2-а-401/11                                                                          

   П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 15.02.2011                                                                                        місто Донецьк  

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.,

при секретарі –Петровій Ю.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до  Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради, третя особа: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області  про  стягнення заборгованості по несплаченій щорічній допомозі на оздоровлення,  -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнення з відповідача заборгованості по несплаченій щорічній допомозі на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 грн.

В обґрунтування позову вказав, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи та знаходиться на обліку в УПСЗН Куйбишевської районної у м.Донецьку Ради.

Вказав, що відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому передбачена щорічна компенсація на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Однак, у 2010 році виплата на оздоровлення йому не провадилася, але нарахована у розмірі 120 грн. від 20.12.2010р., що у значно нижчому розмірі ніж передбачено Законом.

Позивач звернувся до УПСЗН Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради із заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення згідно діючого законодавства України у належному розмірі, але до теперішнього часу виплата на оздоровлення йому так і не проведена.

Тому, позивач змушений звернутися до суду з вимогами про визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнення з відповідача заборгованості по несплаченій щорічній допомозі на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 грн.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд, визнати неправомірною дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнути з відповідача заборгованості по несплаченій щорічній допомозі на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 грн.

Представник відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради у судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові заперечення, в яких позов не визнав і просив в позовних вимогах відмовити, оскільки вважає, що нарахування позивачу щорічної компенсації на оздоровлення за 2010 рік здійснено відповідно до діючого законодавства у розмірі 120 грн. від 20.12.2010р., але не виплачено у зв'язку з арештом рахунків управління.

Представник третьої особи –Управління Державного казначейства в Донецькій області в судове засідання також не з’явився, але надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що розпорядниками бюджетних коштів, що надходять для виплати компенсацій та допомоги певних видів є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад та обов’язок щодо виплати цих коштів покладено саме на вказані органи, також просив розглянути справу у його відсутність.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2, є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи (а.с.3,4) та перебуває на обліку у відповідача –Управлінні праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради.

Як встановлено судом, то позивачу нарахована щорічна компенсація на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120 від 20.12.2010р., але не виплачена у зв'язку з арештом рахунків управління.

Нарахування вказаної суми у 2010 році, здійснена відповідачем в розмірі, який встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно зі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, учасникам ліквідації на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до п.30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" призупинено чинність п.2, 3, 4, 5, 6, 7, ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. щодо конституційності положень статей 29, 36, частини 2 ст. 56, частини 2 ст. 62, частини 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні пільги та гарантії громадянам) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п.3 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, відновлено дію положення ст. 48 ч.4 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в т.ч. і в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам 2 групи в розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати.

У зв'язку з чим, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме ст. 48 вищевказаного Закону, а не постанова КМ України від 12.07.2005 р. №562.

Тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що виплата позивачу відповідала вимогам ст.ст. 62, 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки виплата призведена в розмірі, встановленому постановою КМ України, а постанови є підзаконними нормативними актами, і в даному випадку слід застосовувати Закон України, оскільки в державі діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 48 ч.7 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 53 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” встановлено, що з 01.12.2010р. – розмір мінімальної заробітної плати складав 922 гривень на місяць.

Таким чином, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент нарахування щорічної компенсації на оздоровлення –20.12.2010р., то невиплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 р. складає 4610 грн. (922 х 5).

Відповідні до ч.2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній допомозі на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 грн. є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 55 Конституції України, ст. 53 Закону України Про державний бюджет на 2010 рік", ст. ст. 48, 62 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку Ради, третя особа: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості по несплаченій щорічній допомозі на оздоровлення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірною дії Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4610 грн.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради від сплати судових витрат в доход бюджету.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куйбишевського районного

          суду м. Донецька                                                                       Н.В. Машкіна