7/2-183/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова. Г.Є. ,
при секретарі Авраменко Л. С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання частини квартири приватною власністю та встановлення порядку користування,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на успадкування 1/3 частини квартири, що є підставою до визнання за нею права власності на цю частку разом із виділенням в користування відповідної кімнати, виходячи з певного порядку користування, який склався з відповідачами.
У судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Зокрема, позивачка ствердила, що вона, її брат - відповідач, та баба - третя особа, постійно проживали в спірній квартирі разом з померлою в 2003 році матір'ю - ОСОБА_5, яка в 1992 році повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру і стала її власником. У такий спосіб позивачка успадкувала належну їй 1/3 частину АДРЕСА_1, однак її право володіння та користування цим майном відповідачі (її брат з невісткою) не визнають.
Відповідачі та їх представник позов не визнали і ствердили про те, що мати ОСОБА_5 до своєї смерті розпорядилася невиплаченим пайовим внеском на користь відповідача ОСОБА_2, хоча документи про таке не збереглися, і про обставини за яких це відбулося разом із правовими підставами до такого, відповідач ствердити не зміг. На полягаючи на викладеному, відповідач зазначив, що особовий рахунок на спірну житлову площу в 1996 році переведено на нього і в зв'язку з виплатою паю він набув право власності на квартиру.
Третя особа, будучи повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула.
Заслухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5- мати позивачки та відповідача, була членом житлово-будівельного кооперативу „Маяк-2„ на підставі виданого їй ордеру від 19 квітня 1984 року на АДРЕСА_1та в березні 1992 року повністю виплатила пайовий внесок в сумі 6720 крб. 60 коп. і стала власником цієї квартири.
Дана квартира залишилася в її власності до дня смерті.
Ці обставини вбачаються з ордеру № 0912 від 19 квітня 1984 року, особового рахунку члена кооперативу по пайовим внескам та поквартирної картки на ім'я ОСОБА_5
Разом з тим, на час виплати паю відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, повноліття не досяг.
У разі викупу квартири член ЖБК стає її власником, що закріплено в ч. 1 ст. 15 Закону України „Про власність". Таким чином, моментом виникнення права власності на таке майно є момент фактичного внесення відповідних платежів.
Вимоги цього Закону застосовуються з часу ведення в дію, тобто з 1 липня 1990 року і розповсюджуються на правовідносини в цій справі.
Довідка „Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС" від 17 жовтня 2006 року про переведення особового рахунку на спірну квартиру на користь відповідача в грудні 1996 року із зазначеними вимогами Закону не узгоджується і заявленого відповідачем права на спірну квартиру не виявляє, а тому прийнята до уваги, як підстава до відмови в задоволенні позову, бути не може.
У той же час, ці дані не відповідають й довідці архівного відділу від 15 вересня 2006 року, згідно з якою особовий рахунок на спірну квартиру на ОСОБА_2 у 1995-2000 роках не передавався.
Твердження відповідача про те, що до повної виплати паю, той був відчужений на його користь, на матеріалах справи не ґрунтується.
Відповідно до роз'яснень даних у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 року із змінами від 1992-98 років „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" у випадках смерті особи після 1 липня 1990 року, на час якої спадкодавцем повністю внесений пайовий внесок - спадщина відкривається на відповідне майно набуте у власність в такий спосіб.
ОСОБА_5померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому з цього часу відкрилася спадщина за законом на спірну квартиру, що була в її власності.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Вишгородської міської Ради № 392 від 2 6 вересня 2006 року про оформлення права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 не може бути прийнято до уваги, оскільки його прийнято з порушенням прав позивачки і без урахування зазначених вище обставин та вимог Закону, яке постановою цього ж суду від 26 грудня 2006 року скасовано.
Позивачка є спадкоємцем першої черги, разом із ОСОБА_2та ОСОБА_4, які зареєстровані й постійно проживають в спірній квартирі, в тому числі й на час відкриття спадщини (зокрема, позивачка з 10 липня 1986 року) чого відповідачі не заперечували й ці обставини підтверджено матеріалами справи й самими сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 68 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого для її прийняття, не заявив про відмову від неї.
Згідно із повідомленням державної нотаріальної контори від 3 травня 2007 року спадкова справа після померлої ОСОБА_5 не заводилася.
З цих підстав, а також виходячи з вимог ч. 1 ст. 1267 ЦК України, про те, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, позивачка вважається такою, що прийняла належну їй 1/3 частину спадкового майна - спірної квартири, в зв'язку з чим на підставі ст. 1216 ЦК України до неї перейшло право власності на таке.
Відповідно до статей 316 і 317 ЦК України правом власності, яке позивачка набула щодо 1/3 частки спірної квартири, є право особи на володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У зв'язку із цим, а також з огляду на те, що відповідачі не визнають за позивачкою її право власності, останній належить надати в користування кімнату
№ 2, площею 11, 8 кв. м. відповідно до певного порядку користування, що склався серед членів сім'ї в цій квартирі за час проживання.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові.
Таким чином, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Крім того, суду представлено документальне підтвердження понесених позивачкою судових витрат, які слід стягнути з відповідачів.
Решту судових витрат компенсувати за рахунок держави, відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1в порядку успадкування за законом право власності на 1/3 частину АДРЕСА_1, в зв'язку з чим надати їй у користування кімнату № 2, площею 11, 8 кв. м. цієї квартири.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2та ОСОБА_3на користь ОСОБА_1судові витрати, що складаються з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.