Справа № 2-13/2007/р.
РІШЕННЯ
Іменем України
28 березня 2007 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Копчинського В.І.
при секретарі Лисюк О.П.
з участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, про визнання будиноковолодіння об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Уг частину будинку та визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в позові вказує, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 1960 року. Проживали в своїй квартирі в м.Калинівка. Батьки чоловіка проживали в с.Мізяків, Калинівського району, мали власний будинок. Вона за час спільного проживання з чоловіком, як будівельник, власними силами, за власні кошти провели капітальний ремонт в будинку його батьків, зробили переобладнання, перекрили дах будинку, обклали будинок цеглою, знесли старі господарські будівлі і побудували нові, добудували гараж, тому вартість будинку істотно збільшилась, а будинок став спільною з її чоловіком власністю, а тому має право на Уг частину будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_5 помер, але перед смертю будинок без її згоди був проданий відповідачці, тому просить договір купівлі-продажу будинку визнати недійсним.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і разом зі своїм представником ОСОБА_6 суду пояснили, що з покійним чоловіком ОСОБА_5 були в зареєстрованому шлюбі з 1960 року, проживали в будинку його батьків, а з 1976 року переїхали в квартиру в м.Калинівка. До батьків чоловіка навідувалися і допомагали, в 1982 році приймали участь у добудові веранди, обмурували хату цеглою, перекрили дах шифером. В 1983 році мати чоловіка померла. В 1987 році вона разом з чоловіком побудували новий сарай та гараж під мотоцикл. В 1991 році помер батько чоловіка, останній переїхав проживати в будинок батьків, а ОСОБА_1 залишилася проживати в м.Калинівка, але були однією сім"єю. В 2002 році шлюб розірвали, майно не ділили, продовжували підтримувати сімейні стосунки. З вересня 2005 року від сторонніх осіб взнала, що ОСОБА_5 продав хату ОСОБА_4. Вона цю угоду не оспорювала. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер, вона на похороні не була, хто хоронив не знає. Чоловік при житті прийняв спадщину, одержав свідоцтво про право власності на будинок через сільську раду незаконно, вона це оспорювала в суді, але позов не задовольнили. Вважає, що вона приймала участь в переобладнанні будинку, вартість будинку істотно збільшилася, тому половина будинку належить її, а інша половина покійному чоловікові і на цій підставі просить договір купівлі-продажу будинку визнати недійсним. Крім того, просить поновити строк позовної давності для звернення до суду про оспорювання права сумісної власності на будинок.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнає, оскільки вважає, що на законних підставах купила хату. Суду пояснила, що в серпні 2005 року взнала, що ОСОБА_5 продає будинок, з ним поговорила, просив привезти нотаріуса додому, що вона і зробила, за
2
будинок заплатила 3 тис.грн. Просив пожити в будинку, поки на городі збере урожай. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, жив він одиноко, тому організацією похорон і поминальний обід займалася її мати, яка і понесла всі витрати. Позивачки на похоронах не було, бо вони давно разом не живуть, шлюб розірваний. В день похорон приїхав старший син ОСОБА_7 і в цей же день поїхав, з батьком також був в неприязних відносинах. Рухоме майно з будинку -діван, крісло, телевізор забрала племінниця ОСОБА_8. Приблизно через тиждень-два після похорон позивачка стала пред"являти претензії, щоб повернути її будинок, бо він належить її. Від односельчан її відомо, що будинок належав покійним батькам ОСОБА_5, він його прийняв у спадщину. Будинок старий, ніякого переобладнання в ньому позивачка не робила, не було також добудов. Вважає, що позивачка до цього будинку не має ніякого відношення, тому позов її безпідставний.
Оцінивши зібрані докази по справі, вислухавши пояснення сторін, представника та свідків, суд вважає позов ОСОБА_1 не задовольнити по таких підставах.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка та її покійний чоловік ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, проживали в квартирі м.Калинівка. Після смерті своїх батьків ОСОБА_5 в 1991 році залишив сім"ю і переїхав проживати в батьківську хату АДРЕСА_1, де і проживав одиноко. В 2002 році шлюб з позивачкою було розірвано. 2.09.05 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинок продав його відповідачці. Позивачка як на підставу своїх вимог посилається, що вона власними силами, за власні кошти з чоловіком робили переобладнання будинку батьків чоловіка, тому і набула права власності на його частину.
Суд на вимогу позивачки призначив будівельну експертизу на предмет встановлення факту переобладнання будинку, проте позивачка відмовилася оплатити вартість проте експертизи, а з часом відмовилася від її проведення.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що будинок обкладали цеглою, перекривали шифером дах в 1980-1982 роках покійні батьки ОСОБА_5, а позивачка, як невістка, допомагала зі своїм чоловіком. В 1987 році, уже після смерті матері чоловіка, позивачка з чоловіком побудували гараж під мотоцикл. В 1991 році ОСОБА_5 після смерті батька став жити одиноко. В 1991-92 роках жив разом з позивачкою, а потім жив одиноко. Позивачки на похороні чоловіка не бачили, з дітьми не спілкувався.
Виходячи з принципів змагальності, диспозитивності та обов'язків доказування і поданих доказів, визначених ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких доказів щодо зміни в розмірах корисної площі будинку і в частках співвласників внаслідок його надбудови, прибудови або перебудування позивачка ОСОБА_1 суду не надала.
Споруднення господарських будівель - гаража, сарая (з показів позивачки) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки у праві власності на будинок.
Відповідно до роз'яснення п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4.10.91 року № 7 (зі змінами) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визначення права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони давали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім"ї власника жилого будинку, якщо вони брати участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт будинку перевищували покладений на
3
них ст. 156 ЖК обов"язок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки щодо набуття нею права власності на 1/2 частину будинку, як одного із подружжя, є безпідставними.
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 31.08.05 p., виданого виконкомом Мізяківської сільської ради та зареєстрованого у Вінницькому БТІ 31.08.05 р. За № 207 є власником житлового будинку з погосподарськими будівлями АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст.4, 15, 19 Закону України "Про власність" громадянин, якому належить право приватної власності на жилий будинок має право розпоряджатися цим майном на свій розсуд: заповідати, продавати, обмінювати, здавати в оренду та інше.
Здійснюючи своє право, ОСОБА_5 2.09.05 р. у встановленому законом порядку через нотаріуса продав належний йому житловий будинок відповідачці ОСОБА_4.
Обставин, від яких залежить наявність підстав для визнання цього договору купівлі-продажу будинку недійсним, позивачка суду не довела, тому в цій частині її позовних вимог також слід відмовити.
Крім того, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 пропустила встановлений ст.72 СК України трьохрічний строк позовної давності до вимог про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки шлюб позивачка з покійним чоловіком ОСОБА_5 розірвали 28.02.02 року, а звернулася з вимогою про поділ 24.01.06 p., тобто майже через 4 роки.
Поважних причин для його поновлення позивачка суду не довела, тому в цій частині вимог її також слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.319 ЦК України, ст.ст.4, 15, 19 ЗУ "Про власність", ст.72 СК України, ст.ст.10, 11, 60,212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, про визнання будиноковолодіння об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Уг частину будинку та визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним не задовольнити із-за безпідставності заявлених вимог.
Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду заяви про апеляційне оскарження та подачі протягом 20 днів після такої заяви самої апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.