару відповідач додатково витребував у декларанта документи, а саме: прайс-лист виробника товару, калькуляцію виробника товару, договори з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, інформацію зовнішньоторговельних організацій щодо вартості товару, а також запропоновано надати інші можливі документи. Перелік витребуваних документів був наведений відповідачем на звороті ДМВ 9265 і декларант був ознайомлений із цим переліком 27.08.2009, проте зазначив що надати додаткові документи не виявляється можливим.
Крім того, на копії ДМВ 9265, наданій суду відповідачем, в графі для відміток митного органу міститься відбиток штемпеля митниці про необхідність надання додаткових документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2009 у зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідачем із застосуванням методу № 6 на підставі бази даних цінової інформації Державної митної служби України було прийняте рішення № 638, яким митна вартість одного кілограму товару була визначена у розмірі 1,60 долар США, загальна сума визначена в розмірі - 31012,80 доларів США.
27.08.2009 декларантом відповідачу на заміну ВМД 9265 була надана ВМД 9384 та ДМВ 9384, в яких була визначена митна вартість товару на підставі рішення № 638. При цьому в графі 47 ВМД 9384 декларантом самостійно була визначена сума податку на додану вартість в розмірі 49 552, 25 грн.
28.08.2009 відповідачем була визнана митна вартість, визначена у ВМД 9384 та ДМВ 9384.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МК України визначено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Частиною 2 статті 264 МК України визначено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положення про обов'язок декларанта надати на вимогу митного органу додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості товарів закріплений в п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок декларування вартості).
З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач вимагав від позивача надання лише тих документів, які передбачені переліком, визначеним в частині 4 цього пункту.
Безпосередньо, необхідність перевірки визначення митної вартості товару, задекларованого позивачем, виникла у зв’язку з невідповідністю заявленої позивачем митної вартості товарів та визначенням такої вартості митним органом, що пов’язано з наступним.
З наданих декларантом відповідачу копій платіжних доручень в іноземній валюті від 25.06.2009 № 88 та від 06.08.2009 № 92, які додавались до ВМД 9265, позивачем на користь продавця в якості попередньої оплати за товар за контрактом на підставі інвойсів иА09008, 10, 14, 15, 901770, 901774 було сплачено 54 405,41 доларів США. При цьому, з наданих декларантом документів, встановити відповідність задекларованої в ДМВ 9265 та ДМВ 9265 митної вартості сумі, сплаченій позивачем на користь продавця, без надання додаткових документів не виявляється можливим.
З огляду на зазначені протиріччя, які не були усунені позивачем під час судового розгляду, ним не було надано жодного обґрунтування таких протиріч, колегія суддів вважає сумніви відповідача, щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів, обґрунтованими.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування вартості для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати, крім іншого ще й банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Колегія суддів вважає, що оскільки декларантом була зроблена заява про неможливість надання додаткових документів, то відповідач мав право на застосування іншого методу визначення митної вартості товарів. При цьому, приймається до уваги й та обставина, що методи визначення митної вартості, передбачені ст. ст. 267-272 МК України не були застосовані оскільки за умов, передбачених митним законодавством, їх застосування було неможливим.
До того ж, колегія суддів вважає вірним, що судом не було прийнято як доказ правильності визначення декларантом митної вартості відповідь державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»від 18.08.2009 № 1738 та експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-141, оскільки зазначені документи мають лише інформативний характер та не відтворюють фактичні правовідносини між позивачем та продавцем. Крім того, на момент прийняття рішення 638 експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОЦ-141 декларантом відповідачу не надавався.
З огляду на зазначене, твердження позивача, заявлене в апеляційній скарзі, стосовно того, що митному органу не надано права визначати митну вартість товарів іншим методом, ніж вибраний декларантом, є таким, що протирічить нормам чинного законодавства та до уваги колегією суддів не береться.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення прозастосування (визначення) митної вартості згідно з ВМД 9384, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що дія про вчинення якої відповідачем просить позивач ним фактично вчинена, оскільки саме на підставі рішення №638 декларантом була подана ВМД 9384, а митні вартості товару, які визначені в цих документах є однаковими.
Таким чином, колегія судді вважає, що рішення №638 є таким, що прийнятевідповідачем правомірно. Відтак, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №638, зобов'язання відповідача прийняти рішення про застосування (визначення) митної вартості згідно з ВМД 9384 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції), судом першої інстанції вірно задоволено не було.
Аналізуючи рішення суду щодо задоволення вимог позивача відносно визнання протиправним здійснене відповідачем нарахування в картці особових рахунків позивача податку на додану вартість по ВМД 9384 та зобов'язання відповідача внести зміни до картки особових рахунків позивача, колегія суддів вважає його правильним з огляду на таке.
Частиною 1 статті 260 МК України визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із приписами ч. З ст. 264 МК України в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Натомість, декларантом були подані нові ВМД 9384 та ДМВ 9384, тобто були вчинені добровільні самостійні дії, які свідчать про визнання визначеної митним органом митної вартості товарів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимога позивача про визнання протиправним здійснене відповідачем нарахування в картці особових рахунків позивача податку на додану вартість по ВМД 9384, є такою, що не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до картки особових рахунків позивача на підставі ВМД 9384, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що саме на підставі ВМД 9384 відповідачем і були внесені відомості, про зміну яких просить позивач.
Відтак, така вимога позивача є неприйнятною й такою що не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, зробив висновки, що відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.160,195,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Рома" - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2009р. у справі № 2а-5242/09/0870 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу –з дня складання постанови в повному обсязі. В повному обсязі ухвалу складено - 21 лютого2010р..
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко