Справа № 2- А-56/2007 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2007 року                          Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого                        Копчинського В.І.

при секретарі                                      Лисюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області про визнання дій командування військової частини А-1119 м.Калинівка-4 неправомірними та зобов'язання військової частини А-1119 нарахувати і виплатити грошову компенсацію за продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові вказує, що проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України і знаходився на продовольчому та грошовому забезпеченні у військовій частині А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області. Однак, порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого у військовій частині перед ним утворилася заборгованість. Тому він звернувся в суд з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги змінив, просив визнання дій командування військової частини А-1119 м.Калинівка-4 неправомірними та зобов'язати військову частину А-1119 нарахувати і виплатити грошову компенсацію за продовольче забезпечення, від вимог про стягнення компенсації з урахуванням індексу інфляції відмовляється.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, від командира військової частини А-1119 м.Калинівка-4 надійшли заперечення на позовну заяву, в яких військова частина позовні вимоги не визнає.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, в судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України і знаходився на продовольчому та грошовому забезпеченні у військовій частині А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області. Однак, в порушення вимог законодавства він не отримував продовольчого забезпечення та грошової компенсації за нього з березня 2000 року по 14.12.2006 року.

Згідно ч.2 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Крім того, згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, яка передбачає отримання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків, або, по їх бажанню, грошової компенсації за них, а також згідно Постанови КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» позивачі забезпечувались продовольчими пайками по нормі №7 (згідно посади).

2

З 11.03.2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів» від 17.02.2000 року була призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Тому з 23.07.2001 року позивач не отримував ні продовольчих пайків, ні грошової компенсації за них.

Ч.З ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Крім цього, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» гарантує отримання військовослужбовцями за рахунок держави продовольчого забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, і дія даної норми не призупинялась ніякими нормативними актами.

Так, відповідно до Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року, забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими Постановою КМУ № 426 від 29.03.2002 року. Військовослужбовцям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм. Тому позивач повинен був отримувати продовольче забезпечення до 29.03.2002 року за відповідною нормою Постанови КМУ від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», а з 29.03.2002 року - за відповідною нормою Постановою КМУ № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань». Але позивач не отримував ні продовольчих пайків, ні компенсації за них.Тому вимоги позивача є законними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 22 Конституції України, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», Положенням про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженим Наказом Міністерства оборони України № 402 від 09.12.2002 року, ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати дії командування військової частини А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області щодо невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення неправомірними.

Зобов"язати військову частину А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 14.12.2006 року без урахування компенсації втрати частини грошових доходів.

Стягнути з військової частини А-1119 м.Калинівка-4, Вінницької області 51 грн. державного мита в доход держави.

Постанова може бути оскарженою до апеляційного суду Вінницької області шляхом

подачі протягом 10 днів з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження та

подачі протягом 20 днів після такої заяви самої апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186

КАС України.