КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-292/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"08" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Грищенко Т.М.,
суддів - Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.
при секретарі - Загродському В.М.
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Прокурора Мурованокуриловецького району до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області, треті особи Міністерство аграрної політики України, приватне підприємство «Спецземтехніка»про скасування розпорядження № 464 від 12.11.2007р. та зобов'язання вчинити дії –
В С Т А Н О В И В:
14.01.2009р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області з адміністративним позовом до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області, треті особи Міністерство аграрної політики України, приватне підприємство «Спецземтехніка»про скасування розпорядження № 464 від 12.11.2007р. та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.09 р. у задоволенні позову прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області про скасування розпорядження № 464 від 12.11.2007р. та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міністерство аграрної політики України звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій останнє просить скасувати постанову місцевого адміністративного суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим адміністративним судом норм матеріального права і, зокрема, ст.ст.92,141 Земельного кодексу України та ч.5 ст.75 Господарського кодексу України.
Третьою особою у справі-приватним підприємством «Спецземтехніка»надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову місцевого адміністративного суду-без змін. В обґрунтування своєї позиції у справі ПП «Спецземтехніка» посилається на припинення підприємницької діяльності Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»у зв’язку з визнанням останнього банкрутом, що на думку третьої особи, унеможливлює поновлення права користування землею ДП «Сільськогосподарське підприємство «Україна». Крім того третя особа у справі в своїх запереченнях на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що на момент прийняття Мурованокурилевецькою райдержадміністрацією спірного розпорядження згода Міністерства аграрної політики України на вилучення земельних ділянок законодавством не вимагалась, що на думку третьої особи, свідчить про правомірність зазначеного розпорядження та законність рішення суду першої інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи прокуратурою Мурованокуриловецького району Вінницької області в порядку нагляду проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при прийнятті головою Мурованокуриловецької районної державної адміністрації розпорядження № 464 від 12 листопада 2007 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»с. Немерче та передачі їх до земель запасу Немерченської сільської ради».
Зазначеним розпорядженням відповідно до статей 6, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 17, 92, 95, 96, 140, 142, 149 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України припинено право постійного користування державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна» на земельні ділянки загальною площею 3792,35 га на території Немерченської сільської ради у зв’язку з добровільною відмовою від користування.
В результаті проведеної перевірки додержання вимог змельного законодавства прокуратурою Мурованокуриловецького району Вінницької області 31.10.2008 року винесено протест №1761 на розпорядження голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 464 від 12 листопада 2007 року.
За наслідками розгляду зазначеного протесту Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією в його задоволенні 07.11.2008 року було відмовлено.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 16.12.1994 року Радгоспу «Поділля»Немерченською сільською радою народних депутатів Мурованокуриловецького району Вінницької області надано у постійне користування 3791,5 га землі сільськогосподарського призначення на підставі рішення Немерченської сільської ради народних депутатів від 30.03.1994р. 15 сесії 21 скликання.
Згідно із постановою Президії Української академії аграрних наук від 16.02.2000р. вирішено створити на базі частини майна та частини землі дослідного господарства «Поділля»дослідне господарство «Україна»на самостійному балансі з правами юридичної особи, що підпорядковане Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції.
Дослідне господарство «Україна»зареєстроване на підставі рішення управління економіки Мурованокуриловецької районної державної адміністрації за №Ю-00010045 від 31.03.2000р.
На підставі постанови президії Української академії аграрних наук від 18.07.2002р. Вінницькою державною сільськогосподарською станцією виданий наказ від 01.08.2002р., за яким дослідне господарство «Поділля» втратило статус юридичної особи, а його правонаступником стало дослідне господарство «Україна».
Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 10.12.2004р. № 447/9 «Про передачу дослідних господарств Української академії аграрних наук до сфери управління Мінагрополітики України»дослідне господарство «Україна»Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 29.11.2005р. № 659 «Про перейменування дослідного господарства «Україна»Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, зазначене підприємство перейменовано в державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна», що є правонаступником дослідного господарства «Україна»Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, засноване на державній власності, та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.
Згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.
Порядок припинення права постійного користування земельним ділянками передбачений у частинах 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до яких припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що землекористувач (правонаступник) державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна», враховуючи фінансовий стан, а також повну відсутність тракторів і сільськогосподарської техніки для обробки землі звернулось до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області з проханням вилучити із його користування землі загальною площею 3424,65 га.
В зв'язку з цим, 12.11.2007р. Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією прийняте оскаржуване розпорядження №464, за яким право постійного користування державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»на земельні ділянки площею 3792,35 га припинено. Вищезазначені земельні ділянки у розмірі 3790,85 га віднесені до земель запасу та загальною площею 1,5 га до земель не наданих у власність або в постійне користування в межах населених пунктів.
У відповідності до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Статтею 42 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Водночас статтею 74 Господарського Кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Згідно ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Виходячи із змісту ст.ст.42,74 Господарського кодексу України за своїм правовим статусом державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна»є державним комерційним підприємством і є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто здійснює підприємницьку діяльність. Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна»не може мати майно на праві власності, а володіє ним виключно на праві повного господарського відання.
Стаття 23 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.
Як правильно встановлено місцевим адміністративним судом 03.08.2007 р. за заявою Управління ПФУ у Мурованокуриловецькому р-ні, Мурованокуриловецького районного центру зайнятості Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/440-07 про визнання Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Україна»банкрутом. 30.10.2007 р. в газеті “Голос України” № 197 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство “Україна».
Також Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що 19.12.2007 р. до Господарського суду Вінницької області подано клопотання арбітражного керуючого Глєбова В.Ф. та голови комітету кредиторів –Управління ПФУ Мурованокуриловецькому р-ні про перехід до стадії ліквідації. Зазначене питання вирішувалось на засіданні комітету кредиторів 18.12.2007 р., заяв осіб, які б виявили бажання бути інвесторами, не надходило, а відомості про майновий стан підприємства –боржника підтверджують необхідність переходу до ліквідаційної процедури.
24.01.2008 року Господарським суд Вінницької області Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство “Україна” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначена постанова міститься в матеріалах справи та була досліджена судом першої інстанції. Існування такої постанови та її чинність сторонами спору не заперечується.
Як правильно встановлено судом першої інстанції ч.4 статті 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що у разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна»припинило підприємницьку діяльність саме у зв’язку з банкрутством.
Таким чином, Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією Вінницької області дотриманий порядок припинення права постійного користування на земельну ділянку площею 3792,35 га державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна».
У апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики України звертає увагу на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»відбулося без згоди Міністерства.
Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеним твердженням апелянта, зважаючи на наступне.
Як правильно встановлено місцевим адміністративним судом державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Україна»підпорядковане та підзвітне Міністерству аграрної політики України.
Відповідно до п. 4.8 Статуту підприємства державне підприємство «Сільськогосподарська підприємство «Україна»здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка площею 3791,5 га знаходилась на праві постійного користування у державного підприємства на підставі рішення Немерченської сільської ради народних депутатів від 30.03.1994р. 15 сесії 21 скликання.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Таким чином, вищезазначена земельна ділянка не є ані власністю державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»ані власністю Міністерства аграрної політики України.
Водночас пункт 4.5 Статуту підприємства стосується лише того, що підприємство не має права відчужувати без згоди Міністерства аграрної політики України лише те майно (земельні ділянки), яке належить йому на праві власності.
В іншому випадку розпорядження землею здійснюють органи виконавчої влади, яким є Мурованокуриловецька районна державна адміністрація Вінницької області щодо земель, розташованих в межах адміністративно-територіальної одиниці.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Земельний кодекс України, а саме стаття 142, вимагає лише наявність звернення землекористувача із заявою про припинення права постійного користування земельного ділянкою, а не згоду органів центральної влади, яким вони підпорядковані.
Відтак при зверненні державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою згода Міністерства аграрної політики України не була обов’язковою. Більш того передача земельної ділянки в постійне користування ніяким чином не стосується зміни власника. При цьому, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що передача у постійне користування здійснювалась конкретно визначеній юридичній особі, а не Міністерству аграрної політики Україні чи будь-якій іншій організації, органу державної влади тощо.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого адміністративного суду про те, що Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією обґрунтовано прийняте розпорядження №464, за яким право постійного користування державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Україна»на земельні ділянки площею 3224.65 га припинено.
Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основ законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, з повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова суду ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративний суду від 27 березня 2009 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: