НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28 лютого 2011 року                   справа № 2-а-218-11                   м. Нововолинськ

         Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді Ушакова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську про поновлення пропущеного строку для звернення до суду,  визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії дітям війни,-

встановив:

            13 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду,  визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії дітям війни.

             Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2009-2010 року позивачу було нараховано та виплачено вказане підвищення у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3,40 грн.

         Ухвалою Нововолинського міського суду від 17 січня 2011 року позов в частині вимог за період з 01 січня 2009 року по 12 липня 2010 року залишено без розгляду, в зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

         До початку судового розгляду позивач подала до суду письмову заяву в якій просить суд проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

         Відповідач до початку судового розгляду справи подав до суду заперечення проти позову та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Просить суд в задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

         Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.            

          Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

        Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

        В запереченні проти позову відповідач адміністративний позов не визнав та пояснив, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2006-2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 01 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому, враховуючи наведене, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

      Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Нововолинську, протягом 2009-2010 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим відділом пенсійного забезпечення в м. Нововолинську 08.12.1989 року, із проставленим у ньому штампом «Дитина війни», письмовим запереченням відповідача, та довідкою відповідача №212 від 10.01.2011 року.

        Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії, щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є чинною у 2010 р.    

       Таким чином, підвищення до пенсії як дитині війни позивачу нараховувалось та виплачувалось, однак у меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

         Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

           На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          У 2010 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність визначений Законом України від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»та становить з 01 квітня - 706 грн., з липня - 709 грн.

          Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Суд також бере до уваги те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

          Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що невиплатою підвищення до пенсії порушено законні права позивача.

          За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області провести нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13 липня 2010 року на підставі положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум, що на думку суду відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

            Керуючись ч.7 ст.9,  ч.3 ст.122, ст.160, ч.3, ст.163 КАС України, та на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -

постановив:

             Адміністративний позов задовольнити частково.

             Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 13 липня 2010 року.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську  нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 13 липня 2010 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум.

Відшкодувати ОСОБА_1 з Державного бюджету України  3 (три) гривні 40 коп. сплаченого судового збору (державного мита) відповідно до квитанції №0001/983 від 06 грудня 2010 року.

           В решті позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного  суду через Нововолинський міський суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги  на постанову суду  протягом десяти днів  з  дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                      М.М. Ушаков