Справа №  2-а-1018/11

  П О С Т А Н О В А          

      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                18 лютого   2011 року                                                  м. Донецьк

               Суддя Куйбишевського районного суду м.Донецька Машкіна Н.В., розглянувши  в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

               В С Т А Н О В И В :

Позивач  звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду; визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни";зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповдно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року і в подальшому за поточний період на час дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

              В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що народився  ІНФОРМАЦІЯ_1  року, має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії в Україні за віком.

          Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справу вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6. статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною І статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 3-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, законів за статтею 22 Конституції України.

Статтею 70 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальних захист дітей війни».

Таким чином, суд приходить до висновку , що необхідно визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька щодо відмови позивачу у перерахунку  та виплаті 30% мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захистдітей війни" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 рок, та відповідача слідує за необхідне зобов'язати нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

Врешті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалине на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 54, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                 П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року і в подальшому за поточний період на час дії закону - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо ненарахування  ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року по  31 грудня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Куйбишевського районі м. Донецька здійснити  ОСОБА_1  нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитини війни»за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум за цей час.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя: