ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
14.09.06 Справа № 13/133
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Судді-доповідача Л.Л.Давид
судді Х.В.Мурської
судді Г.І.Мельник
при секретарі В.Т. Мазурській
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31” за вих. № 311 від 19.07.2006 року
на постанову Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2006 року
у справі № 13/133
за позовом Прокурора міста Чернівців в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31”, м. Чернівці
про стягнення 28 116,69 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році
за участю представників сторін:
прокуратура: Куцик В.Б. –прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах ( посвідчення № 413 від 01.07.2002 р.);
від позивача: не з”явились;
від відповідача: Колодій О.В. –представник (довіреність за вих. № 16/1 від 10.06.2006 року);
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2006 року у справі № 13/133 ( суддя - С.О.Миронюк, при секретарі судового засідання –Панкратові Р.П.) задоволено позовні вимоги Прокурора міста Чернівців який дії в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці (надалі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31”, м. Чернівці (надалі –Відповідач) про стягнення 28 116,69 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідачем не виконано нормативу по працевлаштуванню інвалідів, оскільки норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається за показником середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31”, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу ( вих. № 311 від 19.07.2006 року), в якій покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та неповним з”ясуванням обставин справи, а саме: судом не враховано, на думку скаржника , ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) , в якій вказано , що відповідальність у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне нестворене робоче місце для інваліда настає у випадку, якщо на підприємстві кількість працюючих інвалідів менша 4% нормативу ст. 19 вищезазначеного Закону, а не за не створення робочих місць для інвалідів. Працевлаштування інвалідів має здійснюватись органами Міністерства праці, Міністерствами соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів , громадськими організаціями відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, що не враховано судом. Позивачем не було вжито заходів, визначених законодавством, щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві Відповідача і жодного інваліда з метою працевлаштування чи інформації про інваліда під якого потрібно створити робоче місце і атестувати його, направлено не було. Таким чином, скаржник вважає, що була відсутня необхідна інформація для створення робочих місць для інвалідів і відсутня можливість діяти в рамках Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і відповідно до цього штрафні санкції в розмірі 28 116,69 грн. нараховані останньому неправомірно
Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови Господарського суду Чернівецької області.
Позивач, у запереченні на апеляційну скаргу ( вих. № 04-324/702 від 09.08.2006 року) заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В підтвердження своїх доводів покликається на те, що відповідно до п.5 та п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” підприємство повинно створити робочі місця та проінформувати про це органи працевлаштування, а ті в свою чергу повинні направити інвалідів для працевлаштування. Відповідачем не створено належним чином відповідно до законодавства робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім цього, Відповідач не інформував центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до чого до Відповідача застосовується відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Позивач в судове засідання не з”явився, уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 10.08.2006 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 164666.
Прокурор підтримав заперечення Позивача на апеляційну скаргу, вважає постанову місцевого господарського суду законною та обґрунтованою.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представника Відповідача та прокурора, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).
Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.
Відповідно до поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 258 осіб, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві – 3 особи, при нормативі встановленому в кількості 10 осіб (а.с.5). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів. Відповідно до Звіту річний фонд заробітної плати на підприємстві складає –1036,300 грн., розмір середньорічної заробітної плати працівника становить 4 016,66 грн. Враховуючи наведене, на думку скаржника, Відповідач зобов”язаний сплати 28 116,69 грн. штрафних санкцій за сім нестворених робочих місць для працевлаштування інваліда.
За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захиту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не створено (не пристосовано) для працевлаштування інвалідів - сім робочих місць, що і не заперечив представник Відповідача в судовому засіданні.
Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
З огляду на те, що Відповідач не створив робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно не повідомляв органи перелічені в ст. 18 Закону про створення (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда, що і не заперечував представник останнього в судовому засіданні, виконання Позивачем вимог ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону є неможливим.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за сім нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Чернівецької області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
1. Постанову Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2006 року у справі № 13/133 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-31”, м. Чернівці - без задоволення.
2. Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.
3. Справу № 13/133 повернути Господарському суду Чернівецької області .
Суддя-доповідач Л.Л. Давид
Суддя Х.В. Мурська
Суддя Г.І.Мельник