17.02.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-209/11 р. Головуючий у першій
інстанції Бухарєва Т.І.
Категорія 23 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Птіціної В.І., Лівінського С.В.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
позивача - ОСОБА_3,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Комунальне підприємство „Житлосервіс № 14”, про зміну умов договору найму жилого приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в м. Севастополі, третя особа – ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зобов’язання зняти з реєстраційного обліку, -
В С Т А Н О В И Л А :
03.05.2007 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Комунальне підприємство „Житлосервіс № 14” про зміну умов договору житлового найму в квартирі АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що з 2006 року стосунки між ним та дружиною погіршились, ОСОБА_5 перешкоджала проживанню його в квартирі, змінити добровільно умови договору житлового найму відмовилась. Після розірвання шлюбу 19.04.2007 року, він проживає в ізольованій кімнаті 13.8 кв. м і просить заключити з ним окремий договір житлового найму на цю кімнату. В судовому засіданні ОСОБА_3 змінив позовні вимоги та просив укласти з ним окремий договір житлового найму на кімнату розміром 9.8 кв. м.
18.10.2007 р. ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в м. Севастополі, третя особа – ОСОБА_6, в якому просила визнати ОСОБА_3 втратившим право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що з березня 2006 року позивач за первісним позовом у спірній квартирі не проживає. У вересні, жовтні 2007 року він двічі приходив у квартиру, просив звільнити йому кімнату. Кімнату площею 9,8 кв. м йому звільнили, проте він більш не приходив, перешкод у користуванні спірним житлом йому ніхто не чинив, замок змінили в лютому - березні 2008 року, тому що він зламався, але в присутності членів сім'ї ОСОБА_3 міг зайти в квартиру. Зазначає також, що свої речі позивач з квартири забрав до квартири нової дружини з якою одружився літом 2007 року.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Провадження в частині зустрічних вимог про зобов’язання зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 закрито . Позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні підлягають відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 тривалий час без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_1
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає обставинам справи.
За положеннями чч. 1, 2, п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами) роз’яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5, є наймачем квартири АДРЕСА_1 В квартирі зареєстровані також ОСОБА_3 - колишній чоловік, ОСОБА_7 - неповнолітній син, ОСОБА_6 - мати наймача. Квартира складається з 3-х житлових кімнат площею 17.8 кв. м, 13.9 кв. м. 9.8 кв. м, коридору, кухні, ванної, туалету, балкону та вбудованої шафи, загальна площа квартири - 58.78 кв. м, житлова - 41.5 кв. м.
З березня 2006 року ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі. Спочатку він забрав свої речі та переселився в квартиру ОСОБА_6 на вул. ОСОБА_8 де проживав до січня 2007 року, про що у суді першої інстанції не заперечували сторони по справі та підтверджували свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і що підтверджується актом від 27.06.2007 року (а.с. 47).
В квітні 2007 року сторони розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 6) та 01 липня 2007 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_12 - сестра позивача ОСОБА_3 підтвердила у суді першої інстанції, що у брата є ключі від спірної квартири та він туди приходить, коли не має ОСОБА_5, також зазначила, що брат має ј частину квартири АДРЕСА_2
Свідок ОСОБА_13 підтвердила у суді першої інстанції, що по заяві позивача, про те що йому перешкоджають проживати в квартирі, у квітні 2008 року в спірну квартиру виходила комісія. Комісію разом з ОСОБА_3 без перешкоди запустили в квартиру. Співмешканець ОСОБА_5, пояснив, що остання заборонила пускати сторонніх, але ОСОБА_3 не є сторонній і він його пускає. Підтвердив, що замок змінили в березні 2008 року, однак перешкод в проживанні ОСОБА_3 у квартирі не чинять, звільнили йому кімнату, але він не заселяється, квартирну плату та комунальні послуги не сплачує. Все це було зазначено в акті.
Колегія суддів також звертає увагу на заяву ОСОБА_3, адресовану начальнику Балаклавського РВ УМВС України у м. Севастополі, в якій зазначено, що в кінці 2006 року ОСОБА_5 через особисту неприязнь стала перешкоджати йому у проживанні в АДРЕСА_1 (а.с31), тобто сам ОСОБА_3 не стверджує, що перешкоди у користуванні спірною квартирою виникли у березні 2006 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_3 не проживав в спірній квартирі без поважних причин з березня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.
Проте довід апеляційної скарги стосовно того, що у період з березня 2006 року по січень 2007 року ОСОБА_3 не проживав у АДРЕСА_1, через хворобу ОСОБА_6, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладені обставини справи, вимоги закону, належно оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 більше шести місяців без поважних причин не проживав у спірній квартирі, а тому, на підставі ст.71 ЖК України може бути визнаний таким, що втратив право користування цим житлом, в зв’язку з чим позов ОСОБА_3 про зміну умов договору найму квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують.
За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.П.Клочко
Судді: В.І.Птіціна
С.В.Лівінський