Справа №  2-а-208/11

Категорія 64

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          21 лютого 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування і виплати надбавки до пенсії як дитині війни, зобов’язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії за період з 01 липня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва в якому просить  визнати дію відповідача щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії протиправною, зобов’язавши відповідача нарахувати та виплатити суму своєчасно не нарахованої і не виплаченої надбавки до пенсії за період 01.01.2006 року по 01.12.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що відповідач грубо порушив його законні права, позбавив права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача та нехтування відповідачем приписів закону.

24.01.2011 року Ухвалою Печерського районного суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача в частини позовних вимог про визнання відмови  відповідача щодо нарахування і виплати надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 року по 01.06.2010 року протиправними; зобов’язання нарахувати і виплатити суму своєчасно не нарахованої і не виплаченої надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 року по 01.06.2010 року залишено без розгляду.

Цього ж дня 24.01.2011 року Ухвалою судді було відкрито скорочене провадження за позовом ОСОБА_1 до відповідача в частині визнання протиправною відмови відповідача щодо нарахування і виплати надбавки за період з 01.07.2011 року та зобов’язання відповідача нарахувати і виплати своєчасно не нарахованої і не виплаченої надбавки до пенсії за період з 01.07.2011 року та у відповідності до вимог п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 183-2 розгляд справи проводився в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

26.01.2011 року на адресу відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження  та роз’яснено право подати заперечення проти позову та необхідні документи (копії матеріалів пенсійної справи, інші документи) або заяву про визнання позову в десятиденний строк з дня одержання ухвали разом  з копією позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Києві 14.02.2011 року на адресу суду направив письмові заперечення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення без проведення судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії  позивачу в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" встановлює  правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV, а саме п.17 ст.77, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367- ІV, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, відновлено у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, № 489-V, встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст. 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним   на   підставі   Рішення   Конституційного  Суду N 6-рп/2007  від  09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VІ, а саме ст. 41, текст ст.6  Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни,  які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту" дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", в ст.6 Закон  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Тобто, положення ст. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення від 22.05.2008 року, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішенням Конституційного Суду України від  27.11.2008 року № 26-рп/08 у справі №1-37/08, зазначено, що Конституцiйний Суд України вважає, що в аспектi конституцiйного подання положення частини третьої статтi 95 Конституцiї України "держава прагне до збалансованостi бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цiєї статтi, статтi 46 Конституцiї України треба розумiти як намагання держави при визначеннi законом про Державний бюджет України доходiв i видаткiв та прийняттi законiв, iнших нормативно-правових актiв, якi можуть вплинути на доходну i видаткову частини бюджету, дотримуватися рiвномiрного спiввiдношення мiж ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподiлу суспiльного багатства мiж громадянами, територiальними громадами враховувати загальносуспiльнi потреби, необхiднiсть забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов її життя.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від  27.11.2008 року № 26-рп/08 у справі №1-37/08, зазначено, що позиція Конституційного Суду України щодо офiцiйного тлумачення положення частини другої статтi 95 Конституцiї України стосовно можливостi зупиняти дiю та скасовувати норми законiв, якi визначають пiльги, компенсацiї, гарантiї, при встановленнi законом про Державний бюджет України видаткiв на загальносуспiльнi потреби, викладені Конституційним Судом України, зокрема,  у Рiшеннi вiд 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та у Рiшеннi вiд 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

Дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2010 році підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виплачувалося, то суд приходить до висновку що дії відповідача, щодо відмови в нарахуванні  та виплаті позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме 30 % мінімальної пенсії за віком, в період з 01.07.2010 року, є незаконними.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вважаю, що відповідачу для визначення механізму (розрахунку) розміру надбавки до пенсії дітям війни необхідно було виходити з наступного.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2010 року, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить також зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі довічно.  

Однак, суд зазначає, що  відповідно до ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.   

Право позивача на дану соціальну виплату встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку. При цьому, судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

Вимога позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити суму своєчасно не нарахованої і не виплаченої надбавки за період з зазначенням суми у розмірі 7 197 грн. 45 коп. не підлягає задоволенню, оскільки проведення перерахунку пенсії є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, а суд не може собою підміняти компетентний орган, який уповноважений здійснити такий перерахунок.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -  

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.  

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язаний постанову суду виконати негайно в межах зобов’язання за один місяць.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі,  обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська