Справа № 2-308/11

Категорія 26

Д О Д А Т КО В Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну  справу  за позовом Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

 У жовтні 2010 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Соціумінвест» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 183 839,42 доларів США.

Ухвалою суду від 12.11 .2010 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ «Соціумінвест» на користь ПАТ «Фольксбанк» закрито (а.с. 67).

В ході розгляду справи представник позивача збільшив розмір позовних вимог (а.с.168) та просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість в розмірі 1 271 169 доларів США 98 центів, що запо офіційнимому  курсуом НБУ станом на 27 грудня 2010 року становить 10 120 419 грн. 79 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.12.2007 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KF 46375, згідно якого позивачем було надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США строком на 10 років. Позивач зазначає, що свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав кредит в сумі визначеній у договорі, що підтверджується меморіальним валютним ордером, однак відповідач свої зобов’язання не виконує, порушує умови кредитного договору щодо належного та своєчасного повернення коштів. У зв’язку з неналежним виконанням умов договору, на адресу відповідача була направлена повідомлення-вимога про виконання зобов’язань, проте така вимога залишена відповідачем ОСОБА_1 без реагування. Внаслідок порушення виконання зобов’язань за кредитним договором утворилася заборгованість у сумі 1 271 169 дол. США 98 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.12.2010 року  становить 10 120 419 грн. 79 коп. в т.ч. сума нарахованих та несплачених процентів 317 350,59 дол. США.

Крім цього, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 2 ОСОБА_2 було укладено договір поруки № РО 92150 від 28.12.2007 року, згідно якого ОСОБА_2 зобов’язувалася відповідати за порушення зобов’язань боржника ОСОБА_1, які випливають з кредитного договору перед позивачем як солідарний боржник. Позивач зазначає, що 16.12.2008 року надіслав на адресу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про виконання зобов’язань за кредитним договором, однак така вимога була залишена поза увагою. У зв’язку з чим, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка утворилася згідно кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позові. Додатково зазначив, що банк має право здійснювати операції в іноземній валюті, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства, зазначив, що на момент підписання договору позивач був вільний у виборі валюти кредитування.

Представник відповідачів ОСОБА_3, в судовому засіданні яке відбулося 23.12.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що у позивача відсутні правові підстави на звернення із позовними вимогами про стягнення з відповідачів суми заборгованості за тілом кредиту, оскільки позивач  не ставить вимоги щодо розірвання кредитного договору. Також представник відповідачів, зазначив, що ЦК України передбачено, що зобов’язання може бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, а використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, а отже наявність у кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін відповідної ліцензії суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2011 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав письмові заперечення в яких підтримав позицію представника ОСОБА_3 та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Оскільки, в судовому засіданні 09.02.2011 року представником позивача було надано детальний розрахунок заборгованості, ОСОБА_4 просив оголосити перерву з метою вивчення розрахунку та надання письмових заперечень стосовно наявної суми заборгованості. У зв’язку з чим, в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.02.2011 року.

В судовеому засіданні, яке відбулося 22.02.2011 року представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 201). Про поважність причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заперечень та/або доказів, які б спростовували заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 271 169,98 дол. США суду не надав. Суд визнав неповажними причину неявки представника відповідача у судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 203). Про поважність причин своєї неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином (а.с. 204). Про поважність причин своєї неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 28 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № KF 46375 (а.с. 7-9) відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000 000,00 доларів США стоком на 10 років, а відповідач ОСОБА_1 зобов’язувався повернути позивачу основну суму частинами відповідно до графіку платежів за кредитом та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 27.12.2007 року (п. 1.1, 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кридитом встановлюється в розмірі 15% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12% річних.

З матеріалів справи вбачається, що назву ВАТ «Електрон Банк» змінено на ПАТ «Фольксбанк», який є правонаступником відносно всіх прав та обов’язків ВАТ «Фольксбанк», перейменованого згідно рішення загальних зборів акціонерів (а.с. 26-27).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі 1 000 000,00 дол. США, про що свідчить меморіальний валютний ордер від 28.12.2007 року. (а.с. 13)   

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 000 000,00 дол. США не заперечувався також в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконував, позивачем на його адресу була направлена вимога-повідомлення про виконання зобов’язань за кредитним договором (а.с. 15-16).

Однак, така вимога-повідомлення  залишена відповідачем ОСОБА_1 без виконання, погашення заборгованісті відповідачем не здійснено.

Відповідно до п. 5.2.10 кредитного договору позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов’язань, зокрема у  випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Якщо Банк на основі умов кредитного договору вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі внески або повернення кредиту повинні бути здійснені позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору, станом на 27 грудня 2010 року загальна сума заборгованості складає 1 271 169 доларів США та 98 центів, що по офіційному курсу НБУ станом на 27 грудня 2010 року становила 10 120 419,79 грн., в тому числі:

-          сума простроченої заборгованості по тілу кредиту – 953 819,39 дол. США;

-          сума нарахованих та несплачених процентів – 317 350,59 дол. США.

Заперечення представника відповідачів щодо неправомірного підвищення процентної ставки із 12% до 15% не знайшли свого підтвердження виходячи із наступного.

Так, згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з момементу досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обувлено характером його зміни.

Разом з тим, з кредитного договору вбачається, що сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки.

Так, як вбачається із п. 1.3. кредитного договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кридитом встановлюється в розмірі 15% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12% річних. Відповідно до п. 1.4. договору у випадку виникнення третьої простроченої заборгованості за кредитом або процентами протягом строку кредитування, банк має право встановити процент за користування кредитом в розмірі 15% річних до повного погашення заборгованості по кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, процент за користування кредитом з 28.12.2007 року був встановлений у розмірі 12% річних, на підставі п. 1.3 кредитного договору з 11.11.2008 року у звязку з виникненням простроченої заборгованості за кредитом, процент за користування кредитом був встановлений в розмірі 15% річних.

Таким чином, сторони досягли згоди про умови підвищення процентної ставки.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що з метою виконання зобов’язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № РО 92150 від 28.12.2007 року (а.с. 17), відповідно до якого відповідачка ОСОБА_2 зобов’язувалась  відповідати за порушення зобов’язань відповідача ОСОБА_1 як солідарний боржник.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки ОСОБА_2 зобов’язується у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, виконати в повному обсязі зобов’язання боржника.

Пунктом 2.3. договору поруки визначено, що поручитель зобовязується в повному обсязі виконати зобовязання боржника – відповідача ОСОБА_1, на протязі 5 банківських днів з моменту повідомлення від кредитора-позивача, про невиконання основного зобовязання.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 65), що позивачем було надіслано повідомлення-вимогу на адресу відповідачки ОСОБА_2, однак остання, як поручитель за договором поруки свої зобовязання не виконала.

Разом з тим, слід зазначити, що ст. 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на недійсність кредитного договору у зв’язку з укладенням такого договору у валюті суд вважає необгрунтованим з огляду на наступне.

Так, згідно ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України, законним засобом платежу та валютою у якій має бути виражено та виконано зобов’язання є грошова одиниця України – гривня.

Разом з тим, вказаними нормами (ч.2 ст.192 ,ч.3 ст.533 ЦК України) передбачено, що відповідно до законодавства допускається також використання іноземної валюти при вираженні та виконанні зобов’язань.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.   

Отже, чинне законодавство передбачає можливість вираження та виконання зобов’язань в іноземній валюті, у випадках встановлених законом.

При цьому, суд вважає, що у позивача були всі підстави для здійснення кредитних операцій в іноземній валюті.

Згідно ст.1054 ЦК України кредити можуть надаватися лише банками або іншими фінансовими установами.

Статтею 339 ГК України передбачено, що перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність, а їх проведення здійснюється в порядку встановленому Національним банком України.

У ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надалі - Закон), передбачено, що кредитними операціями  є операції, що зокрема зазначені в п.3 ч.1 ст.47 Закону, а саме: операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 3 ч.1 ст.47 вищезазначеного Закону передбачено, що операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії (не генеральної чи індивідуальної).

Згідно абз.8 ч.1 ст.2 Закону, банківською ліцензією є документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до ч.3 ст.49 Закону, операції визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, (серед яких операції з розміщення залучених коштів (в національній та іноземній валюті, виходячи  з терміну «кошти», визначеному у цьому Законі) належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Згідно ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Пунктом «в» ч.1 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Разом з тим, чинним законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті  як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Відповідно до п.1.4 Положення НБУ №483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання будь-яких зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Пунктом 1.5 вищезазначеного Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Отже, на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій (а.с.148-151) позивач мав право здійснювати кредитні операції як у національній так і у іноземній валютах.

До того ж, згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК  України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Тобто, при укладенні кредитного договору відповідач мав можливість обирати валюту кредитування. Обираючи долар США як валюту кредиту, відповідач виходив з невеликого розміру процентної ставки для кредитів в цій валюті по відношенню до інших валют, у тому числі національної валюти України, проте мав усвідомлювати, що низький розмір процентної ставки по відношенню до процентної ставки у національній валюті, пов’язаний із більш високим ризиком для відповідача росту курсу цієї валюти по відношенню до гривні в період кредитування.

При цьому, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено. Суд вважає, що відповідач, обираючи валюту за власним бажанням та на власний розсуд, укладаючи кредитний договір, мав усвідомлював можливість збільшення курсу долара США по відношенню до національної валюти України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що зобов'язання відповідачами не виконуються, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Відповідно до офіційного курсу валют встановленого НБУ на 22 лютого 2011 року, курс гривні по відношенню до долара США становить за 1 долар США – 7,94 грн.

Враховуючи наведене, заборгованість за кредитним договором відповідачів на день постановлення судового рішення становить 1 271 169 (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча сто шістдесят дев’ять) доларів США 98 центів, що за курсом гривні до даларів США на дату прийняття рішення становить 10 093 089 (десять мільйонів дев’яносто три тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 64 коп.

Разом з тим, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи положення ст. 533 ЦК України заборгованість в сумі 1 271 169 доларів США 98 центів повинна бути конвертована в гривню за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на момент фактичного здійснення платежу.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 551, 556, 611, 625, 1049, 1054  ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

 Позов Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості –задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ФОЛЬКСБАНК» заборгованість в сумі 1 271 169  (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча сто шістдесят дев’ять) доларів США 98 центів, що за курсом гривні до даларів США на дату прийняття рішення становить 10 093 089 (десять мільйонів дев’яносто три тисячі вісімдесят дев’ять) грн.. 64 коп.;

Заборгованість в сумі 1 271 169 доларів США 98 центів повинна бути конвертована в гривню за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на момент фактичного здійснення платежу.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ФОЛЬКСБАНК» судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.   

Суддя                                                                                         О. В. Ісаєвська