Справа №2-20/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 січня  2011 року                                                                    Знам'янський міськрайонний суд

                                                                                                     Кіровоградської області

у складі: головуючої - судді Павловської І. А.

               при секретарі  Чукановій О.А.,

              за участю позивача ОСОБА_1,

              відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду  міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні загальним входом до подвір’я та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою і,  уточнивши  позовні вимоги, просить  прийняти рішення, яким зобов’язати  ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним загальним входом до подвір’я шляхом надання йому  вільної можливості проходу через  подвір’я до своєї квартири, а також усунути перешкоди в користуванні при будинковими будівлями, а саме частиною сараю розміром 4х2 м.кв., частиною погребу розміром 2х2, що знаходяться на загальному подвір’ї.

          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що  4 січня 1997 року ним придбана квартира АДРЕСА_1, що в місті Знам'янка Кіровоградська область, де він мешкає на даний час із сім’єю. При цьому власником квартира АДРЕСА_2 вказаного будинку являється ОСОБА_2.

          Земельна ділянка на якій побудований даний будинок, при будинкова територія та  споруди, що знаходяться на подвір’ї, а саме сарай розміром 4х2 м.кв., погреб розміром 2х2, знаходяться у їх спільному користуванні. Протягом 10 років зазначеними спорудами вони користувались за домовленістю, але у 2008 року відповідач несподівано змінила думку та почала чинити перешкоди позивачу в користуванні загальним входом до подвір'я, що розташований біля вікон її квартири, та через який позивач має можливість потрапити до власної квартири. Прохання позивача, щодо припинення створювати перешкоди для проходу до власної квартири відповідач  не реагує. Крім того, ОСОБА_2 стала вимагати від позивача зробити окремий вхід до подвір'я і користуватися ним. Однак  вчинення відповідних дій неможливо у зв’язку із розташуванням будинку поблизу інших будівель. Окрім того, відповідач самовільно зайняла придворові будівлі: сарай розміром 4х2 м.кв., та погріб розміром 2х2 м.кв.,  які відповідно до акту від 03 липня 1997 року знаходяться на території подвір'я позивача та закріплені за ним. На прохання позивача звільнити сарай та погріб, відповідач відповідає відмовою.            

          У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. При цьому зауважив на  перешкодах, що чиняться ОСОБА_2 йому та членам його сім’ї, що проживають разом із ним, під час користування входом до подвір’я. Також зазначив, що на час купівлі зазначеної квартири  сарай та погреб  на подвір’ї були збудовані, коли вони будувались йому невідомо, продавець зазначила, що вони перебувають у спільному користуванні із  ОСОБА_2 Крім того, ним, як відповідачкою біля будинку здійснювалось будівництво інших будівель. На даний час сараєм і погребом користується лише  ОСОБА_2, яка  не дає можливості йому вільно також проходити на територію домоволодіння через вхід, зауважуючи на тому, щоб він користувався іншим входом, який розташований на його частині подвір’я. Однак, вказана калітка не являється входом до подвір’я, оскільки веде на територію подвір’я іншого будинку і збудована була лише для винесення сміття. На даний час нею ніхто не користується.

          Відповідач ОСОБА_2, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона  дійсно являється власником квартира АДРЕСА_2. Даний будинок є трьохквартирним і квартиру АДРЕСА_1 займає позивач, а квартиру АДРЕСА_3 –ОСОБА_3 яка, побудувавши паркан, окремий вхід, відділила чистину подвір’я собі. Іншою частиною подвір’я користуються вони із позивачем спільно. При цьому  прибирання території біля будинку здійснює лише вона, а ОСОБА_1, якого часто відвідують друзі, систематично заважає її відпочинку. Останній має вхід на подвір’я окремий, але не бажає ним користуватись, засмічуючи тим самим  вхід до її квартири. На прибудинковій території дійсно знаходяться  споруди, деякі з яких будувала вона. Але під час покупки даної квартири, попередні власники  розповіли, що сарай та погреб,  розташовані біля будинку, являються її власністю, за таких обставин вона постійно ними користувалась, за власні кошти проводила поточний ремонт і вважала себе єдиним власником вищевказаних споруд. Вважає, що вона ніяким чином не порушує прав позивача, оскільки вона має право користуватися своєю власністю на власний розсуд.

          Вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін, допитавши свідків, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши письмові матеріали цивільної справи, оглянувши  інвентарну справу  № 3417, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за наступних обставин.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          ОСОБА_1 дійсно являється власником  квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 4 січня 1997 року, посвідченого Знам’янською державною нотаріальною конторою (а.с.7). Зазначена квартира загальною площею 35, 5 кв.м. При цьому відповідачу ОСОБА_2, згідно  договору  купівлі-продажу, посвідченого  державним нотаріусом державним нотаріусом Знам’янської  міської державної   нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_423 жовтня 1996 року № 1-1460, належить квартира АДРЕСА_2. Сторони  являються власниками квартир, що знаходяться у трьохквартирному житловому будинку у зв’язку із чим  на праві спільної сумісної власності їм належать будівлі загального користування, а також будівлі і споруди, призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир і власників нежитлових приміщень, що розташовані  у житловому будинку.

          При цьому, як позивач так і відповідач на при будинковій території, що є  їх спільною сумісною власністю, самочинно здійснили будівництво прибудов та сараїв, якими  особисто користуються.

          Але сарай розміром 4х2 м.кв. та погреб розміром 2х2, що знаходяться на загальному подвір’ї  сторони не будували, при цьому встановити хто саме і коли здійснив будівництво даних споруд не надається можливим, оскільки відомості про це відсутні, як і відомості щодо законності підстав їх будівництва та введення в експлуатацію.

          За таких обставин, як позивач так і відповідач не мають достатніх підстав для користування вказаними приміщеннями, у зв’язку із чим у даній частині позовні вимоги не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

          Однак, паркан та вхід  на подвір’я на законних підставах перебуває  у спільній власності  власників квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 оскільки побудовані у 1963 році згідно плану та інших погоджених у встановленому законом порядку документів.

          Частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим щодо допоміжних приміщень та приміщень загального користування у дво- або багатоквартирному  будинку. Зокрема за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної  власності закріплюються приміщення приміщення загального користування, опорні конструкції  будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більш ніж одну квартиру. Ця норма  встановлює порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнаннями, які є невід’ємною частиною  будинку, а тому переходять до набувача разом із відчуженням самої квартири.

          Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Тобто  власник майна має право вимогати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому  користуватися чи розпоряджатися своїм майном. Підставою відповідного звернення до суду може слугувати посилання позивача на належне йому право користуватись і розпоряджатись майном, а також факти , що підтверджують дії відповідача у створені позивачеві перешкод, щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.

          Факт чинення перешкод ОСОБА_2 позивачу у користуванні  загальним входом на подвір’я встановлений, як наявним у матеріалах справи актом комісії(а.с. 12) та поясненнями допитаних у  суді свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 які пояснили, що відповідач дійсно користується прибудинковими спорудами  сараєм та погребом самостійно, при цьому займається ремонтом даних будівель і доглядом за ними. Вхід  до території домоволодіння, власниками якого є сторони, із вулиці Матросова один, хоч  паркан дійсно має це один вихід, однак він веде на територію іншого  домоволодіння і ним ніхто не користується. При цьому відповідач перешкоджає ОСОБА_1 користуватись загальним входом на подвір’я, наполягаючи  на його користуванні саме іншою каліткою, оскільки останній  не допомогає їй у догляді при будинкової території і заважає під час відпочинку.

          Дані свідчення    підтвердила у судовому засіданні і відповідач ОСОБА_2

          Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо усунення перешкод у користуванні ним загальним входом на подвір’я шляхом надання вільної можливості проходу через подвір’я до квартири є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного та  ст.ст.357, 391, ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218  ЦПК України,-

                                                            ВИРІШИВ:  

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні загальним входом  до подвір’я та користуванні при будинковими будівлями задовольними  частково.

          Зобов’язати ОСОБА_2 припинити чинення перешкод у користуванні ОСОБА_1 загальним входом на подвір’я   будинку АДРЕСА_1 надавши ОСОБА_1 можливість вільного користування входом до подвір’я.

          У задоволенні  іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          На рішення суду може бути подана  апеляційна скарга  до апеляційного суду Кіровоградської області у десятиденний  строк з дня проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти  днів з дня отримання  копії рішення.

Суддя:                                                                             (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Знам‘янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                                                          І.А. Павловська