Справа № 22ц-138/11                                                                                     Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 5                                                                                                      Доповідач апеляційного суду Яворської Ж.М.

   У Х В А Л А

Іменем    України

             11 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого -  Базовкіної Т.М.,

            суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

            при секретарі – Бобуйок  І.Ф.,

            за участю позивача – ОСОБА_2,

            представників відповідачів – Сакари Ю.В., Горшколепа М.І.,

            розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

за   апеляційною  скаргою

ОСОБА_2

           на  рішення  Ленінського  районного  суду  м. Миколаєва від 28 вересня 2010 року

за   позовом

         ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, Управління держкомзему у місті Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

           У травня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Управління держкомзему у місті Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку.

              Позивачка зазначала, що 28 травня 1999 року за договором купівлі-продажу  придбала у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2009 року даний договір визнано дійсним. Власником земельної ділянки площею 547 кв.м. за вищевказаною адресою, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю,  до цього часу є ОСОБА_6 При зверненні до Управління Держкомзему в м. Миколаєві з заявою про видачу їй Державного акту на право власності на земельну ділянку, отримала відмову.

               Посилаючись на те, що з моменту придбання  житлового будинку до неї перейшло право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, просила  визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 547 кв.м. за вищевказаною адресою без зміни цільового призначення та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку №421 від 01 жовтня 1993 року.

Рішенням  Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  28 вересня  2010 року, додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 15 листопада 2010 року  у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення її позову, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, представників відповідачів, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного  28 травня 1999 року між  ОСОБА_5 та  ОСОБА_2, остання є власником житлового будинку АДРЕСА_1(а.с.39).

На підставі державного акту  на право власності на землю, виданого 01 жовтня 1993 року, земельна ділянка площею 547 кв.м. за адресою  АДРЕСА_1  належить ОСОБА_6 Цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування індивідуального житлового будинку (15).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався на те, що земельна ділянка передається громадянам  у власність чи оренду органами державної влади.

Так, відповідно до вимог ч.1,4 ст.30 ЗК України(1991 р.), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі і споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст.23 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка до Миколаївської міської ради з відповідною заявою не зверталася.

В силу ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права. Із матеріалів справи не вбачається будь-якого спору про право на спірну земельну ділянку між позивачкою та іншими особами.

Безпідставним є посилання апелянта в скарзі на необхідність при вирішенні даного спору застосування приписів ст.120 ЗК України (2001 р.) та ст.377 ЦК України, які не розповсюджуються на даний спір та на відміну від ст.30 ЗК України,  не  передбачають  автоматичного переходу  права  власності  на  земельну  ділянку  при  придбанні у власність громадянами  будівель та споруд, які розташовані  на земельній  ділянці, а вимагають  окремого договірно-правового регулювання  шляхом  укладання цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і  особою, яка  бажає придбати   будівлю.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції по суті.

            Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського  районного суду  м. Миколаєва  від  28 вересня  2010 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 15 листопада 2010 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але  може бути оскаржена протягом двадцяти днів  в касаційному порядку.

Головуючий

Судді