КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2-а-3536/10/1070 Головуючий у 1- й інстанції Лиска І.Г.
Суддя - доповідач: Грищенко Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
15 лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Грищенко Т.М.,
суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі - Загродському В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_3" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ОСОБА_3" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0008392300/2 від 27 листопада 2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення №0008392300/2 від 27 листопада 2009 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 р. позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та направити справу для продовження розгляду.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «ОСОБА_3»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0008392300/2 від 27 листопада 2009 року.
У судове засідання 28 квітня 2010 року з'явився ОСОБА_2, який надав суду Довіреність на виконання представницьких повноважень №1 від 01.10.2009 року та посвідчення водія, в якому була відсутня повна інформація щодо особи представника, вказаного в довіреності, в зв'язку з чим його особу визнано не уповноваженою на ведення в суді справи від імені ПП «ОСОБА_3».
У судове засідання 15 липня 2010 року з'явився ОСОБА_2, який надав суду закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_2, де також була відсутня повна та належна інформація щодо особи представника, вказаного в довіреності, в зв'язку з чим його особу визнано не уповноваженою на ведення в суді справи від імені ПП «ОСОБА_3».
У судове засідання 22 вересня 2010 року з'явися ОСОБА_2, який надав суду Довіреність на виконання представницьких повноважень №1 від 04.08.2010 року на ОСОБА_2 та закордонний паспорт, в якому також була відсутня повна та належна інформація щодо особи представника, але не надав суду документ, який посвідчує його особу, а саме Паспорт громадянина України, в зв'язку з чим його особу також було визнано судом не уповноваженою на ведення в суді справи від імені ПП «ОСОБА_3».
Також, у судовому засіданні 22.09.2010 року участь директора ПП «ОСОБА_3»-ОСОБА_3 у судовому засіданні визнано судом обов'язковою.
У судове засідання 28 жовтня 2010 року та 25 листопада 2010 року директор ПП «ОСОБА_3»- ОСОБА_3 не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення - судової повістки, причин неявки в судове засідання позивач суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю.
Однак, за обставин справи та з змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що в судових засіданнях, які відбулись 28.04.2010 року, 15.07.2010 року, 22.09.2010 року та 28.10.2010 року, суд першої інстанції не визнавав гр. ОСОБА_2 (який був присутній в даних судових засіданнях), уповноваженою особою на ведення справи від імені ПП «ОСОБА_3».
У вище вказаних випадках, ПП «ОСОБА_3»уповноважував гр. ОСОБА_2 представляти свої інтереси в адміністративному суді згідно довіреностей під № 1 від 01.10.2010 року та від 04.08.2010 року.
28.04.2010 року в судовому засіданні гр. ОСОБА_2 надав суду для встановлення своєї особи посвідчення водія та для підтвердження своїх повноважень довіреність № 1 від 01.10.2010 року.
Пунктом 23 Постанови КМ України, від 08.05.1993, № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" вказано, що посвідчення водія видається особисто під розписку після пред'явлення паспорта або іншого документа, що його замінює. Таким чином, посвідчення водія видається на підставі даних що містяться в паспорті громадянина України, а отже, посвідчення водія, видане компетентним органом держави, встановлює певну особу громадянина України.
15.07.2010 року в судовому засіданні гр. ОСОБА_2 надав суду для встановлення своєї особи закордонний паспорт (паспорт громадянина України для виїзду за кордон) НОМЕР_1 виданий 21.12.2004 року та для підтвердження своїх повноважень довіреність № 1 від 01.10.2010 року, але суд першої інстанції повторно не визнавав гр. ОСОБА_2 уповноваженою особою на ведення справи від імені ПП «ОСОБА_3».
22.09.2010 року та 28.10.2010 року гр. ОСОБА_2 з'являвся в суді першої інстанції як представник ПП «ОСОБА_3»та надавав суду для встановлення своєї особи закордонний паспорт (паспорт громадянина України для виїзду за кордон) НОМЕР_1 виданий 21.12.2004 року та для підтвердження своїх повноважень довіреність від 04.08.2010 року, але суд першої інстанції в котрий раз не визнавав гр. ОСОБА_2 уповноваженою особою на ведення справи від імені ПП «ОСОБА_3».
Слід зазначити, що КАСУ не визначає яким чином та якими документами суд встановлює особу представника сторони процесу. Також, даний кодекс не містить обмежень, або заборон для осіб, які прибули у судове засідання, надавати суду в підтвердження своєї особи ті чи інші документи, що встановлюють їх особу, що узгоджується з ч. 1 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, на обґрунтування свого рішення про залишення без розгляду адміністративного позову ПП «ОСОБА_3», в ухвалі від 25.11.2010 року судом зазначено, що директор ПП «ОСОБА_3»в судові засідання 28.10.2010 року та 25.10.2010 року не з'явився, та причини неявки в судове засідання не повідомив.
Слід зазначити, що ч. З ст. 128 КАСУ передбачено право суду залишити позовну заяву без розгляду тільки за умови:
1. «повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду». Тобто позивач (в даному випадку ПП «ОСОБА_3») має мінімум два рази не з'явитись в судове засідання.
2. позивач повторно не прибув в судове засідання «без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття».
Тобто, поважність або неповажність причин неприбуття позивача, а також неповідомлення чи повідомлення позивачем про причини неприбуття в судове засідання суд в даному випадку мав встановити в третьому після неявки позивача судовому засіданні і лише потім вирішити питання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206, 207 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_3" – задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 р. –скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: