ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р.                                                                                  Справа № 38303/09/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                           Пліша М.А.,

суддів                                                                                 Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 16.04.2009 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, за 2007 рік.

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 28.05.2009 року позов задоволено частково, визнано дії управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо виплати позивачу допомоги допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року неправомірними, зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі передбаченому в ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт покликається на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України звернув увагу на норми ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до якої, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних призначень. У зв’язку з цим, управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.

Тому просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що стверджується відповідними свідоцтвами про народження та здійснює за ними догляд, а, отже, має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст. 56 означеного Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 56, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата державної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не відповідає Конституції України, тому судом першої інстанції зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». При цьому колегія суддів вважає, що конкретні розрахунки розміру допомоги повинен визначити відповідач в межах передбачених Конституцією та законами України повноважень.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205,  ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області – залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2009 року у справі № 2а-165/10/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                                       М.А. Пліш

судді                                                                                                                                           О.М. Довгополов

                                                                                                                                        В.В. Святецький