ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
14.09.06 Справа № 04/102-64А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Судді-доповідача Л.Л.Давид
судді Х.В.Мурської
судді Г.І.Мельник
при секретарі В.Т. Мазурській
розглянувши матеріали апеляційної скарги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за вих. № 145.12/24 від 20.07.2006 р.
на постанову Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року
у справі № 04/102-64А
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк, Волинська область
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Родючість”, смт. Ратне, Волинська область
про стягнення 1 286,36 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році
за участю представників сторін:
від позивача: Гриценко Н.І. –заступник начальника відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій та кадрового забезпечення (довіреність за вих.№ 06/10д-39 від 11.08.2006 р.), Галас Г.Й. –головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій та кадрового забезпечення ( довіреність за вих. № 06/10-44 від 11.09.2006 року);
від відповідача : Шкіринець Ю.М. –представник ( доручення за № 230 від 09.08.2006 року);
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року у справі № 04/102-64А ( суддя –Філатова С.Т., при секретарі Іванюк С.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк, Волинська область (надалі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Родючість”, смт. Ратне, Волинська область (надалі –Відповідач) про стягнення 1 286,36 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач добросовісно виконував вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, створив робочі місця для них, інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.
Позивач –Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту івалідів, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу (за вих. № 145.12/24 від 20.07.2006 року) , в якій покликається на те , що оскаржувана постанова прийнята з невірним застосуванням судом норм матеріального права, а саме: частиною першою ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року передбачено норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Судом не взято до уваги того, що , виходячи з даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, Відповідачеві потрібно працевлаштувати одного інваліда, який останнім не непрацевлаштовано. Відповідно до цього, на думку скаржника , підприємство не виконало норматву по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році, а тому повинно сплатити 1 286,36 грн. штрафних санкцій .
Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови Господарського суду Волинської області.
Відповідач –Відкрите акціонерне товариство “Родючість” у запереченні на апеляційну скаргу (вих. № 115 від 09.08.2006 року) та його представник в судовому засіданні, заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що ним виконанні всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і повідомлею про це органи зайнятості та органи місцевого самоврядування, і відповідно до цього, на нього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства та матеріалам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).
Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.
Відповідно до поданого Відкритим акціонерним товариством “Родючість” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 22 особи, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –0 осіб (а.с.4). В розрахунку до позовної заяви Позивач встановив, що норматив для працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19 Закону - становить 1 особа ( а. с. 2-3). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, Відповідач, на думку скаржника, зобов”язаний сплати 1 286,36 грн. за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захиту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На виконання п. 5 Положення Відповідачем внесено зміни і доповнення до колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом на 2003-2006 р.р., який схвалений загальними зборами трудового колективу від 19.03.2003 року та зареєстрований управлінням праці і соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації 30.04.2003 року, реєстраційний № 14. До даного колективного договору 15.04.2004 року внесені зміни та доповнення, де в пункті 7.10. зазначені обставини створення (пристосування) двох робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.20-22).
В матеріалах справи наявна копія наказу № 32 від 27.12.2004 року в якому вказано, що на підприємстві створюється (пристосовується) з 01.01.2005 року, відповідно до положення “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, два робочих місця для працевлаштування інвалідів ІІ-ІІІ груп, з них: 2 - різноробочих (а.с.23).
Відповідно до пункту 14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватись праця інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач щомісячно у 2005 році подавав Ратнівському районному центру зайнятості - звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу працівників, в графі 4 яких вказувались наявні робочі місця для інвалідів ІІ - ІІІ групи (а.с. 24-34).
Крім цього, в матеріалах справи, наявна копія листа Ратнівського районного центру зайнятості за вих. № 04-3/85 від 27.01.2006 року (а.с.19), в якому вказано, що Відповідач дійсно подавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, крім цього зазначено, що інваліди на роботу у ВАТ “Родючість” в 2005 році не направлялись, оскільки по питанню працевлаштування до служби зайнятості останні не звертались.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач також повідомляв листом за вих. № 5 від 14.01.2005 року (а.с.18) Управляння праці та соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації та листом за вих. № 6 від 14.01.2005 року (а.с.16) Ратнівську селищну Раду - про створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів ІІ –ІІІ групи.
Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до вищезазначеного, обов”язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов”язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов”язок покладено на органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Позивачем (скаржником) не надано відповідних доказів ні суду першої інстанції , ні в апеляційній інстанції щодо виконання відповідними державними установами та громадськими організаціями обов”язків, покладених на них ст. 18 вищезазначеного Закону.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те, що Відкритим акціонерним товариством “Родючість” вжито всіх передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, а тому вірно визначено, що на останнього не може бути покладена відповідальність передбачена ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Волинської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
1. Постанову Господарського суду Волинської області від 11.07.2006 року у справі № 04/102-64А залишити без змін, апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення.
2. Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.
3. Справу № 04/102-64А повернути Господарському суду Волинської області .
Суддя-доповідач Л.Л. Давид
Суддя Х.В. Мурська
Суддя Г.І.Мельник