Справа №  2-а-218/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року суддя Єланецького районного суду Миколаївської області Патрик Ю.Ю., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управлінням Пенсійного Фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області про зобов’язання вчинити дії, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона відноситься до категорії дітей війни і згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати УПФУ здійснюються не у відповідності із цим Законом, просила визнати бездіяльність УПФУ незаконною та зобов’язати відповідача нарахувати на виплатити на її користь недоплачене щомісячне підвищення до пенсії  за 2010 рік в сумі 1702 грн.

          В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч. 3 цієї статті. Крім того повідомили, що виплата надбавки здійснюється у розмірах, що були запроваджені з 01 жовтня 2008 року, а саме –49,80 грн., тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Ухвалою суду від 11 лютого 2011 року у відновленні пропущеного строку звернення до суду відмовлено та позов в частині вимог щодо визнання дій незаконними та здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії за період  з 01 січня 2010 року по 10 серпня 2010 року залишено без розгляду.

Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачу.

Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

На підставі ч. 7 ст. 9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон N 1058-IV ), ч. 1 ст. 28 якого мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.

Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачу мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV, а зворотне свідчить про порушення його права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.

Є безпідставним посилання УПФУ, обов’язком якого згідно «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах»(затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, про що зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 р. по справі «Кечко проти України».

Згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач жодних доказів на підтвердження виплати позивачу надбавки до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність суду не надав.

Суд не погоджується з доводами відповідача про часткову виплату спірних сум, оскільки фіксована сума в розмірі 49,80 грн. сплачувалася згідно постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином неможливим є врахування сплачених сум згідно постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»як часткове виконання вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з наведеного, суд вважає можливим відновити порушені права позивача шляхом визнання незаконною бездіяльності УПФУ в частині не проведення нарахування та виплати йому підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України № 2195-ІV з 11 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону № 2195-ІV, зобов’язавши суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми такого підвищення з 11 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року, тобто по день звернення до суду.

За правилами ч. 1 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “ з 11 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області здійснити ОСОБА_1   перерахунок пенсії з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з 11 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    3 (три) грн. 40 коп. в рахунок повернення судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                      Ю.Ю. Патрик